Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/22168/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22168/13 11.03.14

За позовом Приватного підприємства "Активбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ-ПРОМ"

про стягнення 26886,60 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Галіцина М.П. (дов. б/н від 07.10.2013 року)

Від відповідача не з`явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.03.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Активбуд" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ-ПРОМ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 26886,60 грн. за договором поставки продукції № 03/03/11 від 03.03.2011 року, з яких 15821, 96 грн. основної заборгованості та 11064, 64 грн. штрафних санкцій, а також про стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22168/13, розгляд справи призначено на 09.01.2014 року.

Представником позивача на вимогу ухвали суду від 19.11.2013 року надано суду витяг з ЄДРПОУ на відповідача та позивача, відповідно до якого, судом встановлено, що юридична адреса вказана у витягу з ЄДРПОУ та позовній заяві не співпадає. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ адреса відповідача: 01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29-Е, кв. 14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року строк вирішення справи продовжено на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи було відкладено на 21.01.2014 року.

В судовому засіданні 21.01.2014 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 15 821, 96 грн. основної заборгованості, 634, 04 грн. пені, 7 755, 76 грн. 40 % річних та 20, 41 грн. інфляційних збитків, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року було виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року та відкладено розгляд справи на 28.01.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу №910/22168/13 передано для розгляду судді Балацу С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року справу № 910/22168/13 прийнято до провадження судді Балаца С. В., розгляд справи призначено на 11.03.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу №910/22168/13 передано для подальшого розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 11.03.2014 року з`явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подану позивачем в судовому засіданні 21.01.2014 року заяву про зменшення позовних вимог, суд прийняв її в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи проходить з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки продукції № 03/03/11 від 03.03.2011 року, в частині оплати поставленого за договором товару.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2011 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки продукції № 03/03/11 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 2 якого постачальник здійснює поставки, а покупець приймає кріпильно-будівельні матеріали (в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці покупця і за цінами, вказаними у рахунку і зобов'язується сплатити вартість товару на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 6.2. договору, розрахунок за товар здійснюється покупцем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 10 (десять) календарних днів з моменту отримання товару покупцем (який підтверджується видатковими накладними) шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у національній валюті України (гривня).

Пунктом 12.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної сплати покупцем товару, покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки від несплаченої суми.

Якщо покупець прострочив оплату товару відповідно з умовами п.6.2. договору понад 2 (два) дні постачальник має право додатково стягнути з покупця 40 % товару незалежно від умов п. 12.2. ( п. 3, ст. 692; п.2, ст. 536 ЦК України) (п. 12.3. договору).

Згідно п. 14.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару повністю виконав, що потверджується наступними видатковими накладними: №ша-00757 від 06.10.2011р.; № 0124-0001547 від 15.03.2012 р.; №0124-0001569 від 16.03.2012 р.; № 0124-0002471 від 20.04.2012 р.; № 0124-0002552 від 25.04.2012 р.; № 0124-0002583 від 25.04.2012 р.; № 0124-0002696 від 03.05.2012 р.; № 0124-0002702 від 03.05.2012 р.; № 0124-0002753 від 04.05.2012 р.; №0124-0003449 від 28.05.2012р.; № 0124-0003503 від 29.05.2012 р.; № 0124-0003855 від 11.06.2012 р.; № 0124-0003928 від 13.06.2012 р.; № 0124-0004151 від 20.06.2012 р.; № 0124-0004254 від 25.06.2012 р.; № 0124-0004385 від 02.07.2012 р.; № 0124-0004660 від 11.07.2012 р.; № 0124-0005838 від 27.08.2012 р.; № 0124-0006576 від 21.09.2012 р. на загальну суму 16 124, 46 грн. та наявними в матеріалах справи довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей.

Зазначені вище видаткові накладні та довіреності не містять посилань на договір укладений сторонами, проте в матеріалах справи відсутні докази наявності укладеного між сторонами іншого договору ніж той, яким обґрунтовані позовні вимоги.

Із розрахунку суми позову про стягнення боргу за договором зробленого позивачем вбачається, що по видатковій накладній № 0124-0002471 від 20.04.2012 р. відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар в розмірі 932, 50 грн.

За твердженням позивача товар поставлений по всіх інших видаткових накладних відповідачем не оплачений. За його розрахунком, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 15 821, 96 грн.

Доказів часткової оплати та доказів оплати поставленого товару на суму заборгованості матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог з наступних підстав.

Договір поставки продукції №03/03/11 від 03.03.2011 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 16 124, 46 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 932, 50 грн. (зазначене вбачається із розрахунку зробленого позивачем, отже суд при вирішенні справи виходить із зазначеного), станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 191, 96 грн. (16 124, 46 - 932, 5), а не як зазначає позивач 15 821, 96 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 15 191, 96 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 15 191, 96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 15 191, 96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 634,04 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки відповідно до п. 12.2. договору (за загальний період розрахований по кожній видаткові накладній окремо з 17.10.2011 р. по 02.04.2013 р.).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно с. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у відповідності до п. 12.2. договору обґрунтовані, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 12.2. договору, за яким сума пені, що підлягає стягненню становить 634, 04 грн., при перевірці якого судом встановлено, що позивач при здійсненні розрахунку пені припустився помилки (розрахував пеню за одинарною ставкою НБУ, а не за подвійною ставкою).

За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи Ліга, по кожній видаткові накладній окремо, за загальний період прострочення відповідача з 17.10.2011 року по 02.04.2013 року сума пені нарахованої у відповідності до п. 12.2. договору складає 1 197, 17 грн. Проте, оскільки у відповідності до ст. 83 ГПК України суд не має права виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги щодо стягнення пені з відповідача за договором за загальний період з 17.10.2011 року по 02.04.2013 року в розмірі розрахованому позивачем - 634, 04 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 20, 41 грн. за загальний період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року підлягають задоволенню на підставі нижченаведеного.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При цьому, суд зазначає, що перевіривши розрахунок інфляційних збитків, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним не правильно здійснено вказаний розрахунок. Сума інфляційних збитків що підлягає стягненню з відповідача за період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року становить за розрахунком суду 40, 22 грн. Однак, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків задовольняються судом із розрахунку позивача, за період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року в сумі 20, 41 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних. В даному випадку, п. 12.3 договору встановлює інший розмір процентів річних, ніж встановлено ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за п. 12.3. договору 40 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 7 755, 76 грн. за загальний період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства. Сума 40 % річних, що підлягає стягненню з відповідача за період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року становить за розрахунком суду 10 139, 60 грн. Однак, враховуючи приписи ст. 83 ГПК України вимоги щодо стягнення з відповідача 40 % річних задовольняються судом із розрахунку позивача, за період з 17.10.2011 року по 20.01.2014 року в сумі 7 755, 76 грн.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 15 191, 96 грн. основного боргу, 634, 04 грн. пені, 20, 41 грн. інфляційних збитків та 7 755, 76 грн. 40 % річних.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛ-ПРОМ» (01054, м. Київ, вул. Воровського, буд. 29 - Е, кв. 14; код ЄДРПОУ 24740115; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства «Активбуд» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 1; код ЄДРПОУ 33943152) 15 191 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 96 коп. основного боргу, 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 04 коп. пені, 20 (двадцять) грн. 41 коп. інфляційних збитків та 7 755 (сім тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 76 коп. 40 % річних та 1675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 77 грн. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко