Рішення

від 17.03.2014 по справі 914/297/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 р. Справа № 914/297/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак ЛТД», м. Радехів, Львівська обл.; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІКО», м. Львів; про:стягнення 13 976,50 грн. за договором купівлі-продажу № 3/01 від 12.01.2012р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Величко Р.В. - представник (довіреність б/н від 26.11.2013р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

30.01.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Чумак ЛТД» до ТОВ «ЗІКО» про стягнення 18 976,50 грн. за договором купівлі-продажу № 3/01 від 12.01.2012р.

Ухвалою господарського суду від 31.01.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 06.03.2014р.

06.03.2014р. від ТОВ «Чумак ЛТД» на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 11 000,00 грн. основного боргу, 2 448,50 грн. пені та 528,00 грн. три відсотки річних, оскільки останній частково погасив борг, сплативши позивачу 5 000,00 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2014р. розгляд справи відкладено на 17.03.2014р., заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2014р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.01.2012р. між позивачем та ТОВ «ЗІКО» було укладено Договір купівлі-продажу № 3/01, на виконання умов якого, позивачем 07.12.2012р. передано відповідачу товар на загальну суму 23 550,00 грн. Відповідач зобов'язувався оплатити одержаний товар в день поставки продукції. Однак, всупереч умовам Договору, 07.12.2012р. товар був оплачений лише частково у розмірі 3 550,00 грн. та в подальшому сплачено ще 9 000,00 грн., відповідно до сплати залишається 11 000,00 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за переданий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 448,50 грн. пені та 528,00 грн. три відсотки річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.03.2014р. не забезпечив, вимог ухвали суду від 31.01.2014р. та від 06.03.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи Реєстром на відправлення рекомендованої з повідомленням кореспонденції господарського суду Львівської області за 07.03.2014р. № 265.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чумак ЛТД» (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІКО» (надалі - Відповідач) укладено Договір № 3/01 (надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, викладених у договорі згідно виставлених рахунків: сіль таблетована «Екстра». Кількість, асортимент продукції, яка продається, вказані у накладних, які складаються до даного договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом 1 (одного) року (1.12. Договору).

Як вбачається з положень п. 1.4. Договору оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в день поставки продукції.

Згідно положень п. 1.6. Договору, датою постачання товару покупцю вважається дата вказана у видатковій накладній.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 07.12.2012р. передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 23 550,00 грн. у т.ч. ПДВ 3 925,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 207 від 07.12.2012р.

Згідно Довідки ТОВ «Чумак ЛТД» б/н від 04.03.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, станом на 04.03.2014р. складає 11 000,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, жодних грошових коштів за поставлений товар після 04.03.2014р. відповідачем не перераховувалося, розмір заборгованості не змінився.

Отже, судом встановлено, що товар відповідачем був оплачений частково у розмірі 12 550,00 грн. про що свідчать копії платіжних доручень, відповідно до сплати залишилося 11 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що оплата вартості продукції у відповідності з узгодженими цінами здійснюється за згодою сторін, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця в день поставки продукції.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 1.6. Договору термін кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 528,00 грн. Здійснивши перерахунок трьох процентів річних, суд прийшов до висновку, що три проценти річних підлягають стягненню з відповідача повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 448,50 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями частини 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для того щоб застосувати до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, то така має бути передбачена законом або договором.

Проте, як вбачається з Договору купівлі-продажу № 3/01 від 12.01.2012р., його умови не передбачають такої відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за Договором (в частині оплати товару) як нарахування пені.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2 448,50 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, вбачається, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІКО» (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 45А, корпус 5; код ЄДРПОУ 20780508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак ЛТД» (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 33; код ЄДРПОУ 36610467) 11 000,00 грн. боргу та 528,00 грн. три проценти річних.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗІКО» (79058, м. Львів, пр. Чорновола, 45А, корпус 5; код ЄДРПОУ 20780508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак ЛТД» (80200, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська, 33; код ЄДРПОУ 36610467) 1 506,91 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.