Рішення

від 13.03.2014 по справі 914/398/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 р. Справа № 914/398/14

За позовом: Приватного підприємства «Західний Буг», с. Павлів

до відповідача : Фермерського господарства «Христина», с. Хоробрів

про стягнення 13 729, 51 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: Боровець М. С.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано приватним підприємством «Західний Буг», с. Павлів до відповідача Фермерського господарства «Христина», с. Хоробрів про стягнення 13 729, 51 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.02.2014р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору 25.02.2014р., розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 13.03.2014р. представник позивача з"явився, вимоги ухвали суду від 25.02.2014р. виконав. У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 13 266, 97 грн. після подачі позову до суду, просить стягнути з останнього 278, 79 грн. - пені, 119, 41 грн. - інфляційних втрат та 64, 34 - 3% річних.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 07.02.2014р. та 25.02.2014р. не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його повноважного представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, поданого позивачем на виконання вимог ухвали суду, станом на 07.02.2014р. місцезнаходження відповідача - Львівська область, Сокальський район, село Хоробрів.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.10.2013р. між фермерським господарством «Христина» (відповідач, за договором - замовник) та приватним підприємством «Західний Буг» (позивач, за договором - виконавець) укладено договір №3Б-357-11-13 надання послуг по навантаженню цукрових буряків.

Відповідно до умов зазначеного договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника, своїми, або залученими силами та технічними засобами надати послуги по навантаженню цукрових буряків в автотранспорт замовника, буряковим навантажувачем та доочищувачем «ROPA euro-Maus» на полях замовника (п.1.1). Загальна кількість завантажених цукрових буряків в автотранспорт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт із зазначенням фактичної кількості завантажених цукрових буряків з поля(-ів) замовника, технічними засобами виконавця (п. 2.4).

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання приватним підприємством «Західний Буг» зобов'язань, згідно укладеного договору, що зокрема вбачається з актів приймання-передачі наданих послуг від 28.10.2013р. та від 05.11.2013р. на загальну суму 13 266, 97 грн., підписаними та скріпленими печатками двох сторін (в матеріалах справи).

Пунктом 2.4.1 договору № 3Б-357-11-13 передбачено обов'язок замовника здійснити оплату послуг виконавця та/або компенсувати вартість використаного дизпалива наступним чином: протягом 10 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте факт проведення відповідачем оплати наданих послуг підтверджений не був, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 13 266, 97 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивачем надіслано Фермерському господарству «Христина» претензію-вимогу від 18.12.2013р. №315-880-12-13 з проханням оплатити заборгованість за надані послуги у розмірі 13 266, 97 грн.

Однак, дана претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, як підтверджено матеріалами справи та визнано відповідачем, сума основної заборгованості останнього перед позивачем становить 13 266, 97 грн. Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором позивач також просить стягнути з ФГ «Христина» 64, 34 грн. - 3% річних, 119, 41 грн. - інфляційних нарахувань та 278, 79 грн. - пені.

В процесі розгляду судом спору - 18.02.2014р. відповідачем перераховано на рахунок позивача суму основного боргу у розмірі 13 266, 97 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку ПП «Західний Буг» (в матеріалах справи).

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно п. 5.1 договору надання послуг по навантаженню цукрових буряків, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань, винна сторона несе відповідальність визначену чинним законодавством України та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від суми заборгованості.

На підставі наведеного пункту позивачем за період з 16.11.2013р. по 14.01.2014р. правомірно нараховано відповідачу пеню, що згідно поданого розрахунку становить 278, 79 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно поданого розрахунку, позивачем за період з 16.11.2013р. по 14.01.2014р. правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 64, 34 грн.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період листопад- грудень 2013р. в сумі 119, 41 грн. Проте, самостійно здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням кількості днів прострочення (з 16.11.2013р. по грудень 2013р.) суд встановив, що сума інфляційних становить 92, 88 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Враховуючи той факт, що заборгованість відповідачем сплачено після подачі позову до суду, що підтверджується банківською випискою, суд дійшов висновку судовий збір стягнути з відповідача, згідно вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст.193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 38, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства «Христина», Львівська область, Сокальський район, село Хоробрів (код ЄДРПОУ 32704136) на користь приватного підприємства «Західний Буг», Львівська область, Радехівський район, с. Павлів, проспект Юності, 39 (код ЄДРПОУ 32478033) - 278, 79 грн. - пені, 64, 34 грн. - 3% річних, 92, 88 грн. - інфляційних втрат, 1 823, 53 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення основного боргу -провадження припинити.

4. В решті позовних вимог- відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 17.03.2014р.

Суддя Мороз Н.В.