Рішення

від 17.03.2014 по справі 914/282/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 р. Справа № 914/282/14

За позовом : Приватного підприємства "Сом-плюс", м. Львів

до відповідача: Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж", м. Львів

про: стягнення коштів у розмірі 2 659,68 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Спорняк М.О. - представник за довіреністю № 05 від 17.02.2014 р.,

Від відповідача: не з`явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Сом-плюс" до Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" про стягнення коштів у розмірі 2 659,68 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.01.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 17.02.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 17.02.2014р. розгляд справи відкладено на 03.03.2014р., а 03.03.2014р. на 17.03.2014р.

В судовому засіданні 17.03.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві. Крім цього, в судовому засіданні подав завірені копії рахунків, згідно видаткових накладних, завірені копії банківських виписок про оплату заборгованості та завірені копії видаткових накладних.

В судове засідання відповідач явки повноважного представника повторно не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Позивачем у справі - ПП «Сом - плюс» протягом 2011- 2012 років здійснювалася поставка продукції відповідачу у справі - КВП «Енергомонтаж». В підтвердження цього факту, позивачем надано суду видаткові накладні за період, що підписані сторонами та скріплені печатками, рахунки-фактури, що виставлялися позивачем згідно видаткових накладних та виписки з рахунку позивача про оплату.

За вказаний період загальна сума поставки склала 19 440, 84 грн. Відповідачем здійснено часткову оплату на суму 16 781, 16 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема банківськими виписками, видатковими накладними, які також зазначені у акті звірки взаємних розрахунків, підписаного позивачем і направленого належним чином відповідачу.

Як слідує з аналізу первинних документів, неоплаченою є поставка продукції на суму 2 659, 68 грн., що складає предмет позову, тобто матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, за такими видатковими накладними:

- Видаткова накладна від 07 березня 2012 року №587 папір ксероксний А4,80 «КУ» (4802562000) на суму 1 011,60 грн;

- Видаткова накладна від 28 березня 2012 року №765 папір ксероксний А4 Zoom (4802562000) на суму 1 213, 80 грн.;

- Видаткова накладна від 10 квітня 2012 року №879 конверт В4 скл кор..130г сторона 40 мм (48117100000); конверт С5 с/к на суму 185, 40 грн.;

- Видаткова накладна від 25 квітня 2012 року №989 шляховий лист в/а ном; подорожній лист служб. л/а газ.ном. на суму 31,74 грн.;

- Видаткова накладна від 16 травня 2012 року №1153 папір ксероксний А4 Tecnis Copier (4802562000) на суму 858,00грн.

Позивачем надано суду рахунки-фактури №№ 841, 1097, 1260, 1415, 1625 відповідно до видаткових накладних.

Таким чином, матеріалами справи, з врахуванням видаткових накладних та банківських виписок, підтверджено заборгованість відповідача за поставлену продукції на суму 2 659,68 грн. При цьому суд зазначає, що відповідачем здійснювалася оплата за продукцію згідно виставлених рахунків на підставі видаткових накладних хаотично, шляхом недоплати чи переоплати суми, конкретно вказаної у зазначених документах.

05 березня 2013 року позивач направив відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення (вручено 13.03.13 р. ) претензію №08 від 05 березня 2013 року на суму 2 659,68 грн., що залишена останнім без відповіді. Докази надіслання в матеріалах справи.

При прийнятті рішення суд виходив за такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З врахуванням п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно видаткових накладних поставка здійснювалася на умовах продажу - товарний кредит.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

В матеріалах справи містяться докази надіслання відповідачу рекомендованим повідомленням з врученням претензїї №08 від 05 березня 2013 року на суму 2 659,68 грн., що залишена останнім без відповіді.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону). Згідно п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №8, яке зокрема встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів підприємствами незалежно від форм власності, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Така вимога кореспондується із ч.2 статті 9 зазначеного Закону. Пункт 2.5. цього ж Положення вказує, що первинний документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Подані позивачем видаткові накладні містять зазначені вище необхідні реквізити і є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та свідчать про факт здійснення господарської операції.

Таким чином, з врахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення 2 659, 68 грн. є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610-612, 626 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Колективного виробничого підприємства "Енергомонтаж" (79005, м. Львів, вул. Архипенка, 11/15 ідентифікаційний код юридичної особи 01018671) на користь Приватного підприємства "Сом - плюс" (79020, м. Львів, вул. Малоголосківська, 9, п/р 26000300002641 в АТ «ЗЛАТОБАНК» МФО 380612, ідентифікаційний код юридичної особи 31527310) 2 659, 68 грн. основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.03.2014 року.

Суддя Коссак С.М.