Рішення

від 17.04.2013 по справі 911/937/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2013 р. Справа № 911/937/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Малишев В. О. (довіреність б/н від 10.09.2012 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал текнології", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Три-Ес", м. Фастів

про стягнення 15 366, 92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Глобал текнології" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Три-Ес" про стягнення 13 206, 94 грн. основної заборгованості, 1 780, 88 грн. пені, 13, 19 грн. інфляційних збитків, 365, 91 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно відповідних видаткових накладних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі № 911/937/13 за позовом ТОВ „Глобал текнології" до ТОВ „Три-Ес" про стягнення 15 366, 92 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 03.04.2013 р.

02.04.2013 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 02.04.2013 р. із доданими до неї документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

03.04.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.04.2013 р.

17.04.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом періоду з жовтня 2011 р. по липень 2012 р. позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 13 206, 94 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0003518 від 27.10.2011 р. на суму 2 925, 06 грн., видатковою накладною № РН-0003398 від 27.10.2011 р. на суму 2 925, 06 грн. та відповідною довіреністю № 143 від 27.10.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_2 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0003933 від 02.12.2011 р. на суму 7 722, 04 грн., видатковою накладною № РН-0003805 від 02.12.2011 р. на суму 7 722, 04 грн. та відповідною довіреністю № 147 від 02.12.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_2 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0001821 від 25.06.2012 р. на суму 895, 94 грн., видатковою накладною № РН-0001744 від 25.06.2012 р. на суму 895, 94 грн. та відповідною довіреністю № 32 від 25.06.2012 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0001924 від 04.07.2012 р. на суму 1 663, 90 грн. та видатковою накладною № РН-0001847 від 05.07.2012 р. на суму 1 663, 90 грн., наявними в матеріалах справи.

У липні 2012 р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.07.2012 р. становила 13 206, 94 грн.

20.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 191012 від 19.11.2012 р., у якій просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 13 206, 94 грн. протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 4727 від 20.11.2012 р. про відправлення цінного листа і описом вкладення до нього від 20.11.2012 р., описом вкладення до цінного листа від 20.11.2012 р.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо оплати товару виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги, а саме з 28.11.2012 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 13 206, 94 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-0003518 від 27.10.2011 р. на суму 2 925, 06 грн., видатковою накладною № РН-0003398 від 27.10.2011 р. на суму 2 925, 06 грн. та відповідною довіреністю № 143 від 27.10.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_2 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0003933 від 02.12.2011 р. на суму 7 722, 04 грн., видатковою накладною № РН-0003805 від 02.12.2011 р. на суму 7 722, 04 грн. та відповідною довіреністю № 147 від 02.12.2011 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_2 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0001821 від 25.06.2012 р. на суму 895, 94 грн., видатковою накладною № РН-0001744 від 25.06.2012 р. на суму 895, 94 грн. та відповідною довіреністю № 32 від 25.06.2012 р. відповідача, виданою на свого представника - фізичну особу ОСОБА_3 на отримання товару; рахунком-фактурою № СФ-0001924 від 04.07.2012 р. на суму 1 663, 90 грн. та видатковою накладною № РН-0001847 від 05.07.2012 р. на суму 1 663, 90 грн., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 13 206, 94 грн. за вищевказаними видатковими накладними є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Постановою № 888 від 25.07.1988 р. Ради Міністрів СРСР „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій", за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з листопада 2011 р. по листопад 2012 р. всього на загальну суму 1 780, 88 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1545 від 12.09.1991 р. „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Частинами 4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Частинами 4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом'якшують відповідальність за вказані порушення.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума , її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, при виникненні господарських відносин договір купівлі-продажу товару у письмовій формі між сторонами не підписувався і відповідно позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі неустойки, а саме пені від суми несвоєчасно виконаного відповідачем грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а саме оплати товару, то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов'язку щодо оплати товару у заявлений період на підставі положень п. 66 Постанови № 888 від 25.07.1988 р. Ради Міністрів СРСР „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" так, як зазначені положення Постанови № 888 від 25.07.1988 р. Ради Міністрів СРСР „Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій" у відповідності до вищевказаних норм цивільного законодавства України до даних відносин не застосовуються, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1 780, 88 грн. пені від суми основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з листопада 2011 р. по листопад 2012 р. всього на загальну суму 13, 19 грн. та 365, 91 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 28.11.2012 - 30.11.2012 13206.94 1.000 0.00 13206.94 13 206, 94 грн. х 1, 000 = 13 206, 94 грн.; 13 206, 94 грн. - 13 206, 94 грн. = 0, 00 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за відповідними видатковими накладними у вищевказаний період становить 0, 00 грн.

Оскільки, у вищевказаний період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 28.11.2012 р. по 30.11.2012 р. (з урахуванням заявленого позивачем періоду) було відсутнє інфляційне збільшення основної заборгованості за договором, у зв'язку із відсутністю інфляції у вказаний період, то позовна вимога позивача про стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості у розмірі 13, 19 грн., є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 28.11.2012 р.- по 30.11.2012 р., сума основної заборгованості - 13 206, 94 грн, кількість днів заборгованості - 3 дні, розмір річних - 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 13206.94 28.11.2012 - 30.11.2012 3 3 % 3.26 13 206, 94 грн. х 0, 03 % х 3/365 = 3, 26 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за відповідними видатковими накладними у вищевказаний період становить 3, 26 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 3, 26 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Три-Ес" (ідентифікаційний код 36755790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Глобал текнології" (ідентифікаційний код 34432273) 13 206 (тринадцять тисяч двісті шість) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп. основної заборгованості, 3 (три) грн. 26 (двадцять шість) коп. 3 % річних та судові витрати 1 479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять) грн. 03 (три) коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

01 червня 2013 р.