Ухвала

від 17.02.2014 по справі 2а-9726/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/868/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі № 2-а-9726/10/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової адміністрації у Харківській області

про визнання дій незаконними, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій Державної податкової адміністрації у Харківській області з проведення 27.02.2010 перевірки щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, в задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У запереченнях на касаційну скаргу Державна податкова адміністрація у Харківській області зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 26.02.2010 № 2022 Державною податковою адміністрацією у Харківській області 27.02.2010 проведено планову виїзну перевірку господарської одиниці - належного позивачеві кафе, з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про державне регулювання виробництва обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що всупереч ч. 7 ст. 11 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII податковим органом проведено планову перевірку.

Суд касаційної інстанції знаходить таку позицію позивача правильною, з огляду на таке.

Статтями 8, 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закон № 509-XII) (далі Закону № 509-XII) визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Порядок проведення позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), регламентовано ст. 11 1 Закону № 509-XII.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 11 1 Закону № 509-XII позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Таким чином, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є позаплановими, а не плановими, і здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що недотримання контролюючим органом наведених вище вимог та включення перевірки за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявністю торгових патентів і ліцензій до плану роботи і проведення такої перевірки як планової не може бути підставою для задоволення позову, спрямованого на оскарження дій контролюючого органу з проведення такої перевірки.

Статтею 11 2 Закону № 509-ХІІ встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки.

Абзацом 2 п. 2 ч. 1 ст. 112 цього Закону визначено, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки, має захищати свої права шляхом не допуску до проведення перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового та іншого контролю щодо себе. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права суб'єкта господарювання порушують лише наслідки її проведення. У такому випадку предметом розгляду в суді має бути суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

З огляду на те, що неврахування судами попередніх інстанцій наведеної вище позиції не призвело до неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун