Постанова

від 17.03.2014 по справі 805/2722/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 р. Справа № 805/2722/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Скріпніка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про стягнення заборгованості з відшкодування регрес них вимог у розмірі 3 806,10 грн.,

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, (надалі - позивач або УПФУ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, (надалі - відповідач або Відділення Фонду), в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій в сумі 3 806,10 грн., в тому числі:

- відшкодування витрат на виплату пенсії по інвалідності (каліцтво СНД) в сумі 2 977,78 грн., в тому числі поштовий збір в сумі 32,22 грн.;

- відшкодування витрат на виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 808,32 грн., в тому числі поштовий збір в сумі 6,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що УПФУ в період з серпня 2013 по січень 2014 року здійснило виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Посилаючись на правові норми, які містяться в Законі України «Про пенсійне забезпечення», Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», Угоді про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав, Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», Позивач стверджував, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, виплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки Відділення Фонду відмовилося відшкодувати витрати, по особовим справам потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування регресних вимог з виплати пенсій.

Представник позивача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечував проти задоволення даного адміністративного позову та надав суду відповідні письмові заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Стосовно вимог позивача, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності (каліцтво СНД) в сумі 3 806,10 грн., судом встановлено, що управлінням, у період з серпня 2013 року по січень 2014 року були здійснені виплати пенсії особам, які отримали травми за межами України, а саме - ОСОБА_1 (865,56 грн. - основний розмір пенсії, 13,50 грн. - поштовий збір); ОСОБА_2 (900 грн. - основний розмір пенсії); ОСОБА_3 (1200,00 грн. - основний розмір пенсії, 18,72 грн. - поштовий збір) - а.с. 5-35.

Ці суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначають Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (надалі - Основи).

Статтею 1 Основ встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно з пунктом 1 статті 25 цих Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За змістом пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України від 22 лютого 2001 року № 2272-Ш «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону № 1105-ХІУ закріплено аналогічне правило: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій між яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІУ відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання-чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як убачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Призначення та сплата позивачем пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (ст.ст. 1,3), є обов'язком УПФУ.

Зазначені рішення та дії не оскаржено, вони не визнані неправомірними, а тому за наявності сплати цих сум у відповідача виник обов'язок їх відшкодувати.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 року № 5-4\4, як на нормативний документ який встановлює можливість відшкодування витрат саме Відділення Фонду.

Вказаний порядок передбачає відшкодування витрат у добровільному порядку без наявності спору із зазначених питань.

Таким чином, понесені позивачем витрати на виплату пенсій по інвалідності, які призначені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (що підтверджується матеріалами справи - а.с. 36-41, 47-61), підлягають відшкодуванню з боку відповідача у загальному розмірі 2 997,84 грн.

Щодо вимог про відшкодування витрат ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

На підставі розпорядження позивача ОСОБА_4 призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с. 43).

Годувальник цієї особи отримав ушкодження здоров'я на виробництві в Україні (а.с. 42-46).

Позивачем у період з серпня 2013 року по січень 2014 року вказаній особі була сплачена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі в сумі 808,32 грн.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по втраті годувальника та пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності, в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Витрати, понесені Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Вказане підтверджується ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р. відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Призначення та сплата позивачем пенсії зазначеній особі у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що стався або яке виникло до 1991р. в СРСР та з цього часу в Україні, є відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. (ст.ст. 1,3), Угоди «Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язанні з виконанням ними трудових обов'язків» від 9 вересня 1994 року, Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, обов'язком УПФУ.

З огляду на викладене суд вважає, що витрати Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області, пов'язані з виплатою пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 також підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Суд звертає увагу, що аналогічної правової позиції дотримується й Донецький апеляційний адміністративний суд, зокрема, у постанові у справі № 2а/0570/7864/2012 від 18.10.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області до Ясинуватського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України про стягнення заборгованості з відшкодування регрес них вимог у розмірі 3 806,10 грн. - задовольнити.

Стягнути з Ясинуватського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України (код ОКПО 24166610) на користь управління пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області (р/р 256073022063 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 335106, ЄДРПОУ 37544393) суму боргу у розмірі 3 806 (три тисячі вісімсот шість) грн. 10 (десять) коп.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скріпнік А.І.