Рішення

від 18.03.2014 по справі 904/317/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.14р. Справа № 904/317/14

За позовом державного промислового підприємства "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ", м. Кривий Ріг , Дніпропетровська область

до Апостолівського міжрайонного управління водного господарства, м. Апостолове, Дніпропетровська область

про стягнення 102827 грн. 51 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Миколюк Д.О., представник, дов. № 16-04-08 від 03.01.2014 року

від відповідача - Карпенко О.П., представник, дов. № 1 від 18.02.2014 року

СУТЬ СПОРУ:

Державне промислове підприємство "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" звернулось до господарського суду з позовом до Апостолівського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 102827 грн. 51 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на надання послуг з постачання технічної води за державні кошти №13т/н від 09.01.2013 року в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2014р., розгляд справи призначено на 04.02.2014р.

04.02.2014р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відомості про отримання ухвали суду відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2014 року розгляд справи відкладено на 27.02.2014р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області №198 від 27.02.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Кармазіної Л.П. з 06.02.14р. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.13р. (протокол від 20.12.13р.) та наказом голови господарського суду Дніпропетровської області № 23-О від 24.12.13р. справу №904/317/14 передано на розгляд судді Красоті О.І.

Ухвалою суду від 27.02.2014р. справа №904/317/14 прийнята до свого провадження суддею Красота О.І., а розгляд справи призначено на 13.03.2014р.

У зв'язку з поверненням судді Кармазіної Л.П. з лікарняного, на підставі доповідної записки судді Красоти О.І. від 03.03.14р. справу №904/317/14 передано на розгляд судді Кармазіній Л.П.

Ухвалою суду від 03.03.2014р. справа №904/317/14 прийнята до свого провадження суддею Кармазіною Л.П., а розгляд справи призначено на 13.03.2014р.

13.03.2014 року представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по справі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по справі та заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, до судового засідання подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-40), яким зазначив, що Апостолівське міжрайонне управління водного господарства позов в сумі 102 827, 51 гри. не визнає, але не заперечує, що заборгованість в сумі 95602,40 грн. числилась за відповідачем, станом на 13 лютого поточного року була погашена відповідачем на суму 95602,40 грн. відповідно до платіжних доручень (а.с.71-74), прострочення виконання зобов'язання відповідач пояснює тим, що в Україні утворилась в період 2013-2014р.р. неоднозначна ситуація з фінансуванням державних організацій, підприємств і установ, відсутність коштів на Єдиному Казначейському рахунку і залежність Апостолівського міжрайонного управління водного господарства ( при наявності у нього на рахунках коштів ) від Управління державної казначейської служби України, що не дозволяло розрахуватись з постачальником - державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання". Відповідач зазначив, що на протязі 2013р.-2014р. здійснював всі можливі заходи, щодо оплати заборгованості та неодноразово направляв клопотання начальнику УДКСУ в Апостолівському районі, щодо оплати платіжних доручень на загальну суму фінансових зобов'язань в розмірі 95 602 грн. 40 коп., про що відповідачем надано до справи відповідні докази. Відповідач просив суд в позові відмовити.

13.03.2014 року в присутності представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 18.03.2014р.

18.03.2014 року в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" (виконавець - позивач) та Апостолівським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник-відповідач) укладено договір на надання послуг з постачання технічної води за державні кошти №13т/н від 09.01.2013 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж сторін, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. (а.с.8-10)

Даний договір набирає чинності з дня його підписання і діє з 01.04.2013 року до 31.12.2013р. Дія такого договору може продовжуватись на термін, достатній для проведення процедури закупівлі на початку слідуючого року в об'ємах, який не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо витрати на ці цілі затверджені у встановленому порядку. (п.10.1. договору)

На підставі п. 3.1. договору, на момент укладання даного договору тариф на послуги водопостачання складає 0,55 грн. (з ПДВ) за 1м 3 . Оплата за послуги з водопостачання відбувається за діючими на день оплати тарифами.

Загальна сума договору за результатами його виконання визначається фактичним обсягом наданих та спожитих послуг з постачання технічної води та відповідним рахункам виконавця, наданими за умовами даного договору. (п. 3.3. договору)

Відповідно до п. 4.1. договору, замовник бере бюджетне зобов'язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом загального фонду, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років: за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних, фактичних надходжень спеціального фонду бюджету шляхом укладання додаткових угод. Які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за послуги з постачання технічної води проводяться замовником на протязі поточного місяця, в повному обсязі, але не пізніше 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 5.1 договору, обсяг і режим надання послуг з постачання води по місяцях передбачені в графіку, складеному на підставі заявки замовника (І квартал: квітень -15000м 3 ; травень -45000м 3 ; червень -120000м 3 ; ІІ квартал - 180000м 3 : липень-111000м 3 ; серпень -70000м 3 ; вересень -30000м 3 ; ІІІ квартал -210000м 3 : жовтень -10000м 3 ; IV квартал -10000м 3 ; всього за рік 400 000 м 3 ) та з врахуванням технічних можливостей виконавця.

Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування замовника. (п. 5.2 договору)

На підставі п. 5.4. договору, облік води здійснюється водовимірювальними приладами, установленими замовником на межах розподілу балансової належності мереж (далі-пунктах) за свій рахунок і своїми силами, по узгодженню з виконавцем згідно "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (надалі-правила).

Відповідно до п. 5.5. договору, зняття показників водовимірювальних приладів здійснюється щомісячно сумісно з повноважними представниками виконавця та замовника шляхом оформлення актів про кількість наданих послуг за 5 днів до закінчення розрахункового (поточного) місяця. Форма акту про кількість наданих послуг з постачання технічної води розроблюється та надається виконавцем.

На виконання вимог укладеного договору, позивач в період з червня 2013 року по вересень 2013 року надав відповідачу послуги з постачання технічної води у обсязі 208 528м 3 на загальну суму 114 690 грн. 40 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи акти, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача, а саме:

- акт №58 від 25.06.2013 року (а.с.13);

- акт №58 від 25.07.2013 року (а.с.15);

- акт №58 від 27.08.2013 року (а.с.17);

- акт №58 від 25.09.2013 року (а.с.19);

На оплату наданих послуг та у відповідності до вищезазначених актів, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (а.с.14, 16, 18, 20), які були вчасно направлені позивачем та отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21-24).

Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач за спожиті послуги розрахувався частково, на загальну суму 19 088 грн. 00 коп.(15.08.2013р. -13000 грн. 00 коп.; 27.08.2013р. - 6088 грн.00 коп.), у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 95602 грн. 40 коп., що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

На підставі п. 7.1. договору, яким передбачено, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п. 4.1 договору) за отримані послуги замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 5 252 грн. 88 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу за період прострочки 3% річних у розмірі 1 189 грн. 08 коп. та втрати від інфляції у розмірі 793 грн. 15 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що під час судового розгляду справи відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що сума основного боргу у розмірі 95602 грн. 40 коп., була сплачена 13.02.2014р. в підтвердження чого відповідачем надано до справи платіжні доручення №1 від 20.01.2014р. на суму 22813 грн. 20 коп.(а.с.71), №2 від 20.01.2014р. на суму 30939 грн. 70 коп. (а.с.72), №3 від 20.01.2014р. на суму 38496 грн. 15 коп.(а.с.73), №4 від 20.01.2014р. на суму 3353 грн. 35 коп. (а.с.74), відсутність основної заборгованості не заперечується і позивачем, у зв'язку з чим провадження у справі в частині основного боргу у сумі 95 602 грн. 40 коп. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п. 3.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого розрахунку інфляційних втрат (а.с.12) вбачається, що при здійсненні нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 95602 грн. 40 коп. позивачем при визначенні інфляційних втрат за період з липня 2013 року по грудень 2013 року не були враховані місяці, в яких мала місце дефляція (у серпні 2013 р. 99,3 %), що суперечить діючому законодавству.

За таких обставин, суд доходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 793 грн. 15 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 632 грн. 94 коп., оскільки позивачем при розрахунках інфляційних витрат не було застосовано встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100 % (у серпні 2013р. 99,3%).

Виходячи з того, що факт споживання послуг є доведеним матеріалами справи, а оплата наданих послуг в строк та в обсязі визначений договором відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору на надання послуг з постачання технічної води за державні кошти №13т/н від 09.01.2013 року, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1189грн. 08коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5242 грн. 88 коп., суд встановив наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 7.1. договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті (порушенні п. 4.1 договору) за отримані послуги замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.07.2013 року по 03.01.2014 р. на загальну суму 5242 грн. 88 коп.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав усі належні заходи, необхідні для належного виконання ним зобов'язань з оплати за отримані від позивача послуги з постачання технічної води, що підтверджується неодноразовими зверненнями відповідача до УДКСУ в Апостолівському районі, щодо оплати платіжних доручень на загальну суму фінансових зобов'язань в розмірі 95 602 грн. 40 коп. (а.с. 42-53), відповідач є державним підприємством, а ситуація з фінансуванням державних організацій, підприємств і установ яка склалась у 2013-2014р.р. унеможливила проведення розрахунків, відсутність коштів на Єдиному Казначейському рахунку і залежність Апостолівського міжрайонного управління водного господарства (при наявності у нього на рахунках коштів) від Управління державної казначейської служби України, що не дозволило розрахуватись з позивачем та призвело до порушення виконання відповідачем зобов'язань.

На підставі наведеного. суд вважає за можливе на підставі пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір стягуваної суми пені до 90% та стягнути 10%, що буде становити 524 грн. 29 коп.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно з ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки, так як зазначена сума зменшена на підставі п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2053 грн. 35 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Апостолівського міжрайонного управління водного господарства (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Богдана Хмельницького, буд. 100, п/р35222007000049 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області в УДК в Апостолівському районі, МФО 805012, код ЄДРПОУ 01033823) на користь державного промислового підприємства "КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15-А, п/р 26004300100018 у ПАТ "Банк Камбіо", м. Київ, МФО 380399, код ЄДРПОУ 00191017) 3% річних у розмірі 1189 грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 632 грн. 94 коп., пеню у розмірі 524 грн. 29 коп. та суму судового збору у розмірі 2053 грн. 35 коп.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 95602,40 грн. - припинити.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 20.03.2014р.