Постанова

від 27.02.2014 по справі 804/659/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р. Справа № 804/659/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Курбацької Т.В. Беліченко І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) в якому просив: тимчасово заборонити (зупинити) діяльність, щодо утворення та розміщення відходів без ліміту на утворення та розміщення відходів Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» (код ЄДРПОУ 13430400, що знаходиться за адресою: вул. Косіора, 37, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50050), про що видати виконавчий лист та направити його на адресу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело» у порушення приписів ст.ст.7, 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснюється господарська діяльність без одержання відповідного дозволу на ліміти на утворення та розміщення відходів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у адміністративному позові та просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначивши, що підприємством виконується вимоги припису та подана Декларація про утворення відходів за 2013 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Згідно ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року №1264-XII (надалі - Закон №1264) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ст. 34 Закону №1264 завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

В силу норм ст. 35 Закону №1264 державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.11.11. за № 1347/20085, затверджено Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до п.1 якого Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується (надалі - Положення).

Пунктом 4.2 Положення до завдань Держекоінспекції віднесено, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про здійснення заходів із запобігання забрудненню (засміченню) земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; забезпечення безперебійної ефективної роботи і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря; законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерело» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Криворізької міської ради 08.02.2012 року.

У період з 18.11.2013 року по 06.12.2013 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Великород І.І. та Жигалова К.А., на підставі Наказу від 07.10.2013 року №1581-П «Про проведення планової перевірки», направлення на проведення планової перевірки від 07.10.2013 року №4-9692-8-3, повідомлення від 07.10.2013 року №4-9693-8-3, проведено планову перевірку на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За наслідками вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, у висновках якого, серед іншого, встановлено, що інвентаризація відходів, що утворюються при діяльності підприємства відсутня, норми утворення відходів, їх склад, властивості та ступінь небезпечності для навколишнього природного середовища не визначено, ліміти на утворення та розміщення відходів та дозволи на розміщення відходів на 2013 рік відсутні, таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело» порушуються приписи ст.ст.7, 17, 32, 33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

За результатами розгляду акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами винесено припис № 4-11730-8-3 від 09.12.2013 про усунення порушень.

Щодо тимчасової заборони (зупинення) діяльності відповідача, пов'язаної з утворення та розміщенням відходів, слід зазначати.

Нормами ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено терміни:

- відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення;

- виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів;

- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;

- зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення);

- відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про відходи», з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Частиною 4 статті 33 Закону України "Про відходи" передбачено, що зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що підстави для застосування до відповідача заходів реагування шляхом тимчасової заборони (зупинення) діяльності позивача щодо утворення та розміщення відходів без ліміту на утворення та розміщення відходів - відсутні.

Так, згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1218 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать:

- власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів;

- власники відходів, які не підлягають включенню до реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. №1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів».

При цьому, власники відходів, зазначені в абзаці третьому цього пункту, подають щороку через дозвільні центри, центри надання адміністративних послуг декларацію про відходи (додаток 3). Реєстрація декларацій про відходи здійснюється на безоплатній основі. Декларації про відходи передаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1360 «Про затвердження Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» (зі змінами та доповненнями) критерієм включення об'єкта утворення відходів в Реєстр є показник загального утворення відходів. До реєстру включаються об'єкти, для яких показник загального утворення відходів перевищує граничне значення (Пгз), що дорівнює 1000 умовних одиниць на рік.

Як свідчить розрахунок відходів відповідача щодо показника загального утворення відходів підприємства є меншим за 1000 умовних одиниць, а тому відповідач відноситься до категорії власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Також відповідачем, подана Декларація про утворення відходів у 2013 році для реєстрації, відповідно до статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», складений план організації роботи у сфері поводження з відходами ТОВ «Джерело» на 2014 рік, укладений договір з ТОВ «Техналадка» №10 від 24.01.2014 року на розробку та узгодження звіту з інвентаризації відходів ТОВ «Джерело». До суду також надано Державне статистичне спостереження - поводження з відходами на 2013 рік, технічні паспорти відходів, договір на заготівлю та постачання вторинної сировини, договір про надання послуг із збирання, оброблення (утилізації) відпрацьованих ртутьвмісних ламп та із збирання небезпечних відходів, договір купівлі-продажу вторинної сировини.

В тому числі, відповідно до п.10 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998р. №1218 (зі змінами та доповненнями) місцеві державні адміністрації за погодженням з органами Мінекоресурсів на місцях до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів на наступний рік (крім власників, які звільняються від одержання таких лімітів).

Пунктом 11 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів передбачено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

Тобто отримання дозволу на розміщення відходів та затвердження лімітів на утворення і розміщення відходів, не є обов'язковим для всіх без виключення суб'єктів господарювання, оскільки, їм передує обов'язок суб'єктів владних повноважень - як місцевих державних адміністрацій, так і органів Мінекоресурсів, вчиняти певні дії, а саме, визначити перелік суб'єктів, які мають отримати ліміти, визначити спеціальні місця для розміщення відходів, та надіслати відповідні повідомлення таким суб'єктам тощо.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем отримувалось відповідне письмове повідомлення від органу Мінекоресурсів щодо необхідності подання та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на 2012-2013 рік, позивачем суду не надано, як і не надано належних доказів на підтвердження включення відповідача до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко