Рішення

від 19.03.2014 по справі 908/345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 31/10/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2014 Справа № 908/345/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Бондаренко І.М., директор; від відповідача - Багмет С.В., директор;

за позовом: Приватного підприємства «ГУРЗА ЮГ АВТО», м. Запоріжжя (скорочено ПП «ГУРЗА ЮГ АВТО»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРЗА», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «ГУРЗА»);

про стягнення суми

Ухвалою господарського суду від 08.02.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 31/10/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 05.03.2014 р. Розгляд справи відкладався на 19.03.2014 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні було прийнято рішення.

Сутність спору:

ПП «ГУРЗА ЮГ АВТО» звернулося з позовом про стягнення з ТОВ «ГУРЗА» суми у розмірі 422635,62 грн., з якої 400000 грн. - основний борг за Договором № 1 від 04.01.2012 р., 14816,44 грн. - пеня, 3419,18 грн. - 3% річних та 4400 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором № 1 від 04.01.2012 р. належним чином не виконує, станом на 05.02.2014 р. заборгованість становить 400000 грн. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 6, 8, 7, 9 ГПК України, ст. ст. 180, 193 ГК України, ст. ст. 11, 526, 530, 610, 625 ЦК України та умови Договору № 1 від 04.01.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на заявлених позовних вимогах, просить їх задовольнити.

ТОВ «ГУРЗА», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву основний борг у розмірі 400000 грн. за Договором № 1 від 04.01.2012 р. визнає в повному обсязі, але заперечує проти стягнення з нього штрафних санкцій, оскільки вважає їх нарахування безпідставним.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти стягнення основного боргу, але просить не застосовувати до підприємства штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 р. між ПП «ГУРЗА ЮГ АВТО» (Постачальник, позивач у справі) та ТОВ «ГУРЗА» (Покупець, відповідач у справі) було укладено Договір № 1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити автомобілі марки, що визначені в рахунках - фактурах до цього договору (п. 1.1., 1.2. Договору).

Право власності на товар переходе до Покупця в момент передачі товару, що оформлюється Актом приймання-передачі, видатковою накладною (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, постачання товару здійснюється Постачальником за місцезнаходженням Покупця.

За приписами п. 3.1. Договору, вартість товару, який постачається, вказується у рахунку - фактурі, що виписується на кожну поставку.

Згідно до п. 3.3. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, який вказано у розділі 10 цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору, товар вважається поставленим, а зобов'язання виконані Постачальником з моменту поставки товару Покупцю, передачі Покупцю супровідних документів на товар та оформлення Акту приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2012 р. включно або до повного виконання зобов'язань за цим договором кожною зі сторін. Якщо жодна зі сторін письмово за 1 місяць до закінчення дії договору не повідомить другу сторону про розірвання, то договір вважається пролонгованим на рік (п. 9.1. Договору).

Враховуючи відсутність заперечень сторін проти його розірвання, договір вважається пролонгованим на один рік.

В позовній заяві позивач вказує на те, що ним відповідачу було поставлено товару (автомобілів) на загальну суму 2811120 грн.

Взяті відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати виконано частково в сумі 228000 грн. Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 17.09.2013 р. становила 2583120 грн.

17.09.2013 р. між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої Договір було доповнено п. 3.4.: «Товар може бути оплачений Покупцем шляхом видачі Продавцю простих векселів».

На виконання Додаткової угоди № 1, що є невід'ємною частиною Договору, відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за Договором, було передано позивачу простих векселів загальною номінальною вартістю 2150000 грн., що підтверджується Актом приймання - передачі векселів від 17.09.2013 р., підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками підприємств. Згодом відповідачем було сплачено 33120 грн.

Станом на 17.10.2013 р. заборгованість відповідача за Договором становила 400000 грн.

17.10.2013 р. відповідач отримав від позивача вимогу про виконання зобов'язання за Договором № 1 від 04.01.2012 р., яку він залишив без відповіді та грошові кошти не сплатив.

Предметом судового розгляду по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 1 в розмірі 400000 грн. та штрафних санкцій за порушення вказаного Договору 14816,44 грн. - пені, 3419,18 грн. - 3% річних та 4400 грн. - інфляційних втрат.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Доказами отримання відповідачем товару за Договором на суму 2811120 грн. є видаткові накладні № 3 від 25.01.2012 р. на суму 243600 грн.; № 7 від 23.02.2012 р. на суму 416100 грн.; № 13 від 26.03.2012 р. на суму 981600 грн.; № 27 від 23.04.2012 р. на суму 112500 грн.; № 22 від 28.04.2012 р. на суму 829320 грн. та № 30 від 05.07.2012 р. на суму 228000 грн., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача кошти у розмірі 261120 грн. та передавши йому простих векселів загальною номінальною вартістю 2150000 грн., що підтверджується Актом приймання - передачі векселів від 17.09.2013 р., підписаного представниками обох сторін та скріпленого печатками підприємств.

Таким чином, станом на 17.10.2013 р. за ТОВ «ГУРЗА» перед ПП «ГУРЗА ЮГ АВТО» існувала заборгованість у розмірі 400000 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором № 1 від 04.01.2012 р. не встановлений строк (термін) виконання зобов'язань щодо оплати отриманого за договором товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, позивачем 17.10.2013 р. було надано відповідачу вимогу про виконання зобов'язання за Договором № 1 від 04.01.2012 р. з встановленим граничним строком виконання зобов'язання до 24.10.2013 р. включно.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем зобов'язання з оплати за товар за Договором належним чином не виконано. Надана вимога залишена ним без відповіді.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача 400000 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача за період з 25.10.2013 р. по 05.02.2014 р. пеню в розмірі 14816,44 грн., 3419,18 грн. - 3% річних та 4400 грн. - інфляційних за період з жовтня 2013 р. по січень 2014 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, за несвоєчасну оплату вартості товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент її нарахування, за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу, що підлягає оплаті.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього пені заявлено позивачем обґрунтовано, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є вірним, стягненню підлягає пеня в розмірі 14816,44 грн. за період з 25.10.2013 р. по 05.02.2014 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем сума інфляційних з жовтня 2013 р. по січень 2014 р. підлягає частковому задоволенню, оскільки, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є помилковим: нарахування інфляційних повинно починатись з листопада 2013 р. З урахуванням зазначеного, стягненню підлягають інфляційні в розмірі 3609,61 грн. за період листопад 2013 р. - січень 2014 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є вірним, стягненню підлягають 3% річних за період з 25.10.2013 р. по 05.02.2014 р. в сумі 3419,18 грн.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРЗА» (69035, м. Запоріжжя, проспект Леніна, 186/73, код ЄДР 35408058) на користь Приватного підприємства «ГУРЗА ЮГ АВТО» (69117, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 131, код ЄДР 36271593) основний борг в розмірі 400000 (чотириста тисяч) грн., пеню в розмірі 14816 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 44 коп., 3% річних в розмірі 3419 (три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн. 18 коп., інфляційні в розмірі 3609 (три тисячі шістсот дев'ять) грн. 61 коп. та 8436 (вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 90 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20.03.2014 р.

Суддя В.М. Хуторной