Рішення

від 25.02.2014 по справі 910/25517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25517/13 25.02.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс ЛТД"

до приватного підприємства "Анталія Груп"

про стягнення 63 689,75 грн.

Представники сторін:

від позивача: : Черепахін Д.С. - представник за довіреністю № б\н від 20.03.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс ЛТД" до приватного підприємства "Анталія Груп" про стягнення 63 689,75 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2013 року між ним та приватним підприємством "Анталія Груп" укладено договір №56 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом.

Позивач надав послуги згідно договору на загальну суму 61 687,50 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, відповідач не виконав умови договору щодо своєчасної оплати за надані послуги.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 63 689,75 грн. з яких: 61 687,50 грн. - основна заборгованість, 2 002,25 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Шкурдова Л.М.) від 08.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/25517/13, розгляд справи призначено на 07.02.2014 року.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва від 07.02.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішення зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011 р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу №910/25517/13 передано для розгляду судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва 10.02.2014 року справу прийнято суддею Мудрим С.М. до свого провадження та призначено розгляд справи на 25.02.2014 року.

В судове засідання 25.02.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.01.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02160, м. Київ, пр.-т. Возз'єднання, б.15/17, оф. 407, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 04.02.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтранс ЛТД» (виконавець) та приватним підприємством "Анталія Груп" (замовник) укладено договір №56 на надання послуг будівельними машинами, механізмами та автотранспортом.

Згідно з ч.1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги будівельними машинами, механізмами та автотранспортом, (далі - техніка) згідно умов даного договору.

Розмір плати визначається сторонами, згідно виставлених рахунків-фактур, актів виконаних робіт. Динамічна вартість однієї машино-години становить залежно від місця знаходження об'єкту та строку, на який замовляється техніка (п.1.2 договору).

Вартість послуг може змінюватись у зв'язку зі зміною цін на паливо, мастильні матеріали та інші витрати, пов'язані з наданням послуг (п.1.3 договору).

Відповідно до статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.9.1 договору, термін дії договору до 31 грудня 2013 року.

Відповідно доп.3.1 договору, сторони підписують акт виконаних робіт.

На виконання умов договору між сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

-№ОУ-0000505 від 13.09.2013 року на суму 8 137,50 грн.;

-№ОУ-0000511 від 20.09.2013 року на суму 10 500,00 грн.;

-№ОУ-0000513 від 23.09.2013 року на суму 12 862,50 грн.;

-№ОУ-0000530 від 26.09.2013 року на суму 10 500,00 грн.;

-№ОУ-0000542 від 30.09.2013 року на суму 11 287,50 грн.;

-№ОУ-0000563 від 07.10.2013 року на суму 8 400,00 грн.

Таким чином, всього було підписано актів здачі-прийняття робіт на загальну суму 61 687,50 грн.

Також, позивач були виставлені відповідачу такі рахунки-фактури:

- № СФ-0000509 від 13.09.2013 року - 8 137,50 грн.;

- № СФ-0000517 від 16.09.2013 року - 10 500,00 грн.;

- № СФ-0000536 від 23.09.2013 року - 12 862,50 грн.;

- № СФ-0000539 від 23.09.2013 року - 10 500,00 грн.;

- № СФ-0000557 від 27.09.2013 року - 11 287,50 грн.;

- № СФ-0000580 від 30.09.2013 року - 8 400,00 грн.

Відповідно до п.2.2.9 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в розмірах, передбачених договором здійснювати платежі, згідно виставлених рахунків.

Пунктом 3.2 договору, передбачено, що послуги виконуються по передплаті на підставі рахунків-фактур.

В разі нездійснення передплати, оплату послуг замовник виконує на протязі 2 (двох) календарних днів з дня отримання рахунку-фактури (п.3.3 договору).

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З метою досудового врегулювання спору 27.11.2013 року позивач направив відповідачу претензію вих..№32 від 26.11.2013 року в якій просив погасити заборгованість в сумі 61 687,50 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 61 687,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 002,25 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1.1 договору, за порушення термінів платежів, передбачених цим договором замовник сплачує на корить виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2 002 грн. (до 27.12.2013 року) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Анталія Груп" (02160, м. Київ, пр.-т. Возз'єднання, б.15/17, оф. 407, ідентифікаційний код: 36925754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтранс ЛТД" (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул.. Богатирська, будинок 2В, ідентифікаційний код: 37606208) суму основного боргу в розмірі 61 687 (шістдесят одна тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 50 коп., пеню в розмірі 2 002 (дві тисячі дві) грн. 25 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 20.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий