Рішення

від 18.03.2014 по справі 909/94/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 р. Справа № 909/94/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр",

вул.Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018;

адреса для листування:

вул.Чорновола,7, офіс 302, м.Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Приватного підприємства фірма "Алан",

вул.Гетьмана Мазепи,23, м.Івано - Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості в розмірі 4 653,63грн., із них: 4 489,42грн. основного боргу, 125,62грн. пені, 38,59грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору №89 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.12,

за участю представників сторін:

від позивача: Домбровська Є.І. - представник, (довіреність № 0110/365 від 26.12.13р.);

від відповідача: Борис Л.Д., - представник, (довіреність № б/н від 05.03.2014 року) ;

встановив: Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Приватного підприємства фірма "Алан" заборгованості в розмірі 4 653,63грн., із них: 4 489,42грн. основного боргу, 125,62грн. пені, 38,59грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору №89 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.12.

В судових засіданнях 06.03.14, 11.03.14 оголошувались перерви.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3148/14 від 05.03.14), в якій просить суд стягнути з відповідача 4 489,42грн. основного боргу та 38,59грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору №89 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.12.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55

Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (4 528,01грн.). Аналогічна правова позиція викладена у п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 07.03.14 (вх.№3682/14 від 11.03.14) та зазначає, що позивач не надав ні йому ні суду жодних доказів, які б підтверджували надання послуг.

На час розгляду справи до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№3613/14 від 11.03.14) в яких зазначено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання по договору, в зв'язку з чим за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року виникла заборгованість, що становить 4 489,42грн. Наголошує, що у даний період відповідачу надавались послуги, а саме:

- обслуговування мереж холодного постачання, гарячого водопостачання, водовідведення;

- аварійне обслуговування мереж холодного постачання, гарячого водопостачання, водовідведення;

- благоустрій будинку і споруди та прибудинкової території.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" (виконавцем) та Приватним підприємством фірма "Алан" (споживачем) укладено договір №89 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.12.

Предметом вказаного вище договору є забезпечення виконавцем надання послуг у житловому будинку №23 по вул. Г.Мазепи, який перебуває на балансі КП "ЄРЦ", а споживачем (відповідачем) - забезпечення своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах передбачених цим договором (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору невід'ємною його частиною є рішення органу місцевого самоврядування Івано-Франківська про побудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додаток №1 до договору.

Пунктом 7.1. договору встановлено, щомісячна плата складається з вартості кожної з послуг, що надаються для жилого будинку споживача (відповідача), розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання послуг.

Розмір щомісячної плати за послуги визначається на підставі рахунку-фактури, доступному для перегляду на персональній сторінці Споживача на сайті: domivka.if.ua. Рахунок-фактура вноситься в електронний обліковий регістр виконавця. На вимогу споживача виконавець зобов'язаний надати рахунок-фактуру на паперовому носії, засвідченому печаткою виконавця (п.7.3. договору).

Пунктом 7.4. сторонами погоджено, що складений на підставі даного договору рахунок-фактури, є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати.

Відповідно до п. 8.1 оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №842 від 27.12.2011 "Про прибудинкові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м.Івано-Франківську" з додатками, затверджено граничні тарифи на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій на основі яких здійснюється розрахунок наданих послуг.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та перелік послуг може змінюватись тільки на підставі норм чинного законодавства.

Представник позивача в засіданні суду наголошує, що за період з лютого 2012 по грудень 2013 року ним надано послуги відповідачу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за визначеним їх переліком та затвердженими тарифами. Проте, відповідач свої обов'язки покладені на нього чинним законодавством та договором не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 489,42грн.

Пунктом 7.4. договору сторони передбачили, що рахунки-фактури є свідченням фактичного надання послуг та підставою для оплати. Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки-фактури: за березень - травень 2013 року, липень - листопад 2013 року та акти надання послуг: за березень - грудень 2013.

Представник відповідача звертає увагу суду на непідтвердження факту надання послуг у зв'язку з відсутністю актів виконаних робіт за період з лютого 2012 року по лютий 2013 року та ненаправленням відповідачу рахунків-фактур.

За порушення грошового зобов'язання, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 38,59грн.- 3% річних.

На думку позивача, станом на день судового засідання (18.03.14) борг відповідача перед позивачем становить 4 528,01грн., із них: 4 489,42грн. основного боргу та 38,59грн.- 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Аналіз цього закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Нормою ст.1 вказаного вище закону встановлено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності , спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Суб'єктами цього закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст.1, ч.2 ст.3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, крім цього такий обов'язок передбачено п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572.

Нормами ч.ч.1,2 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 27.01.14 надано докази в підтвердження надання послуг за спірним договором, а саме:

- рахунки-фактури: №180/3/2013 за березень 2013 року, №180/4/2013 за квітень 2013 року, №180/5/2013 за травень 2013 року, №180/7/2013 за липень 2013 року, №180/8/2013 за серпень 2013 року, №180/9/2013 за вересень 2013 року, №180/10/2013 за жовтень 2013 року, №180/11/2013 за листопад 2013 року;

- акти надання послуг: №5-13/000719 від 31.03.13, №5-13/001071 від 30.04.13, №5-13/001410 від 31.05.13, №5-13/001676 від 30.06.13, №5-13/002025 від 31.07.13, №5-13/002404 від 31.08.13, №5-13/002684 від 30.09.13, №5-13/003324 від 31.10.13, №5-13/003754 від 30.11.13, №5-13/004229 від 31.12.13.

Судом встановлено, що позивач надав суду акти надання послуг за період березень -грудень 2013 року. Однак, просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 4 489,42грн. за період з лютого 2012 року по грудень 2013 року. Таким чином, неподання позивачем рахунків-фактур та актів надання послуг за вказаний вище період, наявність яких є необхідним для вирішення спору в частині стягнення заборгованості за спірний період, унеможливлює встановлення необхідних обставин справи. За таких обставин, розгляд справи в частині стягнення заборгованості за період лютий 2012 року - грудень 2013 року за наявними в ній матеріалами не може бути повним, всебічним та об'єктивним, як цього вимагає закон.

З урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на те, що подані позивачем докази про надання послуг відповідачу не є належними, суперечать одна одній в частині розрахунку наданих послуг та їх конкретизації, більше того невідомо які саме послуги реально надавались, на які суми виставлялись рахунки за вказаний період і чи взагалі виставлялись.

Більше того, п.2.3 договору сторонами погоджено, що розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється на підставі рахунку-фактури, залежно від кількісних та якісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинку (споруди) та прибудинкової території.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено розмір суми фактичного надання позивачем послуг з утримання будинку на суму 747,32грн.

Однак, відповідач не оплатив своєчасно за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 747,32грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення 3% річних суд не вбачає підстав для їх стягнення. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Перевіривши правильність підстав і порядку нарахування 3 % річних суд вважає їх неправомірними, порахованими математично неправильно. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При дослідженні матеріалів справи суд прийшов до висновку позов задоволити частково: стягнути з відповідача 747,32грн. боргу; залишити позов без розгляду в частині стягнення з відповідача 3 742,1грн. заборгованості; відмовити в стягненні 38,59грн. -3% річних.

Суд звертає увагу позивача на те, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зз виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Беручи до уваги всі обставини справи, суд прийшов до висновку, про залишення позову без розгляду в цій частині (3 742,1грн.), для надання можливості позивачу після усунення допущених недоліків на звернення до суду за захистом свого порушеного права

Судові витрати в сумі 293,23грн. стягнути з відповідача (ст.49 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст.11,202,509,525,526,901,903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 33,34,43,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Приватного підприємства фірма "Алан" про стягнення заборгованості в розмірі 4 489,42грн., 38,59грн. - 3% річних за неналежне виконання умов договору №89 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.12 - задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Алан", вул.Гетьмана Мазепи,23, м.Івано - Франківськ (код ЄДРПОУ 19396986) на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 35277442) заборгованість в розмірі 747,32грн. (сімсот сорок сім грн. 32коп.), 293,23грн. (двісті дев'яносто три грн. 23 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 3 742,1грн. - позов залишити без розгляду.

В частині стягнення з відповідача 3% річних, що становлять 38,59грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.14.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 20.03.14