Рішення

від 17.03.2014 по справі 910/24023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/24023/13 17.03.14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/24023/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбудмеханізація", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВР Технологія", м. Київ,

про стягнення 88 474,40 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Поплавської О.В. (довіреність від 08.01.2014 №5);

відповідача - Сєдокова Р.В. (директор).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» (далі - ТОВ «Дорбудмеханізація») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «СВР Технологія» (далі - ТОВ «СВР Технологія»): 74 238 грн. заборгованості за договором підряду від 20.11.2012 № 20/11/12 (далі - Договір); 12 101,12 грн. штрафу та 2 135,28 грн. 3% річних, а всього 88 474,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2013 порушено провадження у справі.

10.02.2014 ТОВ «СВР Технологія» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що у зв'язку із банкрутством акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» (далі - АТ «ЕРДЕ БАНК»), кошти, які були призначені для погашення заборгованості перед підрядними установами, були заблоковані на розрахунковому рахунку ТОВ «СВР Технологія»; відповідач визнає позов частково, а саме у сумі основної заборгованості - 74 238 грн.

У судовому засіданні від 17.03.2014 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав основну суму заборгованості у сумі 72 539,33 грн. (що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.02.2014, підписаним уповноваженими особами та скріпленим печатками сторін), та подав клопотання про розстрочку виконання рішення на 5 (п'ять) місяців.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

20.11.2012 ТОВ «Дорбудмеханізація» (виконавець) та ТОВ «СВР Технологія» (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець зобов'язується виконати, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити оплату за такі роботи: відновлення асфальтобетонного шару за адресами: м. Київ, вул. Іскрівська, 22; м. Київ, вул. Квартешвілі, 7; м. Київ, вул. Саксаганського 35а; м. Київ, вул. Спаська, 30 відповідно до графіку виконання робіт (додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору (підпункти 1.1.1-1.1.4 пункту 1.1 Договору);

- протягом дії Договору замовник зобов'язується оплатити виконавцю роботу, передбачену умовами Договору, в розмірах і строки, встановлених Договором (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

- загальна вартість за виконані роботи згідно з Договором складає 74 238 грн., в тому числі ПДВ 12 376 грн. (пункт 3.1 Договору);

- розрахунок у сумі 74 238 грн. замовник здійснює протягом наступних 5 (п'яти) календарних днів після підписання акта виконаних робіт (пункт 4.1 Договору);

- при порушенні термінів оплати робіт замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожен день затримки (пункт 7.2 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання його умов (пункт 8.1 Договору).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору сторонами було складено акти приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2012 року від 06.12.2012 на суму 7 535,35 грн.; на суму 3 274,64 грн.; на суму 13 308,14 грн.; на суму 48 421,20 грн., тобто на загальну суму 72 539,33 грн. (хоча позивачем вказано 74 238 грн.)

Судом встановлено, що зазначені акти приймання-передачі робіт були підписані сторонами та скріплені печатками товариств, а отже, роботи, передбачені Договором, були повністю та належним чином виконані ТОВ «Дорбудмеханізація» та без будь-яких застережень прийняті ТОВ «СВР Технологія».

ТОВ «Дорбудмеханізація» на адресу відповідача було направлено претензію від 09.10.2013 б/н, в якій позивач зазначає, що строк виконання відповідачем зобов'язань за Договором сплинув 12.12.2012; станом на 08.10.2013 затримка відповідача в розрахунку заборгованості складає 301 день; позивач просив у 30 (тридцятиденний) строк від дня пред'явлення претензії сплатити заборгованість у сумі 74 238 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Дорбудмеханізація».

Вказана претензія була отримана представником ТОВ «СВР Технологія» 14.10.2013, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, проте відповідач відповіді не надав та заборгованість в добровільному порядку не сплатив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що ТОВ «СВР Технологія» перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку із банкрутством АТ «ЕРДЕ БАНК»; ТОВ «СВР Технологія», в свою чергу, неодноразово зверталося із заявами до АТ «ЕРДЕ БАНК».

Від банка на адресу ТОВ «СВР Технологія» надійшло повідомлення від 30.04.2013 № 3325 (копію якого долучено до матеріалів справи), в якому зазначено, що відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимога відповідача включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «ЕРДЕ БАНК» та підлягає задоволенню у сумі 181 032,38 грн.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною другою статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, посилання відповідача на відсутність коштів для погашення заборгованості перед позивачем не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати боргу перед ТОВ «Дорбудмеханізація».

Крім того, відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2012 року від 06.12.2012 сума заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 72 539,33 грн.

При цьому, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 07.02.2014, відповідно до якого заборгованість ТОВ «СВР Технологія» перед ТОВ «Дорбудмеханізація» становить 72 539,33 грн. Акт підписаний та скріплений печатками товариств та визнається судом належним доказом на підтвердження суми основної заборгованості відповідача (хоча позивач зазначав суму заборгованості як 74 238 грн.).

Отже, оскільки ТОВ «СВР Технологія» сума заборгованості за Договором сплачена не була, то позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 72 539,33 грн. боргу є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню, в іншій частині основної заборгованості (1 698,67 грн.) слід відмовити.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 2 135,28 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами пункту 4.1 Договору розрахунок у сумі 74 238 грн. замовник здійснює протягом наступних 5 (п'яти) календарних днів після підписання акта виконаних робіт.

Періодом нарахування 3% річних є саме з 12.12.2012 (шостий день після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт) по 26.11.2013.

Проте, як вже було встановлено судом, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 72 539,33 грн. Отже, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що розрахунок неправильний, а тому стягненню з відповідача підлягає 2 086,75 грн. 3% річних; в частині стягнення 48,53 грн. 3 % річних слід відмовити.

Що ж до стягнення неустойки, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що при порушенні термінів оплати робіт замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожен день затримки.

Проте передбачена пунктом 7.2 Договору неустойка за своєю правовою природою є пенею (одним із критеріїв, характерних для пені як різновиду неустойки, є триваючий характер нарахування такої санкції), а тому, виходячи з викладених правових норм, позивачем невірно визначено вид неустойки за порушення грошового зобов'язання.

Так, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Дорбудмеханізація» за період з 12.12.2012 по 12.06.2013 просив суд стягнути 12 101,12 грн. штрафу (не пені) і розраховував зазначену суму, виходячи з умов 7.2 Договору, в якому неустойка названа штрафом.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем здійснено розрахунок неустойки по суті за вірний період з 12.12.2012 по 12.06.2013, а тому стягненню з відповідача підлягає 12 101,12 грн. пені.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач, у свою чергу, проти наявності заборгованості не заперечив, подавши суду клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 5 (п'ять) місяців.

Суд першої інстанції, розглянувши зазначене клопотання, вважає за необхідне його задовольнити частково з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СВР Технологія» на даний час перебуває у тяжкому матеріальному становищі; заборгованість відповідача утворилася внаслідок банкрутства АТ «ЕРДЕ БАНК», а отже, господарський суд міста Києва вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання даного рішення суду на 3 (три) місяці.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СВР-Технологія» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 33545105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9; ідентифікаційний код 36377382): 72 539 (сімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 33 коп. заборгованості; 12 101 (дванадцять тисяч сто одну) грн. 12 коп. пені; 2 086 (дві тисячі вісімдесят шість) грн. 75 коп. 3 % річних і 1 734 (одну тисячу сімсот тридцять чотири) грн. 48 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Розстрочити виконання даного судового рішення на 3 місяці (до 17.06.2014) шляхом щомісячної сплати товариством з обмеженою відповідальністю «СВР-Технологія» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний код 33545105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» (03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9; ідентифікаційний код 36377382) суми заборгованості та судового збору, а саме таким чином:

- до 17.04.2014 - 28 900 грн. ;

- до 17.05.2014 - 28 900 грн. ;

- до 17.06.2014 - 28 927,20 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2014.

Суддя О. Марченко