Рішення

від 17.03.2014 по справі 918/176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 918/176/14

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до об'єднання співвласників житлового будинку «Бальзамін» про стягнення 76 726, 55 грн. визнав подані матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду.

За участю:

Від позивача-1 (Рівненської міської ради): не з'явився;

Від позивача-2 (Рівнетеплоенерго): Бондар Ю. М. (дов. 03/05/7 від 02.01.2014р.)

Від відповідача: не з'явився;

Від органу прокуратури: Герасимчук Ю. М. (посв. № 010595 від 20.10.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до об'єднання співвласників житлового будинку «Бальзамін» про стягнення 75 557, 27 грн. основної суми боргу, 950, 04 грн. пені та 219, 24 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду від 11 лютого 2014 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 лютого 2014 року.

19 лютого 2014 року від товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» надійшло клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду від 19 лютого 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засідання на 4 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду від 4 березня 2014 року розгляд справи відкладено в судовому засідання на 17 березня 2014 року.

В судовому засіданні 17 березня 2014 року представник Рівнетеплоенерго та прокурор підтримали заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач відзив на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості не подав, в судові засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи конверти, які повернулися до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання ". Ухвалу ж про порушення провадження у справі відповідачем отримано 17.02.2014 року (а.с. 20).

У відповідності з п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Враховуючи те, що нез'явлення Відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.03.2014 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача-2, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. у справі № 3-рн/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України вирішено під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду Рівненської області.

В позовній заяві прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Прокурором зазначено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управлінням житлово-комунального господарства Рівненської міської ради укладено договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м. Рівне (юридичним особам та населенню). Котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м. Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Позивач-2, надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані ст. 48 Конституції України, ст. 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання.

Судом встановлено, що 11 листопада 2009 року між Позивачем-2 та Відповідачем було укладено договір №203 на відпуск теплової енергії (далі - Договір, а. с. 8 - 9).

За змістом п. 1.1. Договору Позивач-1 зобов'язався надавати Відповідачу теплову енергію, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення Договору між Позивачем-2 та Відповідачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Відповідно до п. 1.4 Договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вул. Відінська, 23.

За змістом п. 3.2.1 Договору Відповідач-1 зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Згідно п. 4.4. договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. У разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

За змістом п. 5.2. Договору розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання Договору згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів становить 6, 05 грн. в місяць протягом опалювального періоду за 1 кв. м. загальної площі для споживачів 1 групи (населення).

Згідно встановлених органами місцевого самоврядування тарифів місячна вартість опалення 1 м. кв. опалювальної площі в опалювальний період становить 6, 77 грн. (відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 6 від 4 січня 2011 року) (а.с. 14).

Відповідно до п.п. 5.3 та 5.4. Договору Відповідач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача-2, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Позивачем на виконання умов договору було відпущено відповідачу теплову енергію, однак, як вбачається з матеріалів справи, договірні зобов'язання відповідач не виконує, внаслідок чого, станом на момент звернення із даним позовом за ним обліковується заборгованість за теплову енергії в сумі 75 557, 27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за надані послуги теплопостачання. Вбачається, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла у жовтні 2013 року. Позивач пред'являє вимоги про стягнення з відповідача боргу за спожиту електроенергію в жовтні-грудні 2013 року (а.с. 15).

Пунктом 6.3.3. Договору сторони погодили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Таким чином, відповідно до п. 6.3.3. Договору Позивач нарахував 950, 04 грн. пені за період з 01.10.13 р. по 16.01.14 р., а також на підставі ст. 625 ЦК України 219, 24 грн. три відсотки річних за період з 01.10.13 р. по 16.01.14 р.

Судом встановлено, що розрахунок пені та трьох відсотки річних позивачем проведено вірно, відповідно до положень Договору та чинного законодавства (а.с. 16-17).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих матеріалів справи вбачається, що Позивач-2 прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідач за надані послуги не розрахувався, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 75 557, 27 грн.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи Відповідач суду не надав, причин неможливості з'явитись у судові засідання суду не повідомив.

Враховуючи викладене вище, докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, заслухавши пояснення Позивача-2, Прокурора, суд дійшов висновку про задоволення вимог позовної заяви .

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 827, 00 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з об'єднання співвласників житлового будинку «Бальзамін» (33018, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 23, код 25320651) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код 36598008) 75 557 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп. основної суми боргу, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) грн. 04 коп. пені, а також 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 24 коп. три відсотки річних.

3. Стягнути з об'єднання співвласників житлового будинку «Бальзамін» (33018, м. Рівне, вул. Відінська, буд. 23, код 25320651) в доход Державного бюджету України 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 20.03.2014 року.

Суддя Гудзенко Я.О.