Постанова

від 13.03.2014 по справі 801/10898/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року (11:28) Справа №801/10898/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представника позивача - Рахманова В.Р., довіреність № 2 від 11.09.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс»

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2013 року №0001662206.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що вважає протиправними дії податкового органу щодо складання висновків, викладених у акті перевірки, внаслідок яких податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України. На думку позивача, безпідставними є висновки перевірки щодо здійснення підприємством нікчемних правочинів з контрагентами ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») та ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»). Позиція позивача базується на тому, що вказані господарські операції підтверджуються належним чином складеними договорами, а факт перерахування ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») та ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») страхових платежів підтверджується виписками банку. Також, позивач вказав на те, що на момент укладання договорів перестрахування за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Єдиного ліцензійного реєстру контрагенти перебували у цих реєстрах, як діючі юридичні особи, що мають відповідні безстрокові дійсні ліцензії на право зайняття страховою діяльністю. Зазначені докази, згідно з позицією позивача, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій за договорами перестрахування та спростовують доводи перевіряючого щодо відсутності їх реального здійснення.

Присутній у судовому засіданні 13.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У клопотанні відповідач також вказав на те, що проти позовних вимог заперечує в повному обсязі на підставі обставин, викладених у запереченнях на позов та поясненнях, наданих у попередніх судових засіданнях. У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на те, що в ході проведеної перевірки позивача було виявлено порушення вимог законодавства в частині заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток по господарським операціям, що є нікчемними. На підставі зазначеного відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим 24.12.1999 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Приватного акціонерного товариства «Кримський страховий альянс», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про державну реєстрацію серії А00№530759 від 18.04.2011 року та довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.57-58).

Таким чином, Приватне акціонерне товариство «Кримський страховий альянс» є суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійснення господарської діяльності, у тому числі стосовно нарахування та сплати податків до бюджету.

Посадовими особами Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в період з 29.10.2013 року по 30.10.2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Кримський страховий альянс» (ЄДРПОУ 30562259) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із страхування та перестрахування по відносинах з ТДВ «СК «Рада» (ЄДРПОУ 30779308), ПрАТ «СК «Дніпроінмед» (ЄДРПОУ 21870998) та ТДВ «СК «Сяйво» (ЄДРПОУ 32704920) за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою дотримання вимог податкового законодавства встановлено порушення ПрАТ «Кримський страховий альянс» ст.1, ст.29, ст.31 Закону України «Про страхування», ч.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України , п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.137.14 ст.137, п.п.156.1.1 п.156.1 ст.156 Податкового кодексу України в частині укладенні правочинів, які мають ознаки нікчемності, що призвело до:

- завищення валових внесків за договорами страхування та перестрахування за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року у загальній 4089246,00 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі - 2047125,00 грн., за 2011 рік у сумі 1184855,00 грн., за 2012 рік у сумі 857266,00 грн.,

- завищення валових внесків, сплачених ПрАТ «Кримський страховий альянс» за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 2369000,00 грн., у тому числі за 2010 рік у сумі 2047125,00 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 321875,00 грн.,

- завищення податку на прибуток від страхової діяльності за 2 квартал - 2-4 квартали 2011 року у сумі 25889,00 грн., за 2012 рік у сумі 25718,00 грн.,

- заниження податкового зобов'язання за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 918693,00 грн., у тому числі по періодах за 2010 рік - 511781,00 грн., за 2011 рік - 252604,00 грн., за 2012 рік - 154308,00 грн.

Під час розгляду справи згідно наданих відповідачем пояснень було встановлено, що у акті перевірки допущено арифметичну помилку, внаслідок якої невірно зазначено суму заниження ПрАТ «Кримський страховий альянс» податкового зобов'язання за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. Дійсна сума заниження податкового зобов'язання становить 970759,00 грн., у тому числі за 2010 рік - 511781,00 грн., за 2011 рік - 278954,00 грн., за 2012 рік - 180026,00 грн.

Висновки перевірки щодо виявлених порушень обґрунтовані наступними обставинами.

Перевіркою встановлено взаємовідносини ПрАТ «Кримський страховий альянс» з ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») та ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»).

Між ПрАТ «Кримський страховий альянс» та ТДВ «СК «Відродження України» (в подальшому перейменовано у ТДВ «СК «Рада») 03.09.2007 року укладено договір №ВУ-0903/42 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування.

За даним договором за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року були укладені договори перестрахування (ковер-ноти).

Згідно отриманого акту перевірки від 19.07.2013 року №28/22-4/30779308 «Про результати планової виїзної перевірки ТДВ «СК «Рада» (ТДВ «СК «Відродження України») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року» встановлено завищення суми страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування компаніям, які не забезпечують реальний захист прийнятих ризиків на загальну суму 895855225,00 грн. (наявність ознак нікчемних правочинів), в тому числі по наступним контрагентам: ПрАТ «Прогрес-Фонд» (ЄДРПОУ 30303336), ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» (ЄДРПОУ 31958460), ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс» (ЄДРПОУ 37099036), ТДВ «Страховик» (ТДВ «СК «Сяйво») (ЄДРПОУ 32704920), ТДВ «СК «Говерла» (ЄДРПОУ 36529222).

Крім того, перевіркою ПрАТ «Кримський страховий альянс» встановлено укладення договору з ТДВ «Страховик» (в подальшому перейменовано у ТДВ «СК «Сяйво») від 01.04.2009 року № СТ-0401/15 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування.

За даним договором за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року були укладені договори перестрахування (ковер-ноти).

Згідно акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Стархова компанія «Сяйво» (ЄДРПОУ 32704920) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено здійснення операцій з перестрахування на страхові компанії, які фактично не мали можливості здійснювати страховий захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб (страхувальники) у зв'язку з відсутністю активів, у тому числі ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс» (ЄДРПОУ 37099036), ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» (ЄДРПОУ 31958460), ТДВ «СК «Говерла» (ЄДРПОУ 36529222) та ПрАТ «Прогрес-Фонд» (ЄДРПОУ 30303336).

На підставі отриманих актів перевірок контрагентів, податковим органом зроблено висновок, що ПрАТ «Кримський страховий альянс» укладались нікчемні правочини із надання послуг перестрахування за ланцюгами:

ПрАТ «Кримський страховий альянс» - ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»),

ПрАТ «Кримський страховий альянс» - ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»),

та подальших операцій з перестрахування підприємствами ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») та ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») з контрагентами: ПрАТ «Прогрес-Фонд» (ЄДРПОУ 30303336) - ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» (ЄДРПОУ 31958460) - ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс» (ЄДРПОУ 37099036) - ТДВ «СК «Говерла» (ЄДРПОУ 36529222) - ТДВ «СК «Сучасний вибір» (ЄДРПОУ 36018824) - ТДВ «СК «Зеніт» (ЄДРПОУ 36757227) - Київська філія ВАТ СК «Мир» (ЄДРПОУ 26189453), як не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки перевірки ПрАТ «Кримський страховий альянс» зафіксовані в акті №498/22.6/30562259 від 30.10.2013 року (т.1 а.с.30-55).

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем було подано на нього заперечення (т.1 а.с.72-77).

За наслідками розгляду заперечень ПрАТ «Кримський страховий альянс» податковим органом підтверджено висновки акту перевірки, про що зазначено у відповіді на заперечення (т.1 а.с.79-81).

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 19.11.2013 року були прийнято податкове повідомлення-рішення №0001662206, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 1125220,25 грн., у тому числі 918693,00 грн. за основним платежем та 206527,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб врегульовані Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (далі по тексту - Закон № 85/96-ВР).

У відповідності до статті 1 цього Закону страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Перестрахуванням згідно із статтею 12 Закону № 85/96-ВР є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Абзацом 1 частини 1 статті 2 Закону № 85/96-ВР встановлено, що страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти).

Слова «страховик», «страхова компанія», «страхова організація» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 85/96-ВР страховики зобов'язані дотримуватися таких умов забезпечення платоспроможності: наявності сплаченого статутного капіталу для страховиків-резидентів або гарантійного депозиту для філій страховиків-нерезидентів та наявності гарантійного фонду страховика; створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Згідно із статтею 3 Закону № 85/96-ВР страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до статті 4 Закону № 85/96-ВР предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані:з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Статтею 29 Закону № 85/96-ВР встановлено, що договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 1) якщо його укладено після страхового випадку; 2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування операцій із страхової діяльності було визначено положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктами 7.2.1-7.2.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334 було передбачено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що відповідно до підпункту 7.2.1 цього пункту оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку).

Згідно з пунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334 Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою, визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Особливості оподаткування страховика з 01.04.2011 року визначено положеннями статті 156 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України).

Згідно із пунктом 156.1 статті 156 ПК України до доходів страховика, крім доходів, передбачених статтями 135 і 136 цього Кодексу, належать також доходи від страхової діяльності.

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Відповідно до підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 ПК України прибуток страховика від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в порядку, строки і за правилами, встановленими ним Кодексом, за ставкою, визначеною відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 156.3 статті 156 ПК України платники податку ведуть окремий облік доходів та витрат, пов'язаних із провадженням страхової діяльності, що оподатковується за ставками, передбаченими пунктом 151.2 статті 151 цього Кодексу, та іншої діяльності, не пов'язаної із страховою, що оподатковується за ставкою, передбаченою пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Нараховані за звітний період витрати страховика, пов'язані одночасно з отриманням доходів від страхової діяльності та іншої діяльності, не пов'язаної із страховою, розподіляються пропорційно питомій вазі доходу, нарахованого від страхової діяльності, та доходу від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою.

Ставки податку від здійснення страхової діяльності визначені положеннями пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, у відповідності до якого при здійсненні страхової діяльності юридичних осіб - резидентів ставки податку встановлюються у таких розмірах:

151.2.1. 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності, визначеного пунктом 156.1 статті 156 цього Кодексу.

151.2.2. 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених підпунктами 14.1.52 та 14.1.116 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Під час розгляду справи судом було перевірено дотримання позивачем встановленого порядку оподаткування страхової діяльності та встановлено наступне.

Згідно із довідкою з ЄДРПОУ серії АБ№408528 від 18.04.2011 року (т.1 а.с.57) основним видом діяльності ПрАТ «Кримський страховий альянс» є інші послуги у сфері страхування (КВЕД-2010 66.03.0).

З метою виконання страхової діяльності згідно з вимогами законодавства позивачем отримано ліцензії на здійснення страхової діяльності у формі (т.1 а.с.59-71):

- обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів (ліцензія серії АВ№584464 від 22.06.2011 року),

- обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (ліцензія серії АВ№584465 від 22.06.2011 року),

- обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внапслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї (ліцензія серії АВ№584466),

- добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) (ліцензія серії АВ№584467 від 22.06.2011 року,

- добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) (ліцензія серії АВ№584468 від 22.06.2011 року),

- добровільного страхування від нещасних випадків (ліцензія серії АВ№584469),

- добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу) (ліцензія серії АВ№584470 від 22.06.2011 року),

- добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (ліцензія серії АВ№584471 від 22.06.2011 року),

- обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (ліцензія серії АВ№584472 від 22.06.2011 року),

- добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (крім цивільної відповідальності власників наземного транспорту, відповідальності власників повітряного транспорту, відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) (ліцензія серії АВ№584473 від 22.06.2011 року),

- добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (ліцензія серії АВ№584474 від 22.06.2011 року),

- добровільного страхування фінансових ризиків (ліцензія серії АВ№584475 від 22.06.2011 року),

- обов'язкового особистого страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд) (ліцензія серії АВ№584476 від 22.06.2011 року).

В межах статутної діяльності позивачем 03.09.2007 року було укладено договір №ВУ-0903/42 з Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (т.2 а.с.70-74).

Додатковою угодою №4 від 27.12.2011 року до договору №ВУ-0903/42 від 03.09.2007 року внесені зміни у реквізити сторін. Найменування Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Відродження України» змінено на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» (т.2 а.с.76).

Крім того, 01.04.2009 року між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю «Страховик» було укладено договір №СТ-0401/15 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) (т.2 а.с.78-82).

Додатковою угодою №3 від 12.12.2011 року до договору №СТ-0401/15 від 01.04.2009 року внесені зміни у реквізити сторін. Найменування Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Страховик» змінено на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» (т.2 а.с.86).

Предметом вказаних вище договорів є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі. Кожна із сторін, що підписала даний договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначених в ліцензіях сторін.

На виконання умов цих договорів позивачем як перестрахувальником були укладені договори перестрахування:

до договору з ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») №ВУ-0903/42 від 03.09.2007 року (т.1 а.с.103-210),

до договору з ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») №СТ-0401/15 від 01.04.2009 року (т.1 а.с.211-270, т.2 а.с.1-69).

Перерахування ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») та ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») страхових платежів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку (т.2 а.с.116-154).

Як вбачається з акту перевірки №498/22.6/30562259 від 30.10.2013 року, висновки податкового органу щодо завищення позивачем внесків по договорам страхування (перестрахування) з названими вище контрагентами обґрунтовані відсутністю реального здійснення цих операцій та їх нікчемністю.

За висновками податкового органу вказане порушення призвело до завищення позивачем внесків на суму 4089246,00 грн. та, відповідно, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 970759,00 грн., а саме:

по взаємовідносинам з ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»):

за 2010 рік на суму внеску - 1557725,00 грн., податок - 389431,00 грн. (1557725х25%),

за 1 квартал 2011 року на суму внеску - 154000,00 грн., податок - 38500,00 грн. (154000х25%),

за 2-4 квартали 2011 року на суму внеску - 537464,05 грн., податок - 123617,00 грн. (537464,05х23%),

за 2012 рік на суму внеску - 298454,40 грн., податок - 62675,00 грн. (298454х21%);

по взаємовідносинам з ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»):

за 2010 рік на суму внеску - 489400,00 грн., податок - 122350,00 грн. (4894005х25%),

за 1 квартал 2011 року на суму внеску - 167875,00 грн., податок - 41969,00 грн. (167875х25%),

за 2-4 квартали 2011 року на суму внеску - 325515,65 грн., податок - 74869,00 грн. (325515,65х23%),

за 2012 рік на суму внеску - 558810,85 грн., податок - 117350,00 грн. (558810,85х21%).

Проте, суд не може погодитися з позицією податкового органу відносно нікчемності правочинів між позивачем та ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»), ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») з огляду на наступні обставини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відносно недійсності договору страхування статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування визнається недійсними у судовому порядку.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначалось вище, проведеною перевіркою ПрАТ «Кримський страховий альянс» встановлено укладення нікчемних правочинів із надання послуг перестрахування за ланцюгами:

ПрАТ «Кримський страховий альянс» - ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада»),

ПрАТ «Кримський страховий альянс» - ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»),

та подальших операцій з перестрахування підприємствами ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво») та ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») з контрагентами: ПрАТ «Прогрес-Фонд» (ЄДРПОУ 30303336) - ТДВ «СПК «Впевненість-безпека» (ЄДРПОУ 31958460) - ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс» (ЄДРПОУ 37099036) - ТДВ «СК «Говерла» (ЄДРПОУ 36529222) - ТДВ «СК «Сучасний вибір» (ЄДРПОУ 36018824) - ТДВ «СК «Зеніт» (ЄДРПОУ 36757227) - Київська філія ВАТ СК «Мир» (ЄДРПОУ 26189453).

Проте, під час розгляду справи судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом 11.11.2013 року прийнято рішення по справі №810/5624/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Рада» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позов ТДВ «СК «Рада» задоволено.

Вказаним судом рішенням, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлені обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій ТДВ «СК «Рада» за договорами перестрахування з ТДВ «СК «Говерла», ТДВ «СПК «Впевненість-безпека», ТДВ «СК «Страховик», ТДВ «СК «Універсальний страховий альянс» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд».

На час розгляду справи у суду відсутні відомості про набрання законної сили постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року по справі №810/5624/13-а.

Крім того, Київським окружним адміністративним судом 20.11.2013 року прийнято рішення по справі №810/5421/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Сяйво» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позов ТДВ «СК «Сяйво» задоволено.

Вказаним судом рішенням встановлено, що господарські операції ТДВ «СК «Сяйво» з контрагентами ТДВ «СК «Відродження України», ПрАТ «Прогрес-Фонд», ТДВ «СПК «Впевненість-безпека», ТДВ «СК «Зеніт» дійсно мали місце та були вчинені з метою здійснення господарської діяльності, що призвело до зміни майнового стану ТДВ «СК «Сяйво».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року по справі №810/5421/13-а залишено без змін.

Таким чином, у відповідності до положень частини 5 статті 254 КАС України рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року по справі №810/5421/13-а є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №810/5421/13-а, є такими, що не потребують доказування.

Враховуючи зазначене вище, суд розглядає обставини щодо реальності здійснення господарських операцій між ТДВ «СК «Сяйво» та його контрагентами як такі, що не потребують додаткового доказування.

Окрім цього, суд також зазначає, що статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та належним чином оподатковано господарські операції із страхування по взаємовідносинам з ТДВ «СК «Відродження України» (ТДВ «СК «Рада») та ТДВ «СК «Страховик» (ТДВ «Сяйво»).

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на суму 918693,00 грн. (згідно податкового повідомлення-рішення №0001662206 від 19.11.2013 року).

Відносно донарахування позивачу суми штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, із змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу на платника податку є самостійне визначення (донарахування) контролюючим органом суми податкового зобов'язання.

Проте, враховуючи, що під час розгляду справи встановлено відсутність підстав для визначення податковим органом суми податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток, відсутні й підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення №0001662206 від 19.11.2013 року .

В свою чергу, часиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001662206 від 19.11.2013 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 13.03.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 18.03.2014 року.

Керуючись ст.ст. 11,160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим №0001662206 від 19.11.2013 року.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.