Постанова

від 20.02.2014 по справі 872/7619/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/14745/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі №2а/0470/14745/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» 07.12.2012 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби згідно якого, уточнив позовні вимоги, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення: від 06 серпня 2012 року № 0000328822, № 0000318822 та від 01 листопада 2012 року №0001028822, №0001038822.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №240/23-30012937 від 13.07.2012 року щодо нікчемності правочинів вчинених позивачем з БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер», на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем зібрано та наведено достатньо доказів для визнання угод між позивачем та БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер» нікчемними згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного дослідження судом доказів, з'ясування обставин в справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається в апеляційній скарзі, на реальність господарських операцій між ним та його контрагентами, а також на те, що податковим органом не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що зазначені угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду

апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415), ПП "Ротонда торг" (код ЄДРПОУ 36165656), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ 37081677), будівельно-виробничим підприємством "Строітель-Плюс" (далі - БВП "Строітель-Плюс") (код ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №240/23-30012937 від 13.07.2012 року (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168), п. 198.3, п. 198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого, ТОВ «Атлантіс» завищено суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 58 338,0 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: у серпні 2009 року - 19 055,0 грн., у грудні 2009 року - 377,0 грн., у лютому 2011 року - 5 888,0 грн., у серпні 2011 року - 1 517,0 грн., у січні 2012 року-31 501,0 грн.;

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 24 291,0 грн. у тому числі по періодам: ІІІ квартал 2009 року на 24 291,0 грн. (т.1 а.с.20-68).

Податкове зобов'язання визначено у зв'язку з завищенням позивачем, на думку відповідача, задекларованих витрат за 9 місяців 2009 року у сумі 97 162,00 грн. по взаємовідносинам з БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Ротонда-торг» та податкового кредиту за господарськими операціями з БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер», які, на думку податкового органу, не носять реального характеру, оскільки проведення зустрічної перевірки вказаних контрагентів є неможливим, а постанова слідчого у кримінальній справі свідчить про те, що БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Ротонда-торг» зареєстровані на «підставних» осіб, ПП «Укрторгпартнер» та ПП «Скіпер» було створено з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.08.2012 року: №0000318822 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57 338,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 26 227,00 грн.; №0000328822 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 24 291,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 6 073,0 грн. (т.1 а.с.88,90)

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень Державною податковою службою у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0000328822 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення №0000318822 частково скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0004048822 яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 58 338,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 21 369,00 грн.

Крім того, СДПІ ВПП ДПС листом від 01.11.2012 року №27388/10/23-013 направила ТОВ «Атлантіс» податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001028822 та №0001038822 та відкликала податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0004048822 (т.1 а.с.119).

Зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 01.11.2012 року:

- №0001028822 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 000,0 грн.;

- №0001038822 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 57 338,0 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21 369,0 грн.

Отже податкове повідомлення-рішення від 06.08.2012 року №0000318822 за результатами розгляду скарги ТОВ «Атлантіс» ДПС у Дніпропетровській області скасовано та відповідно СДПІ ВПП ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2012 року №0001028822 та №0001038822 (т.1 а.с.196,197).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, оскільки правочини вчинені позивачем з ПП "Укрторгпартнер", ПП "Ротонда торг", ПП "Скипер", БВП "Строітель-Плюс" є нікчемними.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно з пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV )э (далі - Закон № 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у межах своєї господарської діяльності шляхом укладання договорів у письмовій формі та у спрощений спосіб, згідно із ст. 181 Господарського кодексу України, придбав у БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер» товари/послуги.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст.9 Закону № 996-XIV реальність вчинення позивачем з вказаними контрагентами зазначених правочинів підтверджується письмовими доказами.

Щодо правовідносин з БВП «Строітель-Плюс», це договір купівлі-продажу № 13/01-2009/141 від 13.01.2009 року та договір підряду №830 від 01.07.2009 року (т.1 а.с.140-141,142-143), видаткова накладна №79 від 19.01.2009 року на загальну суму 69664,87 грн. у тому числі ПДВ -11610,81 грн. (т.1 а.с.203), акт прийняття виконаних робіт № 45 від 11.08.2009 року (т.1 а.с.204).

Відповідно до акта перевірки в рахунок оплати товару/послуг позивачем перераховано кошти відповідно до платіжних доручень № 41 від 21.01.2009 року у сумі 69664,87 грн., №2218 від 14.08.2009 року у сумі 2264,17 грн., також БВП «Строітель-Плюс» виписано податкові накладні (т.1 а.с.26-27).

Щодо правовідносин з ПП «Скіпер», це договір купівлі-продажу № 20 від 20.01.2012 року (т.1 а.с.144-145), видаткова накладна №83 від 23.01.2012 року на загальну суму 189006,24 грн. у тому числі ПДВ -31501,04 грн. (т.1 а.с.202)

Відповідно до акта перевірки в рахунок оплати товару позивачем перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 7836 від 23.01.2012 року у сумі 189006,24 грн., також ПП «Скіпер» виписано податкову накладну №207 від 23.01.2012 року (т.1 а.с.38).

Щодо правовідносин з ПП «Ротонда Торг», це укладений у спрощений спосіб договір купівлі-продажу пічного палива від 2009 року, видаткові накладні №1105 від 05.08.2009 року та №1120 від 10.08.2009 року (т.1 ас.148,149) та письмовий договір №21-02/55 від 21.02.2011 року (т.1 а.с.146-147).

Відповідно до акта перевірки в рахунок оплати товару позивачем перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 2192 від 07.08.2009 року у сумі 57165,00 грн., № 2210 від 13.08.2009 року у сумі 57165,00 грн.,також ПП «Ротонда Торг» виписано податкові накладні №1105 від 05.08.2009 року, №1120 від 10.08.2009 року.

За договором №21-02/55 від 21.02.2011 року позивачем здійснено оплату платіжним дорученням від 28.02.2011 року у сумі 35325 грн. та ПП «Ротонда Торг» виписано податкову накладну №270 від 22.02.2011 року (т.1 а.с.47).

Щодо правовідносин з ПП «Укрторгпартнер», це укладений у спрощений спосіб договір купівлі-продажу бельтингу, видаткова накладна №1651 від 13.07.2011 року на загальну суму 9100,00 грн. у тому числі ПДВ -1 516,67 грн. (т.1 а.с.150).

Відповідно до акта перевірки в рахунок оплати товару позивачем перераховано кошти відповідно до платіжного доручення № 577 від 06.07.2011 року у сумі 9100,00 грн., також ПП «Укрторгпартнер» виписано податкову накладну №193 від 13.07.201 року (т.1 а.с.57).

Придбаний товар було отримано позивачем, що підтверджується документами на перевезення та картками складського обліку матеріалів (т.2 а.с. 8,9, 41-53).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено не обґрунтований висновок про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер» за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару (надання послуг), транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відображено наступні обставини: відповідно до отриманої постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012 року винесеного в рамках кримінальної справи № 69-0146 встановлено, що група осіб, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності зареєстрували та придбали ПП «Ротонда Торг» та транзитне підприємство «Строитель-плюс» через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів, у готівку. Крім того ПП «Скіпер» та ПП «Укрторгпартнер» використовувались з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України.

Отже податковий орган дійшов висновку, що правочини вчинені позивачем з зазначеними юридичними особами є нікчемними.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність вчинених позивачем з БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер» правочинів, з якими погодився суд першої інстанції, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до статті 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, згідно зі статтею 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом частини 3 статті 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом. З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочинів, укладених позивачем із БэВП «Строітель-Плюс», ПП «Скіпер», ПП «Ротонда-торг» та ПП «Укрторгпартнер» на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсним через недодержання вимог щодо їх відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Також, як вбачається з акта перевірки, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує також з тим, що сторонами укладено угоди, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що такими угодами обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Крім того суд апеляційної інстанції зауважує на наступному - законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим відповідач вказаного обов'язку не виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» - задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12 лютого 2013 року у справі №2а/0470/14745/12 - скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 серпня 2012 року № 0000328822, № 0000318822 та від 01 листопада 2012 року № 0001028822, №0001038822 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий