Ухвала

від 27.02.2014 по справі 804/13316/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 рокусправа № 804/13316/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі №804/13316/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан - Авто Дніпропетровськ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Дніпропетровськ» 09 жовтня 2013 року звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області правонаступником якої є Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, згідно якого просить визнати нечинним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0003762202 від 27.09.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №424/224/37806383 від 30 серпня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача №0003762202 від 27.09.2013 року за формою «Р».

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про незаконне формування податкового кредиту позивачем за наслідками господарських операцій із ТОВ «М-Гарант», на підставі договору укладеного без мети реального настання правових наслідків.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив у її задоволені відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість, під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «М-Гарант».

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №424/224/37806383 від 30.08.2012 року в якому зроблено висновок:

про нереальність здійснення господарських відносин позивача, так встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу з ТОВ "М-Гарант" (код ЄДРПОУ 33403770) за травень 2013 року;

порушення положень п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України занижено ПДВ всього на суму 100000,00 грн. за травень 2013 року (а.с.21-34).

У акті перевірки від 30.08.2013року за № 424/224/37806383 зазначено про те, що згідно висновків перевірок інших податкових органів встановлена відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ "М-Гарант" по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям.

Крім того, у акті перевірки в обґрунтування порушень зазначено наступні факти:

- ТОВ "Богдан-Авто Дніпропетровськ" (код ЄДРПОУ 37806383) здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося у декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат;

- ТОВ "Богдан-Авто Дніпропетровськ" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за травень 2013 року ПДВ на загальну суму 100000,00 грн.;

- операції з поставки по ланцюгу ТОВ "М-Гарант" - ТОВ "Богдан-Авто Дніпропетровськ" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003762201 від 27.09.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 100 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 42).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «М-Гарант» укладено договір поставки товару від 28.05.2013 року за № 12/4 на загальну суму 600000,00 грн., у тому числі ПДВ - 100000,00 грн., предметом якого, згідно специфікації № 1 до нього, є обладнання, а саме підіймачи, осьова траверса та стенд (а.с. 46-49). Згідно додаткової угоди від 23 серпня 2013 року до вказаного договору строк поставки товару збільшено до п'яти місяців з моменту повної оплати товару (а.с. 50).

Позивачем здійснено оплату вартості придбаного товару, що підтверджується платіжним дорученням від 31.05.2013 року за № 40 та випискою із банківського рахунку від 31.05.2013 року (а.с.51,52).

ТОВ «М-Гаран» виписано податкову накладну від 31.06.2013 року за № 2 (а.с.53).

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи наявність вказаних первинних документів, а також те, що строк поставки товару на час проведення перевірки згідно з договором поставки товару від 28.05.2013 року за № 12/4 не наступив, зробив обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «М-Гарант», та не обґрунтованість висновків відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за травень 2013 року ПДВ на загальну суму 100000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини. «TOB «Богдан-Авто Дніпропетровськ» здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат».

Однак податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники товару, а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаного товару/послуг.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Між тим як встановлено вірно судом першої інстанції постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013р. по справі № 826/14387/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М-Гарант" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 14.08.2013р. та зобов'язання вчинити дії адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення від 14.08.2013р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість згідно Свідоцтва №100056685, виданого ТОВ "М-Гарант" 02.08.2008р.;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити реєстрацію ТОВ "М-Гарант" як платника податку на додану вартість з 02.08.2008р. та видати Свідоцтво платника податку на додану вартість;

- визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки та складання акту від 01.08.2013р. №229/26-56-22-01-05 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "М-Гарант" (код ЄДРПОУ 33403770) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012р. по 30.06.2013р.;

- зобов'язано Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві виключити із ІС "Зустрічні звірки" інформацію щодо проведеної зустрічної звірки ТОВ "М-Гарант" з питань підтвердження господарських взаємовідносин за період з 01.06.2012р. по 30.06.2013 року.

Зазначене рішення за результатами перегляду у апеляційному порядку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013р. залишено без змін.

Щодо висновків відповідача про те, що операції з поставки по ланцюгу ТОВ "М-Гарант" - ТОВ "Богдан-Авто Дніпропетровськ" не спричиняють реального настання правових наслідків тобто на думку податкового органу є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному при визнанні операцій з поставки по ланцюгу ТОВ "М-Гарант" - ТОВ "Богдан-Авто Дніпропетровськ" нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів /послуг, до складу податкового кредиту підприємства.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі №804/13316/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 04 березня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.О. Круговий