Рішення

від 18.03.2014 по справі 902/105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2014 р. Справа № 902/105/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до : Гайсинського комунального підприємства теплових мереж

«Гайсинтеплокомуненерго»

(23400, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Радянська, 28-А)

про стягнення 63 215,21 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Колеснік В.І. голова ліквідаційної комісії.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Гайсинського комунального підприємства теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором на постачання природного газу № 06/10-2186 ТЕ-1 від 20.12.2010 року в загальному розмірі 63 215,21 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» та Гайсинським комунальним підприємством теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» № 06/10-2186 ТЕ-1 від 20.12.2010 року ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» протягом січня-квітня 2011 року було імпортовано Гайсинському комунальному підприємству теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» природний газ на загальну суму 694 631,43 грн..

Пунктом 4.1. договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, Гайсинським комунальним підприємством теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконано, вартість отриманого природного газу оплачено невчасно, в результаті чого позивачем нараховано штрафні санкції обумовлені договором.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.01.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/105/14.

Ухвалою суду від 25.02.2014 року розгляд справи відкладено на 18.03.2014 року з підстав невиконання позивачем вимог суду в частині надання доказів.

Відповідач у відзиві № 09 від 10.02.2014 року заперечує проти позову посилаючись на те, що на момент звернення з позовом до суду заборгованість за договором відсутня. За умовами договору поставка природного газу здійснювалась виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Прострочення проведення розрахунків за договором було обумовлено постійним збільшенням ціни на природний газ та неможливістю вчасно сформувати тариф на послуги з теплопостачання та наявністю заборгованості перед підприємством відповідача за поставлений природний газ.

При розгляді справи 18.02.2014 року судом з'ясовано, що позивач правом участі в судовому засіданні не скористався. 14.03.2014 року від позивача надійшла телеграма про розгляд справи за відсутності його представника. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

20 грудня 2010 року між дочірньою компанією «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (за договором Постачальник) та Гайсинським комунальним підприємством теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2186 ТЕ-1.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.

Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 120 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

Січень - 300 тис.куб.м.;

Лютий - 200 тис.куб.м.;

Березень - 150 тис.куб.м.;

Квітень - 75 тис.куб.м.;

Травень - Вересень - 0 тис.куб.м.;

Жовтень - 75 тис.куб.м.;

Листопад - 150 тис.куб.м.;

Грудень - 250 тис.куб.м.( п. 1.2. договору).

Обсяги закупівлі газу можуть бути змінені залежно від реального фінансування видатків та рівня послуг (п. 1.3. договору).

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%;

Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільчими трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа м'ясця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 4.1. договору).

За час дії договору між сторонами укладено ряд додаткових угод до нього, якими до договору внесено зміни щодо назви договору і додатку, загальної вартості договору, строків поставки та набрання його чинності.

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 року сторони погодили вважати договір припиненим в частині поставки природного газу з 01 жовтня 2011 року.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за договором позивачем згідно акту передачі-приймання природного газу від 31.01.2011 року № 16 в січні 2011 року поставлено відповідачу природний газ вартістю 253 093,24 грн..

Згідно акту передачі-приймання природного газу від 28.02.2011 року № 16 в лютому 2011 року позивачем поставлено відповідачу природний газ вартістю 244 951,32 грн..

Згідно акту передачі-приймання природного газу від 31.03.2011 року № 16 в березні 2011 року позивачем поставлено відповідачу природний газ вартістю 147 080,77 грн..

Згідно акту передачі-приймання природного газу від 30.04.2011 року № 15 в квітні 2011 року поставлено відповідачу природний газ вартістю 49 506,10 грн..

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав належним чином, за поставлений газ розрахувався невчасно, з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 07.12.2012 року, випискою банку від 10.12.2012 року, розрахунком боргу за договором та обопільно підписам актом звірки розрахунків від 20.01.2014 року.

Зважаючи на те, що відповідачем свої зобов'язання за договором не виконано належним чином, позивачем заявлено до стягнення 37 163,09 грн. пені, 22 705,97 грн. - 3% річних та 3 346,15 грн. інфляційних втрат.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із 7.3.1. договору у разі порушення Покупцем умов п. 4.1. цього договору, Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. сторони погодили, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці правильності розрахунку пені який здійснено за період з 21.02.2011 року по 21.08.2011 року судом не виявлено помилок.

Водночас відповідач у своєму відзиві на позов, в заяві від 18.03.2014 року та в усних пояснення його представника, просить суд, зважаючи на скрутний матеріальний стан, в якому опинилось підприємство, ступінь виконання ним свого зобов'язання перед позивачем та причини його не виконання, зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є виключно населення та релігійні організації, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суд дійшли висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.

Даної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 5023/3165/12 від 19.12.2012 року.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), суд взяв до уваги наступні обставини:

- Гайсинське комунальне підприємство теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- газ, який постачався за договором використовувався Гайсинським комунальним підприємством теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» для виробництва теплової енергії, яка споживалася виключно, населенням та релігійними організаціями.

- прострочка з оплати газу за договором виникла через несвоєчасність відшкодування із боку держави різниці у тарифах на теплову енергію.

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що позивач є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а відповідач є комунальним підприємством.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 50% та стягує з відповідача пеню в розмірі 18 581,55 грн..

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат, який здійснено станом на грудень 2012 року судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Гайсинського комунального підприємства теплових мереж «Гайсинтеплокомуненерго» (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Радянська, 28-а, код ЄДРПОУ 05538968) на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 18 581 (вісімнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну) грн. 55 коп. - пені; 22 705 (двадцять дві тисячі сімсот п'ять) грн. 97 коп. - 3% річних; 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 15 коп. - інфляційних втрат; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В стягненні 18 581,54 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити позивачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 20.03.2014р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1,)