Рішення

від 18.03.2014 по справі 914/504/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 р. Справа № 914/504/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євафарм" (79005, Львівська обл., м.Львів, Личаківський р.-н, вул.К.Левицького, 27, кв.16, ідентифікаційний код 38501455)

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальність "Сальве" (43024, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Соборності, 15, кв.40, ідентифікаційний код 20148147)

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (79006, Львівська обл., м.Львів, Личаківський р.-н, вул.К.Левицького, 27, кв.16, ідентифікаційний код 31729394)

про стягнення

ціна позову: 87056,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: Яценко М.В., довіреність в матеріалах справи;

Відповідача 1: не з'явився;

Відповідача 2: не з'явився

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євафарм" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальність "Сальве" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медокс" (залучений до участі у справі як Відповідач-2, відповідно до ухвали суду від 06.03.2014р.) з вимогою стягнення солідарно боргу у сумі 86082,90грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачами грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію), передбачених умовами Договору №81 від 01.05.2013 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідачів солідарно 973,41грн. пені.

17.02.2014р. Ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12год. 30хв. 04.03.2014р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 04.03.2014р.

06.03.2014р. до Господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс". Того ж дня (06.03.2014р.), ухвалою суду по даній справі залучено в якості співвідповідача у справі №914/504/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (ідентифікаційний код 31729394).

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, надала пояснення по суті спору. 06.03.2014р. подала через канцелярію суду копії платіжних доручень, які свідчать про сплату Відповідачем-1 суми основного боргу у повному обсязі (86082,90грн.).

Відповідач-1 в жодне з судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. 13.03.2014р. подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог стосовно нього.

Ухвали господарського суду Львівської області надсилались Сторонам у відповідності з вимогами ч.1 ст.64 ГПК України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, суд встановив наступне :

Щодо стягнення 86082,90грн. основного боргу.

01.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євафарм" (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сальве" (Покупець) уклали Договір №81 (далі-Договір), згідно з умовами якого (п.1.1) Продавець продає, а Покупець купує товари медичного призначення, зареєстровані МОЗ України (надалі-Товар), перелік яких вказується в накладних; товар, одержаний Покупцем від Продавця поверненню та обміну не підлягає, за винятком випадків виявлення невідповідності якості товару сертифікату якості виробника, що повинно бути підтверджено висновками Державної інспекції по контролю якості лікарських засобів; кожна накладна вважається додатком до Договору і є його невід'ємною частиною; в накладній обов'язково вказуються перелік товару, його кількість, ціна відпускна, сума до оплати та термін оплати (дата оплати) (п.1.2).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що Покупець зобов'язується вчасно розрахуватись за отриманий товар згідно наданого відтермінування 45 календарних днів.

Відповідно до п.2.3 Договору, на кожну партію товару виписується накладна, яка є невід'ємною частиною угоди; факт отримання Покупцем товару засвідчує підписана ним накладна.

Приписами п.3.2 Договору встановлено, що ціна товару, що вказана в рахунку-фактурі або накладній, включає в себе торгівельну націнку, а також всі витрати, понесені Постачальником включно до моменту переходу товару у власність Покупця (п.2.3 Договору), а саме, сплата мита, податків, зберігання, пакування, транспортування.

У п.4.1 Договору зазначено, що відпуск товару здійснюється по відкоректованій заявці Покупця згідно з наявністю товару на складі Продавця в м. Львові, після оплати попередньої партії товару.

Передача товару оформляється накладною з зазначенням митної ціни товару та відпускної ціни по кожному найменуванню (п.4.2).

Згідно з п.4.4 Договору, приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Сторонами відповідно до Інструкцій №П-6 від 15.06.1965р. та №П-7 від 25.05.1966р.; датою постачання товару є дата приймання Покупцем товару (п.4.5).

Відповідно до п.5.1 Договору, всі суперечки та розбіжності за Договором вирішуються шляхом переговорів, в разі недосягнення згоди Сторін, матеріали справи передається для розгляду в арбітражний суд України згідно діючого законодавства.

Пунктом 6.5 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року або до повного виконання Сторонами їх зобов'язань.

На виконання умов Договору та для підтвердження прийняття зобов'язань за Договором, Позивачем поставлено, а Відповідачем-1 отримано Товар за накладними від 30.10.2013р. №2288 на суму 1440,36грн. з ПДВ; №2289 на суму 93,60грн. з ПДВ, №2290 на суму 1063,20грн. з ПДВ, №2291 на суму 2253,35грн. з ПДВ, №2292 на суму 93,60грн. з ПДВ, №2293 на суму 267,20грн. з ПДВ, №2294 на суму 70,80грн. з ПДВ, №2295 на суму 228,30грн. з ПДВ, №2296 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2297 на суму 830,80грн. з ПДВ, №2304 на суму 799,70грн. з ПДВ, №2305 на суму 324,44грн. з ПДВ, №2306 на суму 24,00грн. з ПДВ, №2307 на суму 257,20грн. з ПДВ, №2308 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2309 на суму 451,05грн. з ПДВ, №2310 на суму 903,80грн. з ПДВ, №2311 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2312 на суму 640,75грн. з ПДВ, №2313 на суму 577,28грн. з ПДВ, №2314 на суму 60,48грн. з ПДВ, №2317 на суму 917,20грн. з ПДВ, №2319 на суму 371,40грн. з ПДВ, №2320 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2324 на суму 1061,90грн. з ПДВ; від 31.10.2013р. №2339 на суму 1025,02грн. з ПДВ, №2340 на суму 96,00грн. з ПДВ, №2342 на суму 1580,20грн. з ПДВ, №2343 на суму 96,00грн. з ПДВ, №2344 на суму 726,33грн. з ПДВ, №2347 на суму 585,72грн. з ПДВ, №2348 на суму 15,12грн. з ПДВ, №2349 на суму 1940,78грн. з ПДВ, №2350 на суму 24,00грн. з ПДВ; від 04.11.2013р. №2383 на суму 2682,80грн. з ПДВ; від 05.11.2013р. №2393 на суму 1564,69грн. з ПДВ, №2394 на суму 1934,10грн. з ПДВ, №2395 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2396 на суму 515,35грн. з ПДВ, №2397 на суму 142,80грн. з ПДВ, №2418 на суму 2836,50грн. з ПДВ, №2419 на суму 142,80грн. з ПДВ; від 06.11.2013р. №2423 на суму 796,05грн. з ПДВ, №2424 від 24,00грн. з ПДВ, №2425 на суму 202,00грн. з ПДВ, №2426 на суму 1232,50грн. з ПДВ, №2427 на суму 96,00грн. з ПДВ, №2428 на суму 1664,59грн. з ПДВ, №2430 на суму 94,80грн. з ПДВ, №2432 на суму 829,15грн. з ПДВ, №2433 на суму 96,00грн. з ПДВ, №2435 на суму 278,88грн. з ПДВ, №2436 на суму 24,00грн. з ПДВ, №2437 на суму 487,60грн. з ПДВ, №2438 на суму 480,45грн. з ПДВ, №2439 на суму 2816,86грн. з ПДВ, №2440 на суму 94,80грн. з ПДВ, №2442 на суму 207,40грн. з ПДВ, №2443 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2444 на суму 291,45грн. з ПДВ, №2445 на суму 774,50грн. з ПДВ, №2446 на суму 348,75грн. з ПДВ, №2447 на суму 1100грн. з ПДВ, №2448 на суму 954,20грн. з ПДВ, №2449 на суму 461,78грн. з ПДВ, №2450 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2451 на суму 226,50грн. з ПДВ, №2452 на суму 939,50грн. з ПДВ, №2453 на суму 318,25грн. з ПДВ, №2454 на суму 70,80грн. з ПДВ, №2455 на суму 1182,55грн. з ПДВ, №2459 на суму 214,64грн. з ПДВ, №2460 на суму 340,40грн. з ПДВ, №2461 на суму 322,15грн. з ПДВ, №2462 на суму 167,80грн. з ПДВ, №2463 на суму 1415,30грн. з ПДВ; від 12.12.2013р. №2934 на суму 617,88грн. з ПДВ, №2957 на суму 1913,60грн. з ПДВ, №2958 на суму 94,80грн. з ПДВ, №2959 на суму 352,36грн. з ПДВ, №2960 на суму 1249,48грн. з ПДВ, №2961 на суму 94,80грн. з ПДВ, №2962 на суму 1317,25грн. з ПДВ, №2963 на суму 354,78грн. з ПДВ, №2964 на суму 60,48грн. з ПДВ, №2965 на суму 693,45грн. з ПДВ, №2966 на суму 108,72грн. з ПДВ, №2967 на суму 686,08грн. з ПДВ, №2968 на суму 93,60грн. з ПДВ, №2969 на суму 1353,80грн. з ПДВ, №2970 на суму 190,80грн. з ПДВ, №2971 на суму 1506,13грн. з ПДВ, №2972 на суму 70,80грн. з ПДВ, №2973 на суму 3455,68грн. з ПДВ, №2974 на суму 141,60грн. з ПДВ, №2975 на суму 403,40грн. з ПДВ, №2976 на суму 70,80грн. з ПДВ, №2978 на суму 1720,33грн. з ПДВ, №2979 на суму 94,80грн. з ПДВ, №2980 на суму 1024,85грн. з ПДВ, №2981 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2982 на суму 3368,94грн. з ПДВ, №2985 на суму 559,40грн. з ПДВ, №2986 на суму 515,83грн. з ПДВ, №2988 на суму 1605,16грн. з ПДВ, №2989 на суму 70,80грн. з ПДВ, №2990 на суму 794,28грн. з ПДВ, №2991 на суму 549,85грн. з ПДВ, №2992 на суму 890,25грн. з ПДВ, №2994 на суму 93,60грн. з ПДВ, №2995 на суму 396,73грн. з ПДВ, №2996 на суму 46,80грн. з ПДВ, №2997 на суму 182,70грн. з ПДВ, №2998 на суму 61,92грн. з ПДВ, №3000 на суму 780,12грн. з ПДВ, №3001 на суму 93,60грн. з ПДВ, №3002 на суму 277,94грн. з ПДВ, №3003 на суму 39,12грн. з ПДВ; від 18.12.2013р. №3087 на суму 33,00грн. з ПДВ, №3088 на суму 1832,49грн. з ПДВ, №3089 на суму 946,19грн. з ПДВ, №3090 на суму 16,50грн. з ПДВ, №3093 на суму 321,69грн. з ПДВ, №3094 на суму 93,60грн. з ПДВ, №3095 на суму 716,80грн. з ПДВ, №3096 на суму 24,00грн. з ПДВ, №3097 на суму 440,87грн. з ПДВ, №3098 на суму 307,68грн. з ПДВ, №3099 на суму 24,00грн. з ПДВ, №3100 на суму 507,16грн. з ПДВ, №3101 на суму 24,00грн. з ПДВ, №3102 на суму 1016,42грн. з ПДВ, №3103 на суму 48,00грн. з ПДВ, №3105 на суму 2335,00грн. з ПДВ, №3106 на суму 142,80грн. з ПДВ, №3107 на суму 359,40грн. з ПДВ, №3108 на суму 289,18грн. з ПДВ, №3110 на суму 265,00грн. з ПДВ, №3111 на суму 198,00грн. з ПДВ, №3112 на суму 455,99грн. з ПДВ, №3113 на суму 24,00грн. з ПДВ, №3122 на суму 70,00грн. з ПДВ, №3123 на суму 93,60грн. з ПДВ та №3124 на суму 225,05грн. з ПДВ; всього на загальну суму 86374,40грн., що підтверджується підписами та відтисками печаток Сторін.

Крім того, поставка вищенаведеного Товару підтверджується і наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

При цьому підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

За поставлений товар Відповідач-1 розрахувався лише частково в розмірі 291,50грн . (по накладній №2288 від 30.10.2013р.), що підтверджується платіжним дорученням №147від 29.01.2014р.

Загальна сума боргу, яка неоплачена Відповідачем-1 становить 86082,90грн .

06.02.2014 року Позивач направив на адресу Відповідача-1 лист-вимогу (вих.№20) з вимогою сплатити наявну суму боргу, який останнім залишений без відповіді.

Крім того, підтвердженням виникнення та визнання Відповідачем-1 обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар є здійснення ним часткової оплати.

Проте, відповідно до Платіжних доручень №10806 від 13.02.2014р. на суму 10000,00грн., №10848 від 14.02.2014р. на суму 10000,00грн., № 10878 від 19.02.2014р. на суму 30000,00грн. та № 10886 від 20.02.2014р. на суму 36082,90грн., долучених до матеріалів справи заявою Позивача вих.№135 від 06.03.2014р. (надійшла до суду 06.03.2014р., вх.№10041/14), Відповідачем-1 протягом розгляду справи оплачено 86082,90грн. основного боргу, тобто всю суму боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши зміст укладеного між Сторонами Договору №81 від 01.05.2013 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки .

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено у п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.п.4.2, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. №8 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи; господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

01.05.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Медокс" (Поручитель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Євафарм" (Кредитор) уклали Договір поруки, згідно з умовами якого (п.1.1), Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальве", код ЄДРПОУ 20148147 (далі Боржник), зобов'язань за Договором №81 від 01.05.2013р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євафарм" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальве".

Відповідно до п.1.3 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника щодо сплати основного боргу за Договором №81 від 01.05.2013р., строк оплати по якому настав протягом 6 місяців з моменту укладення договору .

Приписами п.2.1 Договору поруки встановлено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань із оплати, постановленого згідно Договору №81 від 01.05.2013р. товару, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання шляхом сплати Кредитору відповідних сум, з урахуванням положень п.1.3 Договору на поточний рахунок Кредитора протягом десяти днів з моменту повідомлення Кредитором про невиконання Договору №81 від 01.05.2013р. Боржником.

У п.3 зазначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та припиняється у випадках припинення забезпеченого даним Договором зобов'язання; за згодою Сторін; в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

13.03.2014р. представник Відповідача-2 подав через канцелярію суду Відзив на позовну заяву, в якому зазначено обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог стосовно нього, оскільки, сплив шестимісячний термін оплати боргу .

Згідно з ч.1 ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною 1 статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Приписами ч.4 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя .

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що строк оплати основного боргу по заявлених до стягнення зобов'язаннях настав після спливу шести місяців з моменту укладення договору поруки від 01.05.2013р., суд дійшов висновку, що задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу з Відповідача 2 слід відмовити; при цьому суд бере до уваги, що станом на час подання позову такий строк закінчився, відтак, відсутні правові підстави до припинення провадження у цій частині.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи доведено існування станом на час подання позову та порушення провадження у справі боргу у Відповідача-1 перед Позивачем за Договором в розмірі 86082,90грн., а відтак, порушення зобов'язання Відповідачем-1; беручи до уваги те, що протягом розгляду справи Відповідачем-1 даний борг у розмірі 86082,90грн. погашено, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення 86082,90грн. основного боргу та, відповідно, необхідність припинення провадження у справі в цій частині .

Щодо стягнення 973,41грн. пені .

Позивач просить також стягнути 973,41грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви.

У п.5.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за товар Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування платежу.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведених розрахунків пені суд зазначає, що такі проведено невірно, оскільки Позивачем не враховано, що згідно укладеного Договору розрахунок між Сторонами здійснюється в безготівковому порядку. Згідно ж ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, Позивачем не у всіх випадках вірно здійснено розрахунок днів прострочення, а саме - початок здійснення такого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача пені в розмірі 923,32грн., в частині стягнення 50,09грн. пені - слід відмовити.

Крім цього суд зазначає, що з врахуванням вищенаведених доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу; беручи до уваги положення п.1.3 договору поруки від 01.05.2013р. в частині того, що дія договору поширюється виключно на зобов'язання щодо сплати основного боргу, суд зазначає, що у позові в частині стягнення пені з Відповідача 2 слід також відмовити.

18.03.2014 року у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 20.03.2014р.

Враховуючи те, що спір виник з вини Відповідача-1 та результати розгляду спору, норма ч. 1 ст. 49 ГПКУ є підставою для покладення на нього судових витрат у справі.

При цьому суд враховує, що, як зазначено у п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями), у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве" (43024, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Соборності, 15, кв.40, ідентифікаційний код 20148147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євафарм" (79005, Львівська обл., м.Львів, Личаківський р.-н, вул.К.Левицького, 27, кв.16, ідентифікаційний код 38501455) 923,32грн. пені, 1827грн. судового збору.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сальве" (43024, Волинська обл., м.Луцьк, просп.Соборності, 15, кв.40, ідентифікаційний код 20148147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євафарм" (79005, Львівська обл., м.Львів, Личаківський р.-н, вул.К.Левицького, 27, кв.16, ідентифікаційний код 38501455) 86082,90грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.