Ухвала від 19.03.2014 по справі 6-17-22-15/294-05-7905

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 березня 2014 року Справа № 6-17-22-15/294-05-7905 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Запорощенка М.Д. - доповідач, Владимиренко С.В. перевіривши матеріали касаційної скарги Одеської національної академії харчових технологій на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 у справі№ 6-17-22-15/294-05-7905 господарського суду Одеської області за позовомОдеської національної академії харчових технологій до 1. Савранської селищної ради Одеської області; 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" провизнання права оперативного управління та визнання недійсним договору за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" до 1. Одеської національної академії харчових технологій; 2. Міністерства освіти і науки України провизнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Міністерства освіти і науки України дотовариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" провизнання права власності, витребування майна та зобов'язання передати майно за участюпрокуратури м. Одеси

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2013 у справі №6-17-22-15/294-05-7905 позов Одеської національної академії харчових технологій задоволено частково, а саме: визнано за Одеською державною академією харчових технологій право оперативного управління на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань, в решті позову відмовлено; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України задоволено повністю, а саме: визнано за державою в особі Міністерства освіти і науки України право власності на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань та витребувано з володіння ТОВ „Компанія Гідроенерго" та зобов'язано передати на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань; у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" - відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2013 скасовано частково (п.п.1, 2, 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення) та прийнято в цій частині нове рішення. У задоволення позову Одеської національної академії харчових технологій відмовлено повністю. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України відмовлено повністю. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" право власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції площею 449,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, Савранська с/рада Комплекс будівель та споруд №1. В іншій частині (п.3 резолютивної частини рішення) залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційної інстанції, Одеська національна академія харчових технологій звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування постанови апеляційного господарського суду повністю, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги Одеської національної академії харчових технологій щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.11.2004. Крім того, скаржник просить прийняти нове рішення, яким позов Одеської національної академії харчових технологій задовольнити повністю, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" - відмовити повністю.

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданні касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Разом з тим, у відповідності до пункту 2.15. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

У разі коли в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо скаржник не згоден з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

Як вбачається з касаційної скарги Одеської національної академії харчових технологій вищезазначена постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору.

Згідно з квитанції №ПН25390К від 14.02.2014, скаржником сплачено судовий збір у розмірі 913,50 грн., тобто лише за одну майнову вимогу. Отже, розмір судового збору недоплачений за немайнову вимогу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга Одеської національної академії харчових технологій на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 110, 111, 111 1 , п. 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Одеської національної академії харчових технологій на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 у справі № 6-17-22-15/294-05-7905 господарського суду Одеської області - повернути скаржнику.

Головуючий суддя:С.Р. Шевчук Судді: М.Д. Запорощенко С.В. Владимиренко