Постанова

від 11.02.2014 по справі 801/10463/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року 11:04 Справа №801/10463/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Морське»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

від позивача - Бакулін В.В., паспорт НОМЕР_4;

від відповідача - не з'явився;

Обставини справи: Державне підприємство «Морське» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000652205 від 05.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3462,54 грн., з яких 2308,36 грн. за основним платежем та 1154,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000652205 від 05.11.2013 року, винесене Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим, не засноване на законі, протиправне, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Також позивач зазначає, що на підтвердження обґрунтованості нарахування податкового кредиту по ПДВ має усі необхідні документи. Позивач зазначає, що податкові накладні та інші документи, надані ДП «Морське» у ході проведення перевірки безпідставно не враховані відповідачем як докази реальності здійснення господарських операцій та обґрунтованості формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав наведених в запереченнях на нього та зазначили, що при проведенні перевірки по взаємовідносинах ДП «Морське» з ТОВ «ТД «Ресурс» підприємством не було надано ні яких підтверджуючих первинних документів, щодо транспортування продукції (автомобільні запасні частини). Також відповідач зазначає, що ТОВ «ТД «Ресурс» (код 33206799) здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в наслідок чого у ТОВ «ТД «Ресурс» перевіркою неможливо встановити об'єкти оподаткування за січень 2013 року (а.с.145-150).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим 27.07.1993 року проведено Державну реєстрацію Державного підприємства «Морське» та присвоєно ідентифікаційний номер 00412837, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 27.07.1993 року Серія А00 №624139 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АА №690876 (а.с.23-25).

Згідно з вказаними документами, основним видом діяльності позивача за КВЕД є 01.21 Вирощування винограду.

Відповідно до Статуту ДП «Морське» (нова редакція) вказане підприємство створене з метою виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської та виноробної продукції, начислення споживчого ринку товарами народного споживання, послугами, створення нових робочих місць (а.с.9-22).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 200091343 НБ №098060 індивідуальний податковий номер підприємства 004128301103 (а.с.26).

Документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства «Морське» (код за ЄДРПОУ 00412837) проведена відповідачем з питань перевірки правових взаємовідносин з ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» (код ЄДРПОУ 33206799) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року.

За результатами перевірки 23.10.2013 року складений акт № 425/22.5/00412837 (а.с.29-40), згідно з яким документальною позаплановою невиїзною перевіркою ДП «Морське» встановлено порушення п.44.6 ст.44, п.123.2 ст.123, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 2308,36 грн. (а.с.40).

Перевіркою встановлено, що інформація щодо транспортування продукції (автомобільні запасні частини) відповідно до договору постачання товару №215 від 01.03.2006 року під час проведення перевірки не надана (стр.5,6 акту, а.с.33).

Таким чином в акті перевірки позивача встановлено, що ДП «Морське» не надало підтверджуючих документів щодо транспортування товару від ТОВ «ТД «Ресурс» до ДП «Морське» в січні 2013 року на суму 2308,36 грн.

Крім того, в акті зазначено, що відповідно до результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «ТД «Ресурс» і податковим кредитом ДП «Морське» в січні 2013 року в сумі 2308,36 грн.

В акті зазначено, що під час перевірки позивача використана довідка перевірки від №2493/22.1-04/33206799 від 17.05.2013р. про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД Ресурс» (ЄДРПОУ 33206799) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Грифон Буд» (ЄДРПОУ 33305781) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 року, проведеної Основянської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (стр.4 акту).

На підставі акту перевірки № 425/22.5/00412837 від 23.10.2013 року Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652205 від 05.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3462,54 грн., з яких 2308,36 грн. за основним платежем та 1154,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.27).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI .

Відповідно до норм п.14.1.181 ст.14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) в зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Також згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську відповідно до Статуту ДП «Морське» (нова редакція) де вказано, що підприємство створене з метою виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської та виноробної продукції, начислення споживчого ринку товарами народного споживання, послугами, створення нових робочих місць (а.с.9-22).

Судом встановлено, що між ДП «Морське» (Покупець) та ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» (Постачальник) укладено Договір постачання товару №215 від 01 березня 2006 року (а.с.41) відповідно до якого Постачальник поставляє і передає у власність Покупця товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених Договором.

Відповідно до п.2.1 поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до встановленої домовленості про постачання, специфікації, додаткових умов або за попереднім замовленням Покупця.

Згідно з п.2.2 постачання товарів Покупцю здійснюється засобами Постачальника або Покупця за домовленістю сторін.

Відповідно до Додаткової угоди до договору постачання товару №215 від 01.03.2006 р. від 14.01.2011 року внесені зміни щодо відомостей ТОВ «ТД «Ресурс» у п.11 Договору постачання № 215 від 01.03.2006 року (а.с.42).

На виконання договору №215 від 01 березня 2006 року між ДП «Морське» (Покупець) та ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» (Постачальник) видано видаткову накладну №189 від 23 січня 2013 року, відповідно до якої Постачальник - ТОВ «ТД «Ресурс» поставив одержувачу - ДП «Морське» наступний товар: 1.Акумулятор 6 ст 77; 2. Акумулятор 6 ст 90; 3. Акумулятор 6 ст 140; 4. Електроди АНО (Патона); 5. Стартер УАЗ (малий); 6. Кришка стартера УАЗ; на загальну суму без ПДВ 11541,80 грн. та ПДВ 2308,36 грн., всього з ПДВ 13850,16 грн.(а.с.43).

Оформлено податкову накладну №700002 від 23.01.2013р. на загальну суму 13850,16 грн., у тому числі ПДВ - 2308,36 грн. з номенклатурою - «Договір поставки від 01.03.2006 року №215». Податкова накладна №700002 від 23.01.2013р. внесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за порядковим номером 29 (а.с.48).

Судом встановлено, що оформлення податкової накладної №700002 від 23.01.2013р. відповідає вимогам, передбаченим Наказом «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01.11.2011 року зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Судом встановлено, що вказаний в договорі №215 товар на загальну суму з ПДВ 13850,16 грн., відповідно до товарно-транспортної накладної №10 від 23.01.2013 року відвантажено ДП «Морське» автопідприємством ПКФ «Ресурс ЛТД» на замовлення ТОВ «ТД «Ресурс» (а.с.68).

Як встановлено судом, проведення розрахунків за придбані роботи здійснювалось ДП «Морське» шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку на користь ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс», що підтверджено платіжними дорученнями № 283 від 08.05.2013 на загальну суму 92665,92 грн. (а.с.105).

Вказані в договорі №215 від 01 березня 2006 року товари були використані у господарської діяльності підприємства наступним чином:

Акумулятор «6 ст. 77» - 1 шт. - оприбуткований по картці складського обліку в січні 2013 року. Установлений на автомобіль КАВЗ-685, державний номер АК0726АК, в липні 2013 року згідно акту встановлення від 13.07.2013 року (а.с.77-79).

Акумулятор «6 ст. 90» - 1 шт. - оприбуткований по картці складського обліку в січні 2013 року. Установлений на автомобіль KAB3-3270, державний номер АК2212АВ, в лютому 2013 року згідно акту встановлення від 04.02.2013 року (а.с.80-82).

Акумулятор «6 ст. 140» - 1 шт. - оприбуткований по картці складського обліку в січні 2013 року. Установлений на трактор Т-16, в січні 2013 року згідно акту встановлення від 04.02.2013 року (а.с.83-85).

Електроди AHO (Патона) - 300 кг. - оприбутковані по картці складського обліку в січні 2013 року. Відпущені: по накладної від 28.01.2013 року в механічні майстерні у кількості 10 кг.; по накладної від 13.02.2013 р. - відділення №3 (водне господарство) у кількості 25 кг.; по накладної від 13.02.2013 р. - тракторної бригаді №3 у кількості 40 кг.; по накладної від 27.02.2013 р. - відділення №3 у кількості 10 кг.; по накладної від 27.02.2013 р. - механічні майстерні у кількості 30 кг.; по накладної від 21.02.2013 р. - тракторної бригаді №2 у кількості 20 кг.; по накладної від 19.02.2013 р. - тракторної бригаді №1 у кількості 40 кг.; по накладної від 12.03.2013 р. - механічні майстерні у кількості 25 кг.; по накладної від 19.04.2013 р. - механічні майстерні у кількості 40 кг.; по накладної від 19.03.2013 р. - на водне господарство у кількості 11 кг.; по накладної від 17.04.2013 р. - тракторну бригаду №2 у кількості 15 кг., а всього 266 кг. Електроди в кількості 266 кг. були списані відповідно до актів у період із травня по серпень 2013 року. У підзвіті в матеріально відповідальних осіб перебуває 34 кг. Електродів (а.с.86-98).

Стартер УАЗ (малий) - 2 шт. - установлені: на автомобіль УАЗ-452 в лютому 2013 року згідно акту встановлення від 28.02.2013 року - 1 шт.; на автомобіль УАЗ-469 в травні 2013 року згідно акту встановленні від 30 травня 2013 року. Установка відображена в лімітно-забірних картках (а.с.99-102).

Кришка стартера УАЗ - 1 шт. - установлена на автомобіль УАЗ-469 в лютому 2013 року згідно акту встановленні від 28 лютого 2013 року. Установка відображена в лімітно-забірної картці (а.с.103-104).

На підтвердження відображення господарської операції з ТОВ "Торгівельний дім "Ресурс" у бухгалтерському обліку ДП "Морське" позивач надав суду журнал №3 по рахунку 631000 "Взаєморозрахунки з постачальниками" за січень 2013 року, в якому на листі 2 (а.с.62) у графі обороти за місяць в графі "кредит" вказані суми: 7005,00 грн., 4536,80 грн., 2308,36 грн., таким чином судом встановлено, що у бухгалтерському обліку позивача, дані операції були відображені в січні 2013 року: кредит рахунок 631 у розмірі 13850,16 грн. (а.с.61-64).

Таким чином, судом встановлено, що всі придбані у підприємства TOB «Торгівельний дім «Ресурс (код за ЄДРПОУ 33206799) в січні 2013 року товари оприбутковані по бухгалтерському обліку ДП «Морське» і використані у господарській діяльності підприємства.

Оплата за отримані товари здійснена безготівковим розрахунком згідно з платіжним дорученням №283 від 08.05.2013 року.

Тобто ДП «Морське» розплатилося за отримані товари в повному обсязі.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що операції з придбання товарів ДП «Морське» у ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» підтверджуються первинними бухгалтерськими та податковими документами (податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням). Отримання, сплата та подальша реалізація товарів в бухгалтерському обліку призвела до змін у структурі активів та пасивів позивача.

Оцінюючи висновки ДПІ щодо нікчемності здійснених операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), а тому згідно з ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Також суд наголошує, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мало ідентифікаційний номер: ЄДРПОУ 33206799. Також згідно з даними офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України, на цей час ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» (код за ЄДРПОУ 33206799) зареєстровано платником ПДВ.

Докази анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Торгівельний дім «Ресурс» на час здійснення вищеназваних господарських операцій, в матеріалах справи відсутні. Також суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Таким чином, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягнути за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження своєї позиції надано суду товарно-транспортну накладну про відсутність якої зазначено в акті, та у зв'язку з чим податковим органом встановлено відсутність реальності поставки товарів згідно з договором №215, що підтверджується матеріалами справи (а.с.68).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано доказів які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні також докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Надані суду первинні бухгалтерські та податкові документи є належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом та є достатніми в силу законодавства для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість за січень 2013 року у сумі 2308,36 грн. є безпідставними, а тому позовні вимоги Державного підприємства «Морське» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст.161 КАС України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує питання розподілу судових витрат. Суду надані документи на підтвердження сплати судового збору у розмірі 172,50 грн. (а.с.2), тому суд вважає за можливе стягнути на користь позивача вказані судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 11.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.02.2014 р.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000652205 від 05.11.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3462,54 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Морське" (ЄДРПОУ 00412837) судовий збір у розмірі 172,50 грн. (сто сімдесят дві гривні п'ятдесят копійок).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.