Рішення

від 18.03.2014 по справі 909/161/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 р. Справа № 909/161/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер", с. Тростянці,Монастириський район, Тернопільська область,48333

до відповідача: сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу " Агроторговий дім "Івано-Франківськ насіння" вул. Височана, 1,м. Тисмениця,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400

про стягнення 5311,01 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Білан Н.М., (довіреність № 22 від 22.04.13)

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер" звернулося до господарського суду з позовом до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу " Агроторговий дім "Івано-Франківськ насіння" про стягнення заборгованості в сумі 5311,01грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №22/04/13-1 щодо розрахунку за поставлену позивачем продукцію та обґрунтовано положеннями статей 15, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач 07.03.14 подав суду клопотання №10 від 07.03.14(вх.№3580/14) щодо виправлення описки у розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений ухвалами суду від 17.02.14 та 04.03.14, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень №3001804 та №3020762, відзиву на позов не подав.

На момент винесення судом рішення, заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

22.04.13 між сторонами у справі укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №22/04/13-1. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов"язався поставити, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в кількості, асортименті, у строки та на умовах, передбачених у цьому договорі і додаткових угодах, які з моменту їх підписання стають невід"ємними частинами цього договору (п.1.1 договору). Термін дії договору - до повного виконання зобов"язань сторонами за цим договором (п.11.1 договору).

Пунктом 2.2 договору поставки сільськогосподарської продукції №22/04/13-1 сторони погодили, що ціну договору становить загальна вартість товару, що поставляється за цим договором і підтверджується товаро-супровідною документацією до кожної партії товару.

Згідно з п.4.1 даного договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця в строк до 30.05.13.

На кожну партію товару постачальник в 5-денний строк передає покупцю оригінали наступних документів: видаткової та податкової накладних та залізничних або товаро-транспортних накладних (п.5.3 даного договору).

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 13712,16грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних №19 від 22.04.13 та №23 від 24.04.13, видаткових (№4 від 22.04.13 та №7 від 24.04.13) та податкових (№4/2 від 22.04.13 та №7/2 від 24.04.13) накладних та довіреності серіїї ААГ №990640.

В порушення визначеного умовами договору поставки сільськогосподарської продукції №22/04/13-1 обов"язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 4354,16грн. і підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.11.13 та банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

09.09.13 позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

У зв"язку з порушенням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 164,65грн. 3% річних, 744,30грн. пені за період з 10.06.13 по 28.01.14 та 47,90грн. інфляційних втрат за період жовтень - грудень 2013.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.4.1 спірного договору граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленого позивачем товару - 30.05.13.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем своїх зобов"язань, вимога позивача щодо стягнення 4354,16грн. основного боргу обґрунтована та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування: якщо оплата товару буде здійснюватися пізніше строків, ніж передбачено договором, покупець зобов"язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі 0,3% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення (п.8.5 договору).

В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 164,65грн. 3%річних, 744,30грн. пені за період з 10.06.13 по 28.01.14 та 47,90грн. інфляційних втрат за період жовтень - грудень 2013.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та задоволено пеню та 3% річних частково, пеню - на суму 617,68 грн., обмеживши її нарахування шестимісячним терміном у відповідності до ч.6ст.232 Господарського кодексу України, 3% річних - на суму 153,86грн., оскільки наявний в матеріалах справи розрахунок позивача є арифметично невірним. Нараховані позивачем інфляційні втрати в розмірі 47,90грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача з огляду на правильність їх нарахування.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 232, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер" до сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Агроторговий дім "Івано-Франківськ насіння" про стягнення заборгованості в сумі 5311,01грн. задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Агроторговий дім "Івано-Франківськ насіння" (вул.Височана, 1, м.Тисмениця, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 03046385) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер"( с.Тростянці, Монастириський р-н, Тернопільська обл., код ЄДРПОУ 30155967) 4354,16(чотири тисячі триста п"ятдесят чотири гривні шістнадцять копійок) основного боргу, 617,68(шістсот сімнадцять гривень шістдесят вісім копійок) пені, 153,86(сто п"ятдесят три гривні вісімдесят шість копійок) 3% річних, 47,90(сорок сім гривень дев"яносто копійок) інфляційних втрат та 1779,73(одну тисячу сімсот сімдесят дев"ять гривень сімдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"