Рішення

від 20.03.2014 по справі 901/451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2014 Справа № 901/451/14 за позовом Заступника прокурора м. Сімферополя

(вул. Севастопольська, 11, м. Сімферополь, АР Крим, 95011)

в інтересах держави в особі

Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

(вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601)

до публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд»

(вул. Карла Лібкнехта, 39/41, м. Сімферополь, АР Крим, 95006)

про стягнення 21 966.94 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Прокурор: Провотар Тетяна Валерівна, посвідчення № 013906, Прокуратура м. Сімферополя;

Від позивача: не з'явився, Державне ПАТ «НАК «Украгролізинг»;

Від відповідача: Сігітова Світлана Василівна, представник, довіреність б/н від 10.01.2014р., ПАТ «Кримгідроспецбуд».

Суть спору: Заступник прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 21 966.94 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання, що виникло у нього у зв'язку з невиконанням умов договору фінансового лізингу № 1-07-231сфл від 25 квітня 2007 року в частині несплати лізингових платежів у повному обсязі та обґрунтовані посиланням на статті 509, 526, 624, 764, 785 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Прокурор та представник відповідача наполягали на розгляді справи за відсутності представника позивача.

Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити, заперечував проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, заяву про надання відстрочки виконання рішення до 20 травня 2014 року підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив надати йому відстрочку виконання рішення до 20 травня 2014 року, про що надав відповідну заяву (а.с. 52).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України також передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.

Оскільки така заява не суперечить чинному законодавству та не порушує чиїх - небудь прав або інтересів, суд перевірив його повноваження на вчинення таких дій, роз'яснив наслідки представнику відповідача, та прийняв її в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та прокурору роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін та прокурора, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

встановив:

25 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг») (лізингодавець) та відкритим акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд» (публічним акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд») (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 1-07-231сфл (а.с. 15-20).

Відповідно до пункту 1.1 договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача відповідно до встановлених останнім умов купує у постачальника предмет лізингу для потреб лізингоодержувача (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 договору строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання - передачі між сторонами та постачальником.

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу». Передача предмету лізингу здійснюється на умовах EXW(місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.5.3 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що з моменту підписання акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем предмету лізингу; винагороду в розмірі 7 відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмету лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання тристороннього акту, подальші платежі - через кожні шість місяців.

Відповідно до пункту 4.2 договору розмір платежів, їх складових частини встановлюються додатком до договору: «Графік сплати лізингових платежів» (додаток № 2).

Згідно з пунктом 5.2 договору предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця. Договір зберігає чинність після переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до третьої особи.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 8.1 договору він набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

На виконання вимог договору позивачем було передано відповідачу у користування лізингоодержувачу на визначений строк предмет лізингу, а саме майно - комбайн зернозбиральний КЗС-9-1 «Славутич», зав. № 820, у кількості одна одиниця, вартістю 520 487.00 грн., що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки № 4 від 08 травня 2007 року (а.с. 21).

Згідно додатку № 2 до договору фінансового лізингу, лізингоодержувач за період користування технікою з 08 листопада 2007 року по 08 листопада 2013 року був зобов'язаний сплатити 495 977.66 грн., проте сплатив лише 474 749.63 грн..

Відповідно до визначеного пунктом 4.2. договору порядку сплати лізингових платежів перший платіж повинен був бути 08 листопада 2007 року, тобто через 6 місяців з дня підписання сторонами акту приймання - передачі сільськогосподарської техніки від 08 травня 2007 року, а отже останнім платежем з відшкодування вартості техніки у розмірі 31 601.00 грн., відповідно до графіку сплати - додатку № 2 є 08 листопада 2013 року.

Проте, ПАТ «Кримгідроспецбуд» на виконання договору у строк до 08 листопада 2013 року сплатило лише частину визначеної суми платежу у розмірі 10 372.97 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу лізингоодержувача перед ВАТ ПАК «Украгролізинг» становить 21 228.03 грн..

Позивач претензією № 12/2891 від 04 грудня 2013 року вимагав від відповідача сплати заборгованості (а.с. 14), проте вона була залишена останнім поза увагою.

Викладене з'явилося підставою для звернення заступника прокурора м. Сімферополя в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» із даною позовною заявою до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами в процесі виконання умов договору фінансового лізингу, вони повинні регулюватися положеннями розділу 8 Цивільного кодексу України, а також вимогами Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця сплатити певну грошову суму за майно, яке було прийняте ним від продавця.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт отримання предмету лізингу відповідачем, публічним акціонерним товариством «Кримгідроспецбуд», підтверджується підписом його уповноваженої особи в акті приймання - передачі від 08 травня 2007 року (а.с. 21).

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар, взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати його вартості згідно умов договору.

Так, прокурор стверджує, що відповідачем були порушені умови договору в частині своєчасної оплати лізингових платежів, так за період користування технікою з 08 листопада 2007 року по 08 листопада 2013 року лізингоодержувач був зобов'язаний сплатити 495 977.66 грн., проте сплатив лише 474 749.63 грн..

Так, ПАТ «Кримгідроспецбуд» на виконання договору у строк до 08 листопада 2013 року сплатило лише частину визначеної суми платежу у розмірі 10 372.97 грн., у зв'язку з чим сума основного боргу лізингоодержувача перед ВАТ ПАК "Украгролізинг'' становить 21 228.03 грн..

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3.5.3 договору сторони визначили, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати заборгованості в сумі 21 228.03 грн. відповідачем не представлено, тоді як надано заяву про повне визнання позову, що була прийнята судом (а.с. 52).

На підставі вказаного, позовні вимоги в частині стягнення 21 228.03 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 514.13 грн., інфляційні витрати в сумі 106.14 грн. та 3 % річних в сумі 118.64 грн., нараховані на суму заборгованості.

Так, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 118.64 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 09 листопада 2013 року по 15 січня 2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір 3% річних за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 118.64 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача (а.с. 12-13).

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 106.14 грн., нарахованих на суму заборгованості за період з 09 листопада 2013 року по 15 січня 2014 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір інфляційних втрат за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 106.14 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача (а.с. 12-13).

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 514.13 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 09 листопада 2013 року по 15 січня 2014 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 548 та статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що розмір пені за період, вказаний у позові, розраховано правильно, складає 514.13 грн. та саме в цій сумі підлягає стягненню з відповідача (а.с. 12-13).

У судовому засіданні представник відповідача раніш заявлену заяву про відстрочку виконання рішення до 20 травня 2014 року підтримав та наполягав на її задоволенні.

Прокурор проти задоволення клопотання відповідача про надання відстрочки заперечував, посилаючись на відсутність підстав для її надання.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення у справі, суд дійшов висновку про те, що вона підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, в обґрунтування заяви про надання відстрочки заявник посилається на те, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі у зв'язку з неврожаєм у 2013 році.

Крім того, в обґрунтування заяви відповідачем надана довідка Сімферопольського відділення ПАТ «Марфін Банк» № 2, в якій зазначено, що на відкритому поточному рахунку публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» залишок коштів станом на 06 березня 2014 року складає 130.84 грн..

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача, що також може призвести до негативних наслідків для нього.

Отже, враховуючи, що негайне виконання рішення у даній справі може спричинити погіршення фінансового стану боржника, і, як наслідок, може призвести до його неплатежеспроможності, що взагалі унеможливить виконання рішення у даній справі, і може призвести до суттєвих негативних наслідків для позивача, який буде позбавлений можливості отримати виконання прийнятого у справі рішення, суд визнав за можливе задовольнити подану відповідачем заяву про надання відстрочки виконання рішення.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 20 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84, 121 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (вул. Карла Лібкнехта, 39/41, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, р/р 26002301320630 в філії КЦО ПІБ, м. Сімферополь, МФО 324430, код ЄДРПОУ 01416501) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (вул. Мечникова, 16-а, м. Київ, 01601, р/р 26001010890607 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 30401456) заборгованість з оплати лізингових платежів в сумі 21 228.03 грн., пеню в сумі 514.13 грн., 3 % річних в розмірі 118.64 грн. та інфляційні витрати в сумі 106.14 грн..

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (вул. Карла Лібкнехта, 39/41, м. Сімферополь, АР Крим, 95006, р/р 26002301320630 в філії КЦО ПІБ, м. Сімферополь, МФО 324430, код ЄДРПОУ 01416501) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1827.00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Заяву публічного акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» про відстрочку виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2014 року у справі №901/451/14 - задовольнити.

6. Відстрочити публічному акціонерному товариству «Кримгідроспецбуд» виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2014 року у справі №901/451/14 до 20 травня 2014 року.

Суддя Ю.А. Радвановська