Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/286/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/286/14 11.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОНЦЕПТ"

про стягнення 110 032,57 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Титалко Р.С. (за довіреністю від 11.02.2014);

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 11 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОНЦЕПТ" про стягнення 110 032,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2014 відкладено розгляд справи на 11.03.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 11.03.2014 зявився представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2014.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСП «Пожтехніка» (далі за текстом - ТОВ «КСП «Пожтехніка», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Концепт» (далі за текстом - ТОВ «Бізнес Концепт», орендар) було укладено Договір оренди №1108 нежитлових приміщень (далі за текстом - Договір), площею 110,6 кв. м на першому поверсі будинку за адресою: проспект Перемоги, 121-Д в м. Києві.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а саме не сплатив орендну плату за користування приміщеннями за період з серпня 2013 по листопад 2013 року, що становить 96 465,32 грн.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 96 465,32 грн., штраф у розмірі 9 646,53 грн., пеню у розмірі 2 977,21 грн., 3% річних у сумі 943,51 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 14.01.2014, 12.02.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 між ТОВ «КСП «Пожтехніка» та ТОВ «Бізнес Концепт» було укладено Договір оренди №0108 нежитлових приміщень.

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору орендодавець передає у платне строкове користування, а орендар приймає - нежитлове приміщення загальною площею 110,6 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будинку за адресою: Проспект Перемоги, 121-Д в м. Києві.

Згідно з п.3.1. Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 218,05 грн. в тому числі ПДВ за один метр квадратний приміщення, що відповідає 27,29 доларам США в тому числі ПДВ (по офіційному курсу НБУ, станом на дату укладання договору: 7,99 грн. за 1 дол. США) за один метр квадратний приміщення. Розрахунки сторонами здійснюються в національній валюті України.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що орендна плата розрахована шляхом помноження базової орендної плати за 1 кв. м на загальну площу нежитлового приміщення, вказану в п.1.1. Договору. Базова орендна плата за один місяць оренди приміщення складає 24 116,33 грн. в тому числі ПДВ, що відповідає 3 018,27 доларів США 27 центів в тому числі ПДВ, в перерахунку по офіційному курсу НБУ на дату укладання даного Договору.

У відповідності до п.3.3. Договору розрахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування орендарем грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, за реквізитами, визначеними в розділі 11 даного Договору, у такому порядку та строки: сторони погоджуються, що орендар протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання даного Договору перераховує на користь орендодавця орендну плату за перший місяць оренди, а гарантійний платіж, який дорівнює сумі орендної плати за два місяці орендар перераховує орендодавцю протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати передачі приміщення орендодавцем орендарю по Акту приймання-передачі. Гарантійний платіж є забезпеченням виконання грошових зобов'язань орендаря за Договором.

Відповідно до п.3.3.5 Договору орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом попередньої оплати не пізніше 10-го числа кожного поточного місяця, за який здійснюється оплата, з урахуванням пунктів 3.3.6, 3.3.7, 3.3.8 даного Договору, незалежно від факту одержання орендарем рахунків про сплату. Орендна плата за перший місяць оренди сплачується протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати підписання даного Договору.

Згідно з п.3.4. Договору нарахування орендної плати починається з дати передання орендарю приміщення за Актом приймання-передачі приміщення та з урахуванням умов розділу 5 даного Договору.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що після закінчення кожного розрахункового періоду (місяця) сторони, складають Акт приймання-передачі послуг. При цьому сторони погоджуються з тим, що відсутність Акту приймання-передачі не означає, що послуги за Договором не були надані, а факт надання послуг може підтверджуватись іншими документами, що передбачені законом та/або цим Договором. Не підписання орендарем Акту приймання-передачі послуг не звільняє його від обов'язку сплачувати орендну плату та не дає йому право вимагати повернення сплаченої ним орендної плати.

У відповідності до п.5.2. Договору передання орендодавцем орендарю приміщення оформлюється Актом приймання-передачі приміщення, який підписується сторонами Договору.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2013 сторонами було укладено Акт приймання-передачі, скріплений підписами та печатками сторін. Відповідно до вказаного Акту орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) об'єкт оренди, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 110,6 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будинку за адресою Проспект Перемоги, 121-Д в м. Києві.

З матеріалів справи слідує, що з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача лист №28 від 15.11.2013 про сплату боргу за період з серпня 2013 по листопад 2013 року у сумі 96 465,32 грн.

З Довідки Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» вих.№02331/26 від 11.02.2014 вбачається, що на рахунок ТОВ «КСП «Пожтехніка» надходження від ТОВ «Бізнес Концепт» за період з 01.08.2013 по 14.01.2014 відсутні.

Станом на час розгляду справи докази сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором у сумі 96 465,32 грн. відсутні.

Таким чином, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач не виконав належним чином взяті на себе обов'язки відповідно до умов Договору, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем у сумі 96 465,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 96 465,32 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 8.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 943,51 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. вказаного Договору встановлено, що за неналежне виконання орендарем обов'язків по сплаті щомісячної орендної плати та інших належних з нього платежів встановлених цим Договором, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у розмірі 2 977,21 грн., відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку порушення орендарем з власної вини строків сплати орендної плати або інших платежів, більш ніж на 60 (шістдесят) календарних днів, орендар, крім пені, передбаченої п.8.2. цього Договору, сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу у розмірі 9 646,53 грн., вказаний розрахунок перевірено судом та встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства та умовам Договору.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме: заборгованість у сумі 96 465,32 грн.; 3% річних у сумі 943,51 грн., пеня у сумі 2 977,21 грн., штраф у сумі 9 646,53 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2 200,66 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КОНЦЕПТ" (01601, м. Київ, вул. Воровського, 35, ідентифікаційний код 38260159, р/р 26002000294701 в ПАТ «ВЕСТ ФАЙНЕРС ЕНД КРЕДИТ БАНК», МФО 380441) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КСП "Пожтехніка" (03115, м. Київ, просп. Перемоги 121-А, н.п. 221, ідентифікаційний код 35945523, р/р 26002000000506 в ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість у сумі 96 465,32 грн. (дев'яносто шість тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 32 копійки); 3% річних у сумі 943,51 грн. (дев'ятсот сорок три гривні 51 копійка), пеня у сумі 2 977,21 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень 21 копійка), штраф у сумі 9 646,53 грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок шість гривень 53 копійки) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 200,66 грн. (дві тисячі двісті гривень 66 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало