Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/25666/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25666/13 11.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Альянс"

про стягнення 11953,13 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Янко М.І. (за довіреністю від 06.11.2013);

від відповідача: не з'явилися.

У судовому засіданні 11 березня 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАБУДСЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБК "Альянс" про стягнення 11953,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25666/13, розгляд справи призначено на 27.01.2014.

У судове засідання, призначене на 27.01.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Також, представником позивача надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Вказане клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 відкладено розгляд справи на 24.02.2014.

У судове засідання, призначене на 24.02.2014 з'явився представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представником позивача надано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.03.2014.

У судове засідання, призначене на 11.03.2014, з'явилися представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи, усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресами відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.09.2013.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Авіабудсервіс», постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» (далі за текстом - відповідач, ТОВ «ТБК «Альянс», покупець), було укладено Договір поставки №161 (далі за текстом - Договір) на умовах розстрочки платежу.

У поданій до суду позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, внаслідок чого у останнього станом на 28.11.2013 виникла заборгованість у розмірі 8 921,21 грн.

З метою досудового врегулювання спору ТОВ «Авіабудсервіс» було направлено на адресу ТОВ «ТБК «Альянс» претензію від 09.10.2013 з вимогою здійснити розрахунки відповідно до умов Договору, однак вказані вимоги, як зазначає позивач, залишені без виконання.

З огляду на вищезазначене, з метою захисту порушених прав ТОВ «Авіабудсервіс» звернувся до суду та просить суд стягнути з ТОВ «ТБК «Альянс» заборгованість у розмірі 8 921,21 грн., штраф - 892,12 грн., пеню - 1 027,70 грн., 3% річних - 219,98 грн., що разом складає 11 953, 13 грн.

У судовому засіданні 27.01.2014 представником позивача надано клопотання про зменшення позовних в, в якому останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі - 8 416,24 грн., штраф - 841,24 грн., пеню - 1 140,46 грн., 3% річних - 246,95 грн., що разом складає 10 644,89 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.01.2014, 27.01.2014, 24.02.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вже було встановлено судом, 29.08.2012 між ТОВ «Авіабудсервіс» та ТОВ «ТБК «Альянс» було укладено Договір поставки №161 на умовах розстрочки платежу.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний договір є Договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати товар (майно) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п.1.1. вказаного Договору постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки товар, а покупець зобов'язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2012 року, при цьому, у разі наявності невиконаних зобов'язань на дату припинення дії Договору, термін дії цього Договору продовжується до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.6. Договору визначено, що загальна вартість Договору становить загальну вартість Товару, поставленого протягом строку дії Договору та визначається сукупністю всіх сум, вказаних у видаткових накладних.

Ціна товару визначається у рахунках та видаткових накладних (п. 2.1. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 25.01.2013 по 28.01.2013 постачальник передав товар на загальну суму 8 921,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №275 від 25.01.2013, №294 від 28.01.2013, №299 від 28.01.2013 (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а покупець отримав товар, що підтверджується підписом отримувача на відповідних накладних.

Сторони п. 2.2. Договору передбачили, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника наступним чином відстрочка платежу в розмірі 10 000,00 (десяти тисяч) надається Покупцю на термін 5 (п'ять) календарних днів з дати поставки партії Товару, але не пізніше останнього числа місяця, в якому здійснюється поставка.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з прийняттям товару покупцем, у останнього виникло зобов'язання щодо сплати грошових коштів у відповідності із п. 2.2. Договору, проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем доказів на підтвердження оплати вартості товару суду не представлено.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови Договору. Однак, відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 8 416,24 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 8 416,24 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з ТОВ «ТБК «Альянс» на свою користь 3% річних у розмірі 246,95 грн.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 246,95 грн., згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог, перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 140,46 грн.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1.1. Договору визначено, що за порушення умов оплати Товару - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості заборгованості за поставлений Товар за кожний день прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено що її розмір складає 1 140,46 грн. Провівши власний розрахунок суд встановив, що розмір пені складає 1 143,92 грн., однак, враховуючи вищевикладене суд задовольняє заявлену до стягнення суму в межах позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме у розмірі - 1 140,46 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 5.1.2. Договору, яким, зокрема, передбачено, що порушення строків оплати товару понад 20 (двадцять) календарних днів від дати оплати Товару відповідно до п. 2.2. цього Договору - штраф в розмірі 10% від вартості поставленого товару, просить суд стягнути з ТОВ «ТБК «Альянс» штраф у розмірі 841,24 грн.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 841,24 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема, вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене, керуючись нормами чинного законодавства України, судом встановлено, що відповідачем не доведено відсутність боргу перед позивачем.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме: основна заборгованість у розмірі 8 416,24 грн., штраф - 841,24 грн., неустойка - 1 140,46 грн., 3% річних - 246,95 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Альянс» (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14А, р/р 26001306993 в АБ «Діамант» м. Київ, МФО 320854, код ЄДРПОУ 36176123) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіабудсервіс» (03680, м. Київ, вул. І.Лепсе, 8, р/р 26004038470 у ВАТ «Банк «Український капітал», МФО 320371, код ЄДРПОУ 32485297, ІПН 324852926583) грошові кошти: суму заборгованості у розмірі - 8 416,24 грн. (вісім тисяч чотириста шістнадцять гривень 24 копійки), штраф - 841,24 грн. (вісімсот сорок одна гривня 24 копійки), пеня - 1 140,46 грн. (одна тисяча сто сорок гривень 46 копійок), 3% річних - 246,95 грн. (двісті сорок шість гривень 95 копійок) та судовий збір у розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 17.03.2014

Суддя Ю.В. Цюкало