Рішення

від 18.03.2014 по справі 913/365/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 березня 2014 року Справа №913/365/14

Провадження №32/913/365/14

за позовом: Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 00131050

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 13408932

про стягнення 53365,99 грн.

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Сімейко А.І. - заст. нач., Пальчик М.О. - нач. юр. від.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяви №06-05/1-22 від 12.02.2014р.) до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», м.Сєвєродонецьк про стягнення основного боргу в сумі 50567,96 грн та 3% річних - 2798,03 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №209 від 25.06.2002р. в частині проведення оплати поставленої за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року теплової енергії, що стало підставою для нарахування 3% річних.

Відповідач в судові засідання не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2014р. місцезнаходженням відповідача є: м.Сєвєродонецьк, вулиця Меделєєва, буд.56.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу суду від 18.02.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, призначеного на 18.03.2014р.

Також, процесуальні документи по справі було направлено на адресу відповідача, яка міститься у договорі №209 від 25.06.2002р.: м.Сєвєродонецьк, вулиця Менделєєва, буд.56. Крім того, ухвала суду від 18.02.2014р. скеровувалась на адреси керівника та підписантів відповідача - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2).

Ухвала про порушення провадження по справі від 06.02.2014р., була повернута відділенням поштового зв'язку з позначкою «За закінченням терміну зберігання». Ухвала від 18.02.2014р. про відкладення розгляду справи на 18.03.2014р., або докази її вручення до господарського суду Луганської області не повернулись.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання 18.03.2014р. на виклик суду не з'явився, справа може бути розглянута за наявними в ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового процесу не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини сторін щодо постачання теплової енергії виникли під час дії цього кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

25.06.2002р. між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) було підписано договір №209 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Пунктом 1 вказаної угоди встановлено, що енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.10.1 договору №209 від 25.06.2002р. договір набуває чинності з 01.07.2002р. та діє до 01.07.2003р. При цьому, п.10.2 зазначеного правочину передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Одночасно, за поясненнями позивача, які наявні у позовній заяві, дію договору №209 від 25.06.2002р. про постачання теплової енергії в гарячій воді було припинено з 30.05.2012р. у зв'язку з переданням приміщення площею 266,1 кв.м за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Менделєєва, 56, від відповідача Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміст п.10.2 договору №209 від 25.06.2002р. та пояснення позивача, за висновками суду, зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік, були дійсними у період з жовтня 2011 року по квітень 2012р., та припинилися з 30.05.2012 року.

За приписами п.2.1 договору №209 від 25.06.2002р. теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року в приміщення за адресою: вулиця Менделєєва, 56, загальною площею 266,1 кв.м.

Відповідно до п.6.3 укладеного між сторонами правочину орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 5212 грн, ПДВ 1042 грн, усього 6254 грн. Ціна за 1 Гкал (тариф) 96,52 грн без ПДВ.

Згідно із постановами №131 від 30.09.2011р., №136 від 16.03.2011 Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, на виконання яких були прийняті накази №200/1 від 30.09.2011р., №70 від 21.03.2012р. Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», вартість 1 Гкал теплової енергії, що постачалась відповідачу в період з 01.10.2011р. по 31.03.2012р. складала 904,55 грн, а з 01.04.2012р. - 970,02 грн.

Пунктом 5.1 договору №209 від 25.06.2002р. встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Як свідчать матеріали справи, за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року позивачем було оформлено наступні рахунки (акти здавання-приймання (надання послуг) по опаленню) на загальну суму 50567,96 грн:

- №209 від 13.09.2012р. за жовтень 2011 року на суму 2789,63 грн,

- №209 від 30.11.2011р. за листопад 2011 року на суму 8358,05 грн,

- №209 від 30.12.2011р. за грудень 2011 року на суму 7826,17 грн,

- №209 від 31.01.2012р. за січень 2012 року на суму 10257,60 грн,

- №209 від 29.02.2012р. за лютий 2012 року на суму 12927,83 грн,

- №209 від 31.03.2012р. за березень 2012 року на суму 8140,96 грн,

- №209 від 30.04.2012р. за квітень 2012 року на суму 267,72 грн.

Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу поставленої теплової енергії та її вартості відповідачем не наведено, а судом не встановлено, внаслідок чого суд приймає до уваги показники, які наявні у рахунках за період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року на загальну суму 50567,96 грн.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 50567,96 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини за договором №209 від 25.06.2002р. існували на момент виникнення заборгованості) одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу норм ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За правилами п.6.4 договору №209 від 25.06.2002р. споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Одночасно, за умовами п.6.1 договору №209 від 25.06.2002р. розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за платіжними дорученнями, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської держадміністрації.

Як свідчать матеріали справи, рахунки №209 від 13.09.2012р., №209 від 30.11.2011р., №209 від 30.12.2011р., №209 від 31.01.2012р., №209 від 29.02.2012р., №209 від 31.03.2012р., №209 від 30.04.2012р. направлені позивачем на адресу відповідача 17.09.2012р., 13.12.2011р., 23.01.2012р., 09.02.2012р., 07.03.2012р., 03.05.2012р. та 22.05.2012р.

Приймаючи до уваги, що факт отримання рахунків відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача з оплати теплової енергії на суму 50567,96 грн настав.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України відповідач взяті на себе за договором №209 від 25.06.2002р. зобов'язання не виконав, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка» утворилась заборгованість перед позивачем за отриману теплову енергію на загальну суму 50567,96 грн.

Належних та допустимих доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №209 від 25.06.2002р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої теплової енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка» на користь позивача основного боргу в сумі 50567,96 грн підлягають задоволенню.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення вказаної норми права, позивачем нараховано за період з 28.09.2012р. по 15.01.2014р. та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2798,03 грн.

За розрахунком суду сума 3% річних за простроченими зобов'язаннями відповідача є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за вказаний період у розмірі 2798,03 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням заяви №06-05/1-22 від 12.02.2014р.) Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка», м.Сєвєродонецьк про стягнення основного боргу в сумі 50567,96 грн та 3% річних - 2798,03 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозяєчка» (93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Меделєєва, буд.56, код ЄДРПОУ 13408932) на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (93403, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 00131050) заборгованість в сумі 50567,96 грн, 3% річних - 2798,03 грн., а також судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.03.2014р.

Суддя Ю.О. Паляниця