Постанова

від 19.02.2014 по справі 815/5122/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5122/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Федусика А.Г.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника позивача Корміч С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Дельта Групп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Дельта Групп» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року приватне підприємство «Дельта Групп» (далі ПП «Дельта Групп») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року № 0001412250 та № 0001422250.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 09 по 22 квітня 2013 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за серпень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 29 квітня 2013 року за № 2709/22-5/37421311, в якому зазначено про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 253192 грн. 80 коп., а також пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 121542 грн. 80 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року № 0001422250, яким ПП «Дельта Групп» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 253193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 126597 грн., а також № 0001412250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 121543 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60772 грн.. За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 травня 2013 року залишені без змін. На думку позивача, відповідачем позапланову виїзну перевірку проведено в порушення ст. 78 Податкового кодексу України, і, крім того, висновки посадових осіб, викладені в акті перевірки, складеному за результатами незаконно проведеної перевірки, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року відмовлено ПП «Дельта Групп» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ПП «Дельта Групп» в апеляційній скарзі зазначає, що судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення п. п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, п. 73.3 ст. 73, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 204 Цивільного кодексу України та статей 71, 86 КАС України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 09 по 22 квітня 2013 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентами за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29 квітня 2013 року за № 2709/22-5/37421311, в якому зазначено про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 253192 грн. 80 коп., а також пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 121542 грн. 80 коп..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 травня 2013 року № 0001422250, яким ПП «Дельта Групп» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 253193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 126597 грн., а також № 0001412250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 121543 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 60772 грн..

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 травня 2013 року залишені без змін.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час здійснення перевірки дотримався чинного законодавства та діяв відповідно до покладених на нього повноважень. Крім того, за висновками суду першої інстанції, позивачем не надано належних доказів реального здійснення господарських операцій за договорами поставок, укладеними з ТОВ «Приємна пропозиція», що виключає можливість врахування первинних документів за цими господарськими операціями при формуванні даних податкового органу.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 75.1 ст. 75 названого Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Як встановлено матеріалами справи, наказ відповідача від 09 квітня 2013 року № 997 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Приємна пропозиція» за серпень 2012 року видано з посиланням на п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто з підстав ненадання ПП «Дельта Групп» пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (т. 1 а. с. 37).

Перевірку позивача податковим органом проведено в період з 09 по 22 квітня 2013 року (т. 1 а. с. 38).

Проте, письмовий запит відповідача про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин ПП «Дельта Групп» з ТОВ «Приємна пропозиція» за серпень 2012 року складено та направлено на адресу позивача лише 22 квітня 2013 року, тобто в останній день проведення перевірки (т. 1 а. с. 51).

За таких обставин, доводи апелянта щодо порушення податковим органом вимог податкового законодавства при проведенні перевірки ПП «Дельта Групп» є обґрунтованими, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог позивача у вказаній частині.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за наслідками господарських операцій ПП «Дельта Групп» з ТОВ «Приємна пропозиція» за серпень 2012 року.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ПП «Дельта Групп» є, серед іншого, оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших угрупувань, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг (т. 1 а. с. 40).

Позивачем (Покупець) укладено з ТОВ «Приємна пропозиція» (Постачальник) договори поставки:

- від 27 червня 2012 року № 12/07, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю запасні частини та розхідні матеріали до автомобілів, а також масла, технічні, мастильні матеріали, шини та акумулятори, інструменти, госптовари, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Номенклатура, кількість, ціна на Товар визначаються з згодою сторін в накладних. Поставка здійснюється на умовах DAP - склад Покупця (т. 1 а. с. 156-159);

- від 02 липня 2012 року № 12/19, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити електротовари та електрообладнання Покупцю, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Номенклатура, кількість, ціна на Товар визначаються з згодою сторін в накладних. Поставка здійснюється на умовах DAP - склад Покупця (т. 1 а. с. 152-155);

- від 01 серпня 2012 року № 12/20, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити поліграфічну продукцію Покупцю, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Номенклатура, кількість, ціна на Товар визначаються з згодою сторін в накладних. Поставка здійснюється на умовах DAP - склад Покупця (т. 1 а. с. 144-147);

- від 01 серпня 2012 року № 12/25, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити канцелярські товари Покупцю, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Номенклатура, кількість, ціна на Товар визначаються з згодою сторін в накладних. Поставка здійснюється на умовах DAP - склад Покупця (т. 1 а. с. 140-143);

- від 06 серпня 2012 року № 12/27, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити іміджеву продукцію Покупцю, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Номенклатура, кількість, ціна на Товар визначаються з згодою сторін в накладних. Поставка здійснюється на умовах DAP - склад Покупця (т. 1 а. с. 148-151).

Витрати в розмірі 1205680 грн., понесені позивачем у зв'язку з оплатою товару, отриманого від ТОВ «Приємна пропозиція», віднесено позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності).

В акті перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів, придбаних у постачальника ТОВ «Приємна пропозиція», укладені угоди з яким, на думку посадової особи податкового органу, є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених з зазначеним підприємством, відповідач посилається на те, що ТОВ «Приємна пропозиція» не знаходиться за податковою адресою, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність проведення названим підприємством господарських операцій за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року, що підтверджується відповідним актом перевірки ТОВ «Приємна пропозиція» ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 08 лютого 2013 року № 556/22-8/37264435.

Проте, всупереч висновкам податкового органу та суду першої інстанції, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ПП «Дельта Групп» з ТОВ «Приємна пропозиція», безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Приємна пропозиція» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставок, податкових та видаткових накладних, виписки з журналу реєстрації довіреностей (т. 1 а. с. 140-206, т. 2 а. с. 22), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки. Факти розрахунків позивача з підприємством - контрагентом за отримані товари відповідачем під сумнів не ставляться.

Подальше використання позивачем придбаних за названими вище угодами з ТОВ «Приємна пропозиція» товарів у власній господарській діяльності, а саме реалізація цих товарів за цінами, більшими у порівнянні з цінами їх придбання, що свідчить про наявність мети на отримання доходу, підтверджується наданими ПП «Дельта Групп» до суду першої інстанції первинними документами - договорами поставок, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 1 а. с. 207-250, т. 2 а. с. 1-21, 61-128).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, яким в даному випадку є ТОВ «Приємна пропозиція». При цьому можливе невиконання таким контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ПП «Дельта Групп») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальник товарів (ТОВ «Приємна пропозиція») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за названими вище договорами поставки з ТОВ «Приємна пропозиція».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 121543 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по угодам з ТОВ «Приємна пропозиція».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 121543 грн. є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Дельта Групп» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги приватного підприємства «Дельта Групп» задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення перевірки приватного підприємства «Дельта Групп» з 09 по 22 квітня 2013 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 20 травня 2013 року № 0001412250 та № 0001422250.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: