Рішення

від 20.03.2014 по справі 905/928/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2014 Справа № 905/928/14

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Громадської організації «Розвиток мистецтва у Донецькій області», м. Донецьк

про стягнення 193044,57рн.

за участю представників сторін:

від позивача: Міхеева Н.І. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк, до Громадської організації «Розвиток мистецтва у Донецькій області», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 56864,31грн. та пені в сумі 136180,26грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №703 від 03.05.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 56864,31грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 136180,26грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому був надісланий процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначена причина повернення: «за зазначеною адресою не мешкає».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та усним клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією «Розвиток мистецтва у Донецькій області» (Орендар) 03.05.2012р. укладений договір оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Донецька №703, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення громадської організації.

Відповідно до умов п.2.1. договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 370,9.м.

Згідно п.3.1. договору за користування об'єктом оренди Орендар вносить Орендодавцю орендну плату і плату за користування земельною ділянкою, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006 №430р., розмір якої згідно розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною цього договору на дату підписання договору складає 10216,14грн., з яких орендна плата за об'єкт оренди: 9293,64грн., плата за земельну ділянку 922,50грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць(п. 3.2. договору).

За п.3.5. договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за використання майна на частини, передбачені Методикою і контролює їх надходження до міського бюджету не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п.6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар виплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі 0,5 від розміру невиплачених орендних платежів за кожен день, але не більше розміру встановленого законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами. Договір діє з 03.05.2012р. до 03.04.2015р. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

03 травня 2012р. до укладеного договору був складений та підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв майно: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 370,9кв.м.

07 листопада 2012р. Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, як Продавець, передало нежитлове приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі вбудованого приміщення Покупцю - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, який викупив його 02.11.2012р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди у період з травня 2012р. по листопад 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 56864,31грн.. що стало підставою для нарахування пені в сумі 136180,26грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відтак, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - строк дії договору

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст.770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

07 листопада 2012р. Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, як Продавець, передало нежитлове приміщення що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі вбудованого приміщення Покупцю - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, який викупив його 02.11.2012р.

Враховуючи, що змінився власник майна, то суд дійшов висновку, що між сторонами по справі з моменту укладення договору купівлі-продажу майна за актом приймання-передачі вбудованого приміщення Покупцю - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, який викупив його 02.11.2012р., орендні правовідносини між ними припинено.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.5 договору у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату Орендодавцеві щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №703 від 03.05.2012р. належним чином не виконав, орендну плату у період з травня 2012р. по листопад 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 56864,31грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за період з травня 2012р. по листопад 2012р. в сумі 56864,31грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 136180,26грн. на підставі умов п.6.2 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та необґрунтованим з огляду на наступне:

Пеня нарахована позивачем у розмірі 0,5% від несплаченої суми боргу. З даним розрахунок суд не погоджується, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюються договором, подвійною обліковою ставкою НБУ. Також в частині 2 статті 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По-друге, розрахунок пені здійснений позивачем по кожному місяцю окрему, в якому існує заборгованість, зокрема з травня 2012р. по листопад 2012р. у розмірі 33824,48грн., а також за період з грудня 2012р. по листопад 2013р., однак у графі заборгованість позивачем зазначено 0,00грн., у той час як пеня за цей період нарахована у розмірі 102355,78грн.

Крім того, позивачем розрахунок пені здійснений з першого числа місяця наступного за розрахунковим, що суперечить п.3.5. договору, відповідно до якого орендна плата вноситься до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Отже, за розрахунком суду здійсненим на підставі подвійної облікової ставки НБУ не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання сума пені складає 1579,57грн.

Таким чином нарахована позивачем пеня підлягає задоволенню частково в сумі 1579,57грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи позивачем лише частково доведено позовні вимоги.

Відповідно до вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.3.9.1., п.3.9.2., Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», ст.ст.2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 770 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285, 343 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк до Громадської організації «Розвиток мистецтва у Донецькій області», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 56864,31грн. та пені в сумі 136180,26грн., задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Розвиток мистецтва у Донецькій області» (83001, м.Донецьк, бул. Пушкіна, 23, код ЄДРПОУ 37603521) на користь Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, р/р №33218871700002, місцевий бюджет Донецької міськради, банк одержувач ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 23977045, код платежу 22080401) заборгованість в сумі 56864,31грн., пеню в сумі 1579,57грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1168,59грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.03.2014р.

Суддя С.В. Тоцький