Рішення

від 18.03.2014 по справі 901/593/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.2014 Справа № 901/593/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Агро»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне»

про стягнення 108002,09 грн.

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Ростовська О.К., довіреність № 2 від 06.11.2013, паспорт НОМЕР_1 виданий 19.11.1996;

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Агро» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 108002,09 грн., у тому числі: 105966,40 грн. суми основного боргу; 976,69 грн. суми інфляційних збитків за період прострочення з 31.10.2013 по 31.01.2014; 1059,00 грн. суми 3% річних від простроченої суми за період з 31.10.2013 по 28.02.2014.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором перевезення вантажу №13-1001 від 10.10.2013, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

27.02.2014 до канцелярії суду від відповідача надійшов акт звірки взаєморозрахунків на загальну суму 105966,40 грн.

11.03.2014 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 108382,92 грн., у тому числі 105966,40 грн. основного боргу, 1388,16 грн. суми інфляційних збитків за період прострочення з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно, 1028,36 грн. суми 3% річних від простроченої суми за період з 13.11.2013 по 18.03.2014 включно та судовий збір у розмірі 2167,66 грн.

Також у вищезазначеній заяві позивач просить суд виправити технічну описку у прохальній частині позову, а саме виправити назву «Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Орхідея», п/р №2600701302964, код ЄДРПОУ 32681249», на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Агро», п/р № 2600001304255, код ЄДРПОУ 37925802».

Зазначена заява була направлена на адресу відповідача, про що свідчить опис вкладення в цінний лист з повідомленням.

Вказані документи залучені до матеріалів справи.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Заяву про збільшення позовних вимог суд прийняв до розгляду та продовжив розгляд справи з її урахуванням та з урахуванням виправленої технічної описки у прохальній частині позову.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні оглянуті оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідач явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, ухвалою суду від 11.02.2014, яка була надіслана рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси сторін та ухвалою суду від 25.02.2014, яка була надіслана рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на відповідача, адреса відповідача співпадає із адресою зазначеною у позовній заяві, та з адресою на яку направлялася кореспонденція (а.с. 165-167).

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Агро» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» (Відправник) був укладений договір перевезення вантажу №13-1001 (а.с. 19-20).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Перевізник зобов'язався доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж з місця відправлення до пункту призначення та передати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі.

Відправник зобов'язався сплатити плату за перевезення вантажу, згідно розрахунків на кожну поїздку, затверджених Сторонами письмово (пункт 1.2. Договору).

Відповідно пункту 4.1. розділу 4 Договору, розрахунки між Перевізником і Відправником здійснюються шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника, у строк протягом трьох робочих днів після виставлення рахунку.

Пунктом 4.2. розділу 4 зазначеного вище договору встановлено, що вартість перевезень за кожне перевезення вантажу визначається згідно розрахунків, визначених у додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Згідно пункту 7.1. Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Укладення цього Договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного законодавства України.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 7.1. цього Договору та закінчується 01.12.2013 (пункт 7.2. Договору).

Договір підписано обома сторонами та завірено відповідними печатками підприємств.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.

Згідно з умовами зазначеного вище договору позивач в період з 10.10.2013 по 09.11.2013 надав відповідачу послуги на загальну суму 216522,40 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортними накладними, що відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, податковими накладними, затвердженими сторонами розрахунками на перевезення вантажу, рахунками-фактурами (а.с. 22-127).

Претензій від відповідача на адресу позивача щодо виконання умов Договору перевезення вантажу від 10.10.2013 №13-1001 не надходило.

Відповідачем за отримані послуги було сплачено 110556,00 грн., сума у розмірі 105966,40 грн. залишилася не сплаченою, про що свідчать банківські виписки, які долучені до матеріалів справи (а.с. 128-131).

24.12.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.12.2013 № 162/ю щодо оплати вартості наданих послуг на суму 105966,40 грн., суми інфляційних збитків за період прострочення в розмірі 218,79 грн., суми 3% річних від простроченої суми в розмірі 484,16 грн. відповідно розрахунку та акт звірки взаємних розрахунків за період з 10.10.2013 по 23.12.2013 станом на 24.12.2013, що підтверджується описом вкладення в цінний лист з повідомленнями №9500019800771 (а.с. 132-136).

Зазначені вище претензія з розрахунком та акт звірки взаємних розрахунків, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №9500019800771, були отримані відповідачем 26.12.2013 (а.с. 137).

На сьогоднішній день відповідачем заборгованість не погашена.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості у розмірі 105966,40 грн. в примусовому порядку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, який надійшов до суду від відповідача, сума основного боргу складає 105966,40 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків на загальну суму 105966,40 грн. підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками підприємтсв.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором, отже дана сума заборгованості у розмірі 105966,40 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Крім того, згідно із заявою про збільшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 1388,16 грн. суми інфляційних збитків за період прострочення з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно та 1028,36 грн. суми 3% річних від простроченої суми за період з 13.11.2013 по 18.03.2014 включно.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд зазначає, що при перерахуванні за допомогою програми Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» суми інфляційних збитків за період прострочення з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно, сума інфляційних збитків складає 741,76 грн.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних збитків за період прострочення з грудня 2013 року по лютий 2014 року включно у розмірі 741.76 грн. та сума 3% річних від простроченої суми за період з 13.11.2013 по 18.03.2014 включно у розмірі 1028,36 грн.

Щодо стягнення інфляційних збитків у розмірі 646,4 грн. у позові відмовлено.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 21.03.2014.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-Уютне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Агро» заборгованість у розмірі 105966,40 грн., інфляційні збитки у розмірі 741,76 грн., 3% річних у розмірі 1028,36 грн. та 2154,73 грн. судових витрат.

3. В частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 646,4 грн. у позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.Г. Колосова