Рішення

від 17.03.2014 по справі 927/100/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел. 698-166

просп.Миру, 20 тел.77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

від 17 березня 2014 року по справі №927/100/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/100/14

за позовом: заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі позивачів: 1. Чернігівської обласної ради, пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

2. Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства, вул. П'ятницька, 8, м. Чернігів, 14000

до відповідачів: 1. мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, вул. Шевченка, 36/1, м. Чернігів, 14013

2. товариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроЕкоінвест-М», вул. Щорса, 57-Д, м. Чернігів, 14014

про визнання інвестиційного договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача-1: Кравченка Д.М. - головний спеціаліст юридичного відділу виконавчого апарату, довіреність №01-05/29 від 11.01.2011

від позивача-2: Колесникової В.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу бухгалтерського обліку та звітності, довір.пост. від 17.12.2013 №03/2065

від відповідача-1: Сачок О.М. - директор, наказ від 01.12.2010 №58-ОС

від відповідача-2: Андрієвського О.О. (довіреність від 31.01.2014 №2)

У розгляді справи приймала участь старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Кравченко А.А.

Рішення приймається після перерв, проголошених в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 05.02.2014 по 05.03.2014, з 05.03.2014 по 14.03.2014, та з 14.03.2014 по 17.03.2014.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі позивачів подано позов до відповідачів про визнання недійсним інвестиційного договору від 19 січня 2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ДніпроЕкоінвест-М» та Мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, як такого, що не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави і суспільства.

Позивач-1 в письмових поясненнях №07-02/111 від 05.02.2014 (а.с.39-42) підтримав позовні вимоги.

Позивач-2 в ході розгляду справи також висловив позицію щодо підтримання позову.

Відповідач-1 в письмових поясненнях б/н б/д (а.с.46-49) просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, та зазначив, що інвестиції було залучено з метою збереження мисливських угідь, для більш ефективного ведення мисливського господарства. Кошти, отримані відповідачем-1 на підставі інвестиційного договору, є джерелом додаткового фінансування і сприяють виконанню договору про умови ведення мисливського господарства, згідно з яким відповідач-1 зобов'язався забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, та здійснювати охорону мисливського фонду силами служби охорони і сформувати єгерську службу з розрахунку не менше як один єгер на 5тис.га лісових або 10тис.га польових та водно-болотних мисливських угідь. Станом на 01.02.2014 року кількість єгерів по Мисливсько-рибальському підприємству Чернігівської обласної організації УТМР (Куликівське та Чернігівське районне відділення) становить 21 чоловік. Крім того, в 2013р. по Мисливсько-рибальському підприємству Чернігівської обласної організації УТМР (Куликівське та Чернігівське районне відділення) закуплено кормів для підгодівлі диких тварин на суму 17171грн. Таким чином, на думку відповідача-1, його діяльність направлена на виконання вимог чинного законодавства України, договору про умови ведення мисливського господарства, постанов Засновника та статутної діяльності по організації спортивного полювання для членів товариства та інших осіб. Крім того, відповідач-1 повідомляє, що ліцензії на добування мисливських тварин видаються ним з дотриманням вимог чинного законодаства та, як засвідчують дані «Журнала обліку ліцензій Куликівського відділення Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТМР» та «Журнала обліку ліцензій Чернігівського районного відділення Мисливсько-рибальського підприємтсва Чернігівської обласної організації УТМР», тільки мисливцям - фізичним особам. Відповідач-1 стверджує, що він не позбавляє права мисливців здійснювати полювання на території, вказаній в інвестиційному договорі, що також засвідчують дані журналів обліку ліцензій.

Відповідач-2 у відзиві б/н від 05.03.2014 (а.с.88-93) проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що позовна заява не містить повних, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність викладених позовних вимог, і як наслідок не підлягає задоволенню. Зокрема, відповідач-2 вказує, що висновок, про те, що згідно оспорюваного договору фактично відбулась передача відповідачем-1 мисливських угідь відповідачу-2 без прийняття Чернігівською обласною радою відповідного рішення, грунтується на припущеннях, оскільки жодним наявним у матеріалах справи документом не встановлено юридичного факту такої передачі. Сам факт наявності (внесення) угідь площею 48,2тис.га до п.1.1. оспорюваного договору не є підставою для ствердних висновків щодо привласнення відповідачем-1 функцій Чернігівської обласної ради та передачі мисливських угідь в користування відповідачу-2. На думку відповідача-2, для обгрунтованості позову, поданого в інтересах держави, прокурору необхідно зазначити і довести належними засобами доказування юридичний факт наявності порушень інтересів держави чи/або можливість існування такої загрози і в чому вона виражається. Як свідчать матеріали справи доказів, які б обгрунтовували факт наявності порушень інтерсів держави чи/або можливість існування такої загрози надано не було. Також не надано доказів, які б підтверджували, що на момент укладення оскаржуваного інвестиційного договору, сторонами не було дотримано загальних вимог, дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Натомість, за твердженням відповідача-2, під час укладення договору було досягнуто згоду з усіх істотних умов, передбачених для цього виду договору, інвестиційний договір виконується сторонами.

В додатковому відзиві б/н від 12.03.2014 (а.с.113) відповідач-2 зазначив, що в ході судового розгляду справи було встановлено, що в оспорюваному інвестиційному договорі мали місце деякі зобов'язання, які не виконувались сторонами і не носили юридичного факту істотності умов, виконання яких є обов'язковим для будь-якого виду договорів. У зв'язку з цим, відповідачем-2 повідомлено суд про підписання між сторонами інвестиційного договору додаткової угоди №1/2014 від 07.03.2014 та надано її завірену копію до матеріалів справи. Також в доповнення відповідачем-2 наголошено, що належними засобами доказування не було доведено, яке право держави чи позивачів було порушено укладеним між відповідачами інвестиційним договором від 19.01.2010, та які права потребують поновлення внаслідок можливого визнання оспорюваного договору недійсним. Також не було доведено фактів нанесення чи/або можливості нанесення збитків державі внаслідок дії укладеного інвестиційного договору.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.03.2014, про що складено протокол, прийняли участь прокурор та повноважні представники сторін.

На вимогу відповідача-2 при розгляді справи в суді першої інстанції здійснено фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи прокурора, представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Рішеннями Чернігівської обласної ради (позивача-1 у справі) від 11.01.2002 та від 29.11.2006 «Про внесення змін до рішення від 31.07.1997 «Про надання у користування мисливських угідь» Мисливсько-рибальському підприємству Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (відповідачу-1 у справі) надано мисливські угіддя площею 851,4тис.га терміном на 25 років.

Як вбачається з додатку 1 до рішення від 11.01.2002 Мисливсько-рибальське підприємство Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок визначений користувачем мисливських угідь, розташованих, зокрема, в Чернігівському та Куликівському районах.

25 жовтня 2007 року між Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства (позивачем-2 у справі) та відповідачем-1 укладено договір про умови ведення мисливського господарства, за умовами якого згідно рішень Чернігівської обласної ради від 11 січня 2002 року та від 29 листопада 2006 року «Про внесення змін до рішення обласної ради від 31 липня 1997 року «Про надання у користування мисливських угідь» надано МРП Чернігівської обласної організації УТМР терміном на 25 років до 11 січня 2027 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства. Внаслідок послідуючих рішень обласної ради площа мисливських угідь на момент укладення договору становить 851,4 тис.га.

Даним договором закріплено статус відповідача-1 як користувача мисливських угідь, наданих йому згідно із рішеннями Чернігівської обласної ради, а також визначено взаємні права та обов'язки сторін.

Відповідно до п.2.2. вищевказаного договору відповідач-1 зобов'язався, зокрема, використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням, виконувати рішення Чернігівської обласної ради щодо надання в користування мисливських угідь, не допускаючи при цьому передачу їх будь-якому іншому користувачу (підп.«а» п.2.2. договору); вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про мисливське господарство та полювання», та умов договору з Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу (підп.«б» п.2.2. договору); забезпечувати проведення комплексних заходів, спрямованих на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати достатні кошти для збереження і відтворення державного мисливського фонду (підп.«д» п.2.2. договору); забезпечити надання права на проведення полювань в межах території мисливських угіль місцевим мисливцям на пернату дичину та хутрового звіра на пільгових умовах, а копитного звіра при наявності можливості та дозволів на їх добування, затвердивши відповідний прейскурант цін на послуги (підп.«и» п.2.2. договору).

19 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДніпроЕконівест-М» (відповідач-2 у справі, сторона-1 за договором) та Мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (відповідач-1 у справі, сторона-2 за договором) укладено інвестиційний договір (далі за текстом рішення - інвестиційний договір).

Відповідно до п.1.1. інвестиційного договору даний договір укладається з метою найбільш ефективного вирішення завдань по збереженню, відтворенню, раціональному використанню мисливських тварин, створенню вольєрів та розплідників по штучному розведенню і розселенню мисливсько-рибальської фауни, сприяння розвитку мисливського собаківництва в угіддях Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок загальною площею 48,2тис. гектарів, згідно додатка №1 та створення належних умов для полювання, рибальства і відпочинку членів УТМР.

В матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами додаток №1 до інвестиційного договору (а.с.16), в якому визначено територіальні межі інвестиційної діяльності та описано межі вказаної території, а саме: загальна площа - 48,2тис.га (в т.ч. в Чернігівському районі - 18,2тис.га, в Куликівському районі - 30,0тис.га).но межу територіїіальні межі інвестиційної діяльності, та зазанченосиційного

Згідно із п.2.1. інвестиційного договору предметом договору є вкладення інвестицій у грошовій формі в Чернігівське районне та Куликівське відділення Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТМР.

Права та обов'язки сторін у процесі інвестиційної діяльності врегульовано в розділі 3 інвестиційного договору та встановлено, що сторона-1 зобов'язана надати, а сторона-2 отримати інвестиції в сумі 30 000тис.гривень на рік (п.3.1. інвестиційного договору). Перерахування грошових коштів стороні-2 за цим договором здійснюється стороною-1 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок сторони-2 (п.3.2. інвестиційного договору).

В силу п.3.6. інвестиційного договору сторона-1 наділена наступними правами: має першочергове право на проведення полювання в угіддях - об'єкту інвестицій (підп.3.6.1.); має першочергове право на перезакріплення угідь за підприємством, в якому сторона-1 є засновником (підп.3.6.2.); проводити поліпшення облаштування мисливського господарства, включаючи благоустрій та будівництво тимчасових і капітальних споруд (підп.3.6.3.); здійснювати закупівлю, завезення, розведення, підгодівлю диких звірів з облаштуванням відповідних вольєрів та місць підгодівлі (підп.3.6.4.); організовувати найм персоналу для виконання робіт за цим договором (підп.3.6.5.); вимагати від сторони-2 інформацію про використання інвестиційних коштів (підп.3.6.6.); вилучати проведені поліпшення у разі дострокового припинення договору, якщо таке вилучення можливе без погіршення капітальних об'єктів сторони-2, що приймає інвестиції (підп.3.6.7.).

Відповідно до п.3.7. інвестиційного договору сторона-1 взяла на себе зобов'язання: забезпечувати покращення умов полювання та риболовлі для членів УТМР в межах пропускної спроможності господарства, та виділених лімітів на добування парнокопитних тварин (підп.3.7.1.); допомагати та сприяти стороні-2 в проведені заходів, необхідних для ведення мисливського господарства (підп.3.7.2.); своєчасно здійснювати інвестиційні платежі (підп.3.7.3.).

За змістом підп.3.9.5. п.3.9. інвестиційного договору сторона-2 зобов'язалась надавати стороні-1: 20% ліміту Чернігівського районного та 30% ліміту Куликівського відділень МРП ЧОО УТМР на відстріл парнокопитних звірів з розрахунку їх чисельності в межах цих відділень.

В межах даної справи розглядається спір про визнання недійсним інвестиційного договору від 19 січня 2010 року, укладеного між відповідачами, як такого, що не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності врегульовані Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно із ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

За змістом ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема,: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

В силу ст.7 вищеназваного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Згідно із ст.9 закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Аналіз норм законодавства, яке діяло на момент укладення оспорюваного договору, свідчить, що ними не заборонено інвестування в такий об'єкт як мисливські угіддя та укладення інвестиційних договорів щодо даного об'єкту. Тобто чинним законодавством не встановлена недійсність інвестиційного договору, об'єктом якого є мисливські угіддя. Отже саме по собі інвестування коштів у вказаний об'єкт є правомірним.

Разом з тим, аналіз окремих умов оспорюваного договору, а саме, закріплених в п.1.1., 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. та 3.9.5. цього договору свідчать, що вони суперечать нормам законодавства та моральним засадам суспільства з огляду на таке:

Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Статтею 2 вищеназваного Закону, в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, встановлено, що мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі або утримуються у напіввільних умовах, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

В силу ст.3 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх місцеві органи. Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

Згідно із ст.9 вищеназваного Закону до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь.

А в силу ст.6 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема організація роботи з укладення з користувачами мисливських угідь договорів про умови ведення мисливського господарства, здійснення контролю за виконанням цих договорів.

Статтею 5 Закону України «Про тваринний світ» об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом ст.11 вищевказаного Закону, в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного договору, державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про тваринний світ» до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, вирішення в установленому законодавством порядку питань щодо надання в користування мисливських угідь.

Згідно із ст.13 Закону України «Про тваринний світ» до повноважень спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить, зокрема, організація роботи щодо укладення відповідно до закону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів договорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів.

Тобто, відповідно до приписів чинного законодавства позивачі являються органами, що здійснюють державне регулювання в галузі мисливського господарства та полювання.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.2.2. договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного між позивачем-2 та відповідачем-1, відповідач-1 зобов'язався, зокрема, використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням, виконувати рішення Чернігівської обласної ради щодо надання в користування мисливських угідь, не допускаючи при цьому передачу їх будь-якому іншому користувачу.

Аналіз змісту п.п.1.1. 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. інвестиційного договору свідчить, що в них фактично закріплено умови про передачу відповідачем-1 відповідачу-2 частини належних йому на праві користування мисливських угідь та наділено його правами та покладено обов'язки, які за своєю правовою суттю є фактично правами та обов'язками користувача мисливських угідь, встановленими договором про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007 та ст.30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Вказані обставини свідчать про набуття відповідачем-2 статусу користувача мисливських угідь площею 48,2тис.га (в т.ч. в Чернігівському районі - 18,2тис.га, в Куликівському районі - 30,0тис.га). При цьому рішення про передачу в користування цих мисливських угідь позивачем-1 не приймалось, умови користування з позивачем-2 не узгоджувались, що є порушенням прав та інтересів вказаних органів в частині здійснення функцій з розпорядження, контролю та державного регулювання в сфері ведення мисливського господарства та полювання.

Крім того, площа мисливських угідь визначена в п.1.1. інвестиційного договору, є меншою ніж закріплена та надана в користування відповідачу-1 згідно договору про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007, що свідчить про те, що відповідач-2 фактично створив собі сприятливі умови для проведення полювання, вклавши кошти в розведення тварин та їх зосередження на території, яка відведена йому інвестиційним договором. При цьому відповідач-2 отримав першочергове право на проведення полювання в угіддях - об'єкту інвестицій, перезакріплення угідь за підприємством, в якому відповідач-2 є засновником, проведення поліпшень облаштування мисливського господарства, включаючи благоустрій та будівництво тимчасових і капітальних споруд, сприяти закупівлі, завезенню, розведенню, підгодівлі диких звірів з облаштуванням відповідних вольєрів та місць підгодівлі, вилучення проведених поліпшень у разі дострокового припинення договору та отримання 20% ліміту Чернігівського районного та 30% ліміту Куликівського відділень на відстріл парнокопитних звірів з розрахунку їх чисельності в межах господарства (п.п.3.6.1, 3.6.2., 3.6.3.. 3.6.7., 3.9.5.).

Дані пункти договору суперечатьст.ст.1, 9, 21-22, 27, 30 Закону України «Про мисливське господарства та полювання», ст.ст.17, 24 Закону України «Про тваринний світ».

До того ж, відповідачами не було враховано, що відповідно до ст.12 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та ст.22 Закону України «Про тваринний світ» право на полювання мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Таким чином, мисливцями за законодавством України можуть бути тільки фізичні, а не юридичні особи. Проте згідно умов оспорюваного інвестиційного договору відповідач-2 отримав саме права мисливця, що не передбачено законом.

Крім того, встановлення в інвестиційному договорі для відповідача-2 гарантованого ліміту на відстріл мисливських тварин, є порушення вимог чинного законодавства щодо гарантій рівності прав усіх користувачів мисливських угідь, зокрема ст.5 Закону України «Про тваринний світ», відповідно до якої кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу - об'єктами права власності Українського народу відповідно до цього Закону та інших законів України.

Невідповідність вищевказаних умов оскаржуваного договору вимогам законодавства, порушення прав інших мисливців та інтересів держави не лише свідчить про відсутність досягнення соціального ефекту, а навпаки його звуження шляхом надання певних переваг інвестору.

Таким чином, пункти п.1.1., 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. та 3.9.5. інвестиційного договору є такими, що суперечать чинному законодавству та моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного договору, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Разом з тим, в силу ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

Як зазначено в підп.2.11 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину.

Як встановлено судом вище вкладення інвестицій в такий об'єкт як мисливські угіддя не заборонено чинним законодавством. Разом з тим, набуття відповідачем-2 прав та обов'язків користувача мисливських угідь та привілей щодо проведення ним полювання, на визначеній території, та закріплення їх в п.1.1., 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. та 3.9.5. цього договору суперечить закону та моральним засадам суспільства, внаслідок чого вказані пункти мають бути визнанні судом недійсними з моменту укладення договору.

В ході розгляду справи відповідачем-2 надано додаткову угоду №1/2014 від 07.03.2014 (а.с.114) про зміни та доповнення до інвестиційного договору від 19 січня 2010 року, відповідно до якої сторони домовились внести в інвестиційний договір наступні зміни: В пункті 1.1. після слів «Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок виключити слова - «загальною площею 48,2тис.гектарів, згідно додатка №1»-, далі по тексту (підп.1.1. п.1 додаткової угоди). Пункти 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. виключити. При цьому нумерація підпунктів в пункті 3.6. буде відповідно змінена. Пункт 3.6.4. слід вважати як пункт 3.6.1., пункт 3.6.6. вважати як пункт 3.6.2. (підп.1.2. п.1 додаткової угоди). Пункт 3.6.4. вищевказаного інвестиційного договору викласти в наступній редакції: «Сприяти закупівлі, завезенню, розведенню, підгодівлі диких звірів з облаштуванням відповідних вольєрів та місць підгодівлі згідно чинного законодавства.» (підп.1.3. п.1 додаткової угоди). Пункт 3.9.5. вищевказаного інвестиційного договору виключити (підп.1.4. п.1 додаткової угоди).

Відповідно до п.4 додаткової угоди ця угода набирає чинності з моменту її підписання.

Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов до висновку, про визнання недійсними в п.п.1.1., 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., 3.6.5., 3.6.7. та 3.9.5. інвестиційного договору недійсними з моменту їх укладення, вищенаведена додаткова угода, укладена сторонами в ході розгляду справи в суді, не приймається судом до уваги.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідачів судовий збір покладається на останніх порівну в розмірі, встановленому приписами Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про мисливське господарство та полювання», Законом України «Про тваринний світ», ст.ст.203, 215, 217 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними пункти 1.1., 3.6.1, 3.6.2, 3.6.3, 3.6.5, 3.6.7, 3.9.5 інвестиційного договору від 19 січня 2010 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ДніпроЕконівест-М» та мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроЕкоінвест-М», м. Чернігів, вул. Щорса, 57-Д (ідентифікаційний код 36931443) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 609грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Чернігів, вул. Шевченка, 36/1 (ідентифікаційний код 30449592) в доход Державного бюджету України (рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 609грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 21 березня 2014 року.

Суддя Т.Г. Оленич