Рішення

від 19.03.2014 по справі 924/113/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2014 р.Справа № 924/113/14

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький

до 1) Славутської районної державної адміністрації м. Славута

2) Колективного підприємства "Славутський піщаний кар'єр" с. Стригани

про - визнання незаконним і скасування розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 79-р від 27.02.2007 р. про надання колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки площею 4,0561 га;

- визнання незаконним і скасування розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 26/2013-р від 14.01.2013 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки;

- визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2007 р., укладеного між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє;

- визнання недійсною угоди від 27.12.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р., укладеної між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє

Представники сторін:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився

відповідача-1: Сивюк Т.М. - директор

від прокуратури: Симчак О.В. - прокурор відділу прокуратури м. Хмельницького згідно службового посвідчення № 022825 від 13.11.2013 р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними і скасувати розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 79-р від 27.02.2007 р. про надання колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки площею 4,0561 га, розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 26/2013-р від 14.01.2013 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, визнати недійсним договір оренди землі від 28.02.2007 р., укладений між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє та угоди від 27.12.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р., укладеної між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні розпорядження, прийняті Славутською РДА поза межами її повноважень, оскільки передана в оренду земельна ділянка є землею державної власності, знаходиться за межами населеного пункту, відноситься до земель промисловості, пов'язаних з користуванням надрами, а належним органом, через який здійснюються права власника спірної земельної ділянки є Хмельницька обласна державна адміністрація. Отже , відповідно до п.12 Перехідних положень та ст. 122 Земельного кодексу України ( у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належать обласній державній адміністрації, тобто позивачу.

Крім того, враховуючи що розпорядження Славутської РДА прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, прокурор вважає, що договір, який укладений сторонами на виконання цього розпорядження та угода про продовження терміну дії договору підлягають визнанню недійсними на майбутнє, оскільки в даному випадку не можливо повернути усе одержане за укладеними правочинами.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, проте у письмовому відзиві від 18.02.2014 р. проти позову заперечує. Зазначає, що розпорядження Славутської районної державної адміністрації про надання в оренду земельної ділянки Колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" та про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Також відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та угоди до договору, укладених на підставі зазначених розпоряджень.

Повідомляє, що орендар - КП "Славутський піщаний кар'єр" належним чином виконує свої зобов'язання по договору оренди земельної ділянки, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. Враховуючи вищезазначене, просить позовну заяву залишити без задоволення.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні та у письмовому поясненні від 05.02.2014 р. проти позову заперечує. Вказує, що КП "Славутський піщаний кар'єр" було дотримано усі вимоги чинного законодавства під час отримання гірничого відводу та спеціального дозволу на користування надрами, що стало підставою надання земельної ділянки на умовах оренди з метою видобування надр. Зазначає, що земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення, а зміна цільового призначення земельної ділянки була проведена при відведенні земельної ділянки.

КП "Славутський піщаний кар'єр" вважає безпідставним посилання позивача на ст. 122 Земельного кодексу України, оскільки дана стаття ( в редакції на день прийняття спірного розпорядження) регламентує повноваження місцевих органів державної влади щодо передачі земельних ділянок юридичним особам не в користування, а в постійне користування, тобто суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою є підприємство засноване на майні, що належить до державної власності, що в свою чергу не відноситься до КП "Славутський піщаний кар'єр".

Наголошує на тому, що згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади у разі наявності двох підстав: якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Проте, будь-яких доказів, порушення цивільних прав або інтересів Хмельницької ОДА позивачем не надано.

Вказує, що підприємство добросовісно виконувало і виконує умови договору оренди земельної ділянки і до вступу договору оренди земельної ділянки в дію сплатило втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у зв'язку із зміною цільового використання земельної ділянки до бюджетів усіх рівнів, будь-яких зауважень зі сторони місцевих органів державної влади щодо умов виконання договору не надходило. При цьому, посилається на ст. 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, визначає принцип свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Також КП "Славутський піщаний кар'єр" вважає безпідставним посилання позивача на ч. 2 ст. 236 ЦК України, оскільки вона передбачає, що за недійсним правочином права та обов'язки мають настати лише у майбутньому, тобто на момент вчинення правочину і навіть на момент розгляду справи судом про визнання правочину недійсним правовідносини між сторонами ще не виникли. В даному випадку правовідносини між сторонами виникли з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки - 15.03.2007 р.

Крім того, зазначає, що КП "Славутський піщаний кар'єр" з метою поновлення договору оренди земельної ділянки звернулось до Хмельницької ОДА , за результатами якого видано розпорядження голови Хмельницької ОДА від 25.12.2013 р. № 423/2013-р, яким продовжено договір оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р. до 15.03.2015 р. та зобов'язано Славутську РДА укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, яка на сьогоднішній день підписана сторонами.Відповідач-2 вважає, що на момент розгляду справи відсутній предмет спору, тому просить суд припинити провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України.

В заяві від 18.02.2014 р. КП "Славутський піщаний кар'єр" просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Хмельницька обласна державна адміністрація є юридичною особою та внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДР на сайті ДП "Інформаційно-ресурсний центр" від 17.03.2014 р.

Славутська районна державна адміністрація є юридичною особою та внесена до ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДР на сайті ДП "Інформаційно-ресурсний центр" від 17.03.2014 р.

Колективне підприємство "Славутський піщаний кар'єр", (КП "Славутський піщаний кар'єр") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.12.2013 р.

Відповідно до п. 3.21 Статуту КП "Славутський піщаний кар'єр" предметом діяльності підприємства є добування піску з комерційною метою.

05.05.1997 р. Державним комітетом України по геології і використанню надр Колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" видано Ліцензію на експлуатацію родовища корисних копалин (реєстраційний номер ліцензії 859), зокрема, Ділянки "Репище" Репищенського родовища (гравійно-піщані суміші), строком на 20 років.

Актом про надання гірничого відводу від 05.10.2000р. засвідчено право КП "Славутський піщаний кар'єр" на користування надрами, а саме промислової розробки відкритим способом Репищенського родовища будівельних пісків строком на 17 років.

Розпорядженням першого заступника голови Славутської районної державної адміністрації від 27.02.2007 р № 79-р Колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" надано в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 6 років земельну ділянку площею 4,0561 га за рахунок земель запасу Крупецької сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, для виробничої діяльності (добування піску). Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зобов'язано КП "Славутський піщаний кар'єр" сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 59818,50 грн.

На підставі вказаного розпорядження, 28.02.2007 р. між Славутською районною державною адміністрацією та КП "Славутський піщаний кар'єр" укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Славутська райдержадміністрація (орендодавець) надала КП "Славутський піщаний кар'єр" (орендар) в строкове платне користування земельну ділянку для виробничих потреб загальною площею 4,0561 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Крупецької сільської ради. Категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (п. п. 1, 2 договору).

Договір укладено на 6 років (до 28.02.2013р.). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8 договору).

Договір оренди землі зареєстровано у Славутському райвідділі Хмельницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 15.03.2007 р. за № 040776000001.

Передача орендодавцем земельної ділянки площею 4,0561 га орендарю підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами.

27.12.2012 р. сторонами було укладено угоду про зміну умов договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якої термін дії договору від 28.02.2007 р. продовжено до 15.03.2014 р.

24.01.2013 р. Славутською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 26/2013-р "Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, розташованої на території Крупецької сільської ради за межами населеного пункту", яким продовжено на один рік термін дії договору оренди земельної ділянки.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 15345079 від 25.12.2013р. за Колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 6823984000:4000:03:012:0004) строком дії 15.03.2014р.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації від 25.12.2013 р № 423/2013-р, на підставі статей 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 17, 93, 122, 123, 124 ,125, 126, 134 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", за результатами розгляду клопотання КП "Славутський піщаний кар'єр" від 28.11.2013 р № 38 було поновлено до 15.03.2015 р. договір оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р. (кадастровий номер 6823984000:4000:03:012:0004) площею 4,0561 га, яка розташована на території Крупецької сільської ради Славутського району, укладений між Славутською районною державною адміністрацією та КП "Славутський піщаний кар'єр" і зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зобов'язано Славутську районну державну адміністрацію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, встановивши орендну плату у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

На підставі вказаного розпорядження, сторонами було укладено додаткову угоду про поновлення договору оренду землі від 28.02.2007 р., якою продовжено договір оренди землі до 31.01.2015 р., що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 17745428 від 13.02.2014 р.

Разом з цим, в результаті проведеної прокурорської перевірки було встановлено незаконність вищевказаних розпоряджень (розпорядження № 79-р від 27.02.2007 р. про надання КП "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки та розпорядження № 26/2013-р від 14.01.2013 р.) та договору оренди із змінами в силу ст. 122 Земельного кодексу України, тому прокурор звернувся з позовом про визнання їх незаконними.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом взято до уваги.

Згідно ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними відповідних рішень органу державної влади та визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом Славутський міжрайонний прокурор зазначає, що розпорядження № 79-р від 27.02.2007 р. про надання КП "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки та розпорядження № 26/2013-р від 14.01.2013 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки прийняті Славутською РДА поза межами її повноважень, оскільки передана в оренду земельна ділянка є землею державної власності, знаходиться за межами населеного пункту, відноситься до земель промисловості, пов'язаних з користуванням надрами, а належним органом, через який здійснюються права власника спірної земельної ділянки є Хмельницька обласна державна адміністрація.

Згідно з положеннями ст.ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст. 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу тощо, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У силу ст.ст. 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Статтею 17 ЗК України в п. (а) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин також віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

На момент розгляду справи повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст. 122 ЗК України, згідно з ч. ч. 3, 4 якої районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Натомість, обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах Хмельницької обласної державної адміністрації, про визнання протиправними розпоряджень Славутської РДА стверджує, що остання, надаючи КП "Славутський піщаний кар'єр" земельну ділянку в оренду, яка за своїм функціональним призначенням відноситься до земель промисловості, діяла без наявності законних повноважень визначених ст. 122 ЗК України.

Судом встановлено, що на день прийняття розпорядження першим заступником голови Славутської районної державної адміністрації № 79-р від 27.02.2007р. "Про надання КП "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки площею 4,0561 га", ст. 122 Земельного кодексу України, порушення якої стало підставою для звернення прокурора до суду, мала назву "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування" і стосувалась, як вбачається з її змісту, виключно повноважень вищевказаних органів щодо розпорядження земельними ділянками в частині надання їх юридичним особам у постійне користування.

Отже, із зазначеного слідує, що повноваження органів виконавчої влади (місцевих державних адміністрацій) щодо надання земельних ділянок в оренду не були розмежовані земельним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, право постійного користування та право оренди землі є різними за своєю правовою природою видами землекористування, тому застосування до відносин оренди землі правових норм, що регулюють правовідносини постійного користування земельними ділянками, є безпідставним.

Норми Земельного Кодексу України не передбачають застосування аналогії закону до земельних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Необхідно зазначити, що Законом України № 509-ІV від 16.09.2008 р. до ст. 122 Земельного кодексу України були внесені зміни, назва цієї статті стала "Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування". Наслідком прийняття вказаних змін стало обмеження повноважень районних державних адміністрацій на передачу земельних ділянок у користування за межами населених пунктів для промислових потреб без конкретизації, в оренду чи в постійне користування.

Як вбачається із позову, саме на вищезазначену редакцію ст. 122 Земельного кодексу України посилається прокурор у позовній заяві.

Однак, до вказаних спірних відносин мала б застосовуватися ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, що діяла до 16.09.2008р., оскільки згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Наведене вказує на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 122 ЗК України в редакції від 16.09.2008р., на яку посилається прокурор в позовній заяві, оскільки на час прийняття спірного розпорядження вона стосувалась виключно повноважень щодо надання юридичним особам земельних ділянок у постійне користування. Тому приймаючи розпорядження № 79-р від 27.02.2007р. "Про надання КП "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки площею 4,0561 га", Славутська райдержадміністрація не вийшла за межі повноважень, визначених у п. "а" ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України. Аналогічну позицію викладено та обґрунтовано в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р. по справі № 906/992/13.

При цьому, стаття 122 ЗК України, в редакції, що була чинною станом на день прийняття спірного розпорядження Славутською РДА № 79-р від 27.02.2007р. передбачала розмежування повноважень райдержадміністрацій та облдержадміністрацій щодо розпорядження земельними ділянками в залежності від їх місцезнаходження (у межах населених пунктів чи поза межами населених пунктів). Такі розмежовані повноваження зазначених органів стосувались виключно права розпорядження земельними ділянками по наданню їх в користування.

Крім того, судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади у разі наявності двох підстав: якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Проте, будь-яких доказів, порушення цивільних прав або інтересів Хмельницької обласної державної адміністрації прийнятим Славутською райдержадміністрацією розпорядженням ні прокурором, ні позивачем не надано.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2007р., укладеного між Славутською районною державною адміністрацією та КП "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє, остання не підлягають задоволенню, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування розпоряджень Славутської РДА № 79-р від 27.02.2007 р.

Згідно зі ст. 207 ГК України може бути визнано недійсним судом повністю або в частині господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України, ст. ст. 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з п. 2.29. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

При цьому, як зазначено у п. 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Як вбачається із позовної заяви прокурор просить визнати недійсним договір оренди землі від 28.02.2007 р. на майбутнє, проте з аналізу норм чинного законодавства випливає, що лише зобов'язання за договором оренди земельної ділянки можуть бути припинені на майбутнє.

Враховуючи, що на момент укладення договору оренди землі від 28.02.2007 р. судом не встановлено порушення відповідачами ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, що діяла до 16.09.2008 р., оскільки згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а інші підстави для задоволення позовних вимог відсутні, вимоги прокурора про визнання його недійсним є безпідставними. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2013 р. по справі № 925/172/13-г).

Прокурор також, просить визнати незаконним і скасувати розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 26/2013-р від 14.01.2013 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки та визнати недійсною угоду від 27.12.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р. на майбутнє, однак не вказує підстав за яких дане розпорядження та угода про продовження дії договору оренди є недійсними та як вони порушують права позивача у справі.

При цьому судом враховується, що на момент звернення прокурора до суду 24.01.2014 р. із позовними вимогами в інтересах позивача - Хмельницької обласної державної адміністрації, головою Хмельницької обласної державної адміністрації 25.12.2013 р. прийнято розпорядження № 423/2013-р про поновлення Колективному підприємству „Славутський піщаний кар'єр" договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р. (кадастровий номер 6823984000:03:012:0004) площею 4,0561 га, яка розташована на території Крупенецької сільської ради Славутського району, укладеного між Славутською райдержадміністрацією та КП „Славутський піщаний кар'єр" до 15.03.2015 р. Зобов'язано Славутську районну державну адміністрацію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, встановивши орендну плату у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України та Законом України „Про оренду землі".

Станом на 13.02.2014 р. відповідачами відповідно до розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації № 423/2013-р. укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди від 28.02.2007 р. до 31.01.2015 р., яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №17745428 від 13.02.2014р.

З приводу заяви представника відповідача-2 про застосування до позовних вимог строку позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦК України в редакції до 15.01.2012р. позовна давність не поширювалась на вимоги про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VІ (набрав чинності з 15.01.2012 р.) пункт ч. 4 ст. 268 ЦК України виключено, чим поширено правила про позовну давність на зазначену категорію вимог. Згідно з п.п. 3 п. 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з відповідним позовом особа має право звернутися протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що судом не встановлено порушеного права позивача у справі, строки позовної давності до даних відносин не застосовуються.

З огляду на все вищезазначене, суд не вбачає порушення прав позивача у справі з боку відповідачів, а тому в позові прокурора в інтересах позивача необхідно відмовити.

Згідно з п. 4.6. постанови Пленуму ВГС України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає стягненню з визначеного прокурором позивача у зв'язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницький до Славутської районної державної адміністрації м. Славута та Колективного підприємства "Славутський піщаний кар'єр" с. Стригани про визнання незаконним і скасування розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 79-р від 27.02.2007 р. про надання колективному підприємству "Славутський піщаний кар'єр" в оренду земельної ділянки площею 4,0561 га; визнання незаконним і скасування розпорядження Славутської районної державної адміністрації № 26/2013-р від 14.01.2013 р. про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки; визнання недійсним договору оренди землі від 28.02.2007 р., укладеного між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє; визнання недійсною угоди від 27.12.2012 р. до договору оренди земельної ділянки від 28.02.2007 р., укладеної між Славутською районною державною адміністрацією та колективним підприємством "Славутський піщаний кар'єр" на майбутнє відмовити.

Стягнути з Хмельницької обласної державної адміністрації (м. Хмельницький, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 22985063) в доход Державного бюджету України (по коду класифікації доходів бюджету 22030001, р/р 31218206783002, отримувач УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк отримувача ГУДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013, призначення платежу: "Судовий збір, Код 03500128, пункт ставок судового збору") судовий збір в розмірі 4872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні 00 коп.)

Видати наказ.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 6 прим.:

1. - до справи,

2. - Славутська міжрайонна прокуратура: 30000, м. Славута, вул.Соборності, 34а - простим;

3. - Прокуратура м. Хмельницького: 29001, м.Хмельницький, вул. Проскурівська, 63 - за заявою;

4. - позивачу - м. Хмельницький, м-н Незщалежності, 2 - простим;

5. - відповідачу-1 : 30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Соборності, 7- простим;

6. - відповідачу -2: 30069, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Стригани - за заявою.