Постанова

від 20.03.2014 по справі 801/1794/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2014 року (11:30) Справа №801/1794/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон"

до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління МЮ України в АР Крим

про визнання протиправним та скасування акта опису й арешту майна,

за участю представників:

позивача - Лянзберг С.С., довіреність № б/н від 08.01.2014 р., паспорт серії НОМЕР_2; Ставіло А. О., директор, паспорт НОМЕР_3відповідача - Коваленко К.П., довіреність № 2356/13/3-21 від 20.03.2014 р., посвідчення НОМЕР_4.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління МЮ України в АР Крим про визнання протиправним та скасування акта опису й арешту майна від 13.02.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний акт опису й арешту майна є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки складений з чисельними порушеннями вимог діючого законодавства. Так, позивач стверджує, що державний виконавець здійснив опис майна на території, на яку не розповсюджуються повноваження Відділу; про час та місце проведення спірних виконавчих дій позивач повідомлений не був, а отже під час здійснення останніх присутній не був; стверджує, що виконавчі дії взагалі проведені не були. В подальшому представник позивача зауважив, що оскільки на день проведення опису та арешту Відділом ДВС вже була раніше арештована інша квартира, вартість якої є достатньою для погашення заборгованості, накладення арешту на другу квартиру є безпідставним, враховуючи, що строк для добровільного виконання наказу господарського суду, яким збільшено загальний розмір заборгованості у складі зведеного виконавчого провадження, на день проведення арешту ще не сплинув.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, відображених в письмових запереченнях, згідно яких, зокрема, зазначив, що позивача було проінформовано про проведення опису, акт складено у присутності понятих та з використовуванням фото фіксації зазначеного майна боржника, у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління МЮ України в АР Крим знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з боржника, ТОВ "БК "Кримзалізобетон", заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб.

В рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ ГУ МЮ України в АР Крим Коваленко К.П. складено акт опису й арешту майна від 13.02.2014 р., згідно якого описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1

Складання державним виконавцем зазначеного акта стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606 (далі - Закон № 606 в редакції, чинній на момент складання акта опису й арешту майна).

Згідно визначення, наведеного в ч. 1 ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частиною першою ст. 11 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

З ч. 1 ст. 52 Закону № 606 вбачається, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення

З положень п. 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. № 74/5 (далі - Інструкція № 74/5), вбачається, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Відповідно до абз. 5 п. 5.6.2 Інструкції № 74/5 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (аналогічна правова норма закріплена в абз. 5 ч. 2 ст. 57 Закону № 606).

Частиною п'ятою ст. 57 Закону № 606 передбачено, що про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ ГУ МЮ України в АР Крим Коваленко К.П. складено акт опису й арешту майна від 13.02.2014 р., згідно якого описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1

Вважаючи вказаний акт протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" зазначає, що опис майна боржника взагалі не проводився, боржник не був сповіщений належним чином про час та місце проведення виконавчих дій, які, за твердженням позивача, були проведенні за відсутності відповідних повноважень, оскільки спірне майно розташоване на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 606 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Положеннями ч. 6 ст. 20 Закону № 606 передбачено, що у разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу.

З матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що відповідачем листом від 12.02.2014 р. вих. № 1290/03/3-21 було повідомлено начальника ВДВС Євпаторійського МУЮ про проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, докази фактичного направлення вказаного листа відповідач суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає його неналежним доказом у справі, а тому доводи позивача про порушення Відділом ДВС порядку проведення виконавчих дій є обгрунтованими.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного акта арешту й опису майна, звертає увагу на те, що частиною першою ст. 15 Закону №606 передбачено, що виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №606 присутність понятих обов'язкова під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернене йому в натурі; до житлових будинків і квартир для забезпечення примусового виселення з них та вселення в них; до будинків, квартир та інших приміщень, в яких перебуває дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; під час проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Тобто, під час здійснення державним виконавцем опису й арешту квартири АДРЕСА_1, законодавцем встановлено обов'язковість присутності понятих.

Згідно з ч. 3 вищенаведеної статті як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у провадженні виконавчих дій і не пов'язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв'язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути менше двох.

Зі спірного акта опису й арешту майна вбачається, що опис майна боржника було проведено у присутності понятих: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які, в свою чергу, були викликані у судове засідання в якості свідків. Крім того, в якості свідка судом був викликаний також державний виконавець, яким було проведено арешт майна боржника, ОСОБА_6, однак, з'явившись у судове засідання в якості представника відповідача, остання відмовилася від давання показань, скориставшись правом на відмову, закріпленим в частині 1 статті 76 КАС України.

У судовому засіданні свідок, ОСОБА_4, яка згідно спірного акта опису й арешту майна боржника була присутня під час здійснення таких виконавчих дій, повідомила суду, що з січня 2014 р., тобто в момент накладення арешту на квартиру боржника, проходить стажування у Залізничному відділі ДВС Сімферопольського МУЮ ГУ МЮ України в АР Крим та була запрошена у якості понятого для присутності під час вчинення зазначених виконавчих дій.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про державну виконавчу службу" особа, яка вперше призначається на посаду державного виконавця, обов'язково проходить стажування протягом не менш як двох місяців. Порядок проходження стажування визначається Міністерством юстиції України.

Суд вважає, що така обставина, як стажування в органі ДВС, в силу положень ч. 3 ст. 15 Закону №606 унеможливлює залучення особи (стажиста) до участі у вчиненні виконавчих дій у якості понятого, оскільки безпосередньо вказує на підлеглість та підконтрольність такої особи державному виконавцю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р. N 804 затверджено Положення про порядок стажування у державних органах (далі - Порядок № 804).

Згідно з п. 1 Порядок № 804 з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду державного службовця, може проводитися їх стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців.

Відповідно до п. 5 Порядку № 804 на період стажування в державному органі за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування.

Положеннями п. 8 Порядку № 804 передбачено, що особа (не державний службовець), яка після успішного закінчення стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу при прийнятті осіб на роботу до органів державної виконавчої влади. При цьому їй надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.

Вищенаведені положення порядку в сукупності підтверджують висновки суду щодо підпорядкованості та підконтрольності стажиста державному виконавцю, що вказує на порушення останнім вимог ч. 3 ст. 15 Закону №606.

Крім того, викликаний у судове засідання свідок, ОСОБА_4, не змогла остаточно підтвердити присутність під час проведення 13.02.2014 р. опису й арешту квартири АДРЕСА_1, другого понятого, ОСОБА_5. Свідок під час допиту плутався у показаннях, зокрема, щодо кількості осіб, присутніх при складанні акта, що ставить під сумнів її участь в проведенні виконавчих дій якості понятого.

При цьому, свідок ОСОБА_4 заявила про відсутність громадянина ОСОБА_7 під час здійснення спірних виконавчих дій, тим самим спростувавши відомості, відображені в акті опису й арешту майна від 13.02.2014 р., оскільки останній зазначений в акті в якості особи, якій передано описане майно на відповідальне зберігання.

Частиною п'ятою ст. 57 Закону № 606 передбачено, що під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Відповідно до положень п.п. 5.6.6 п. 5.6 Інструкції № 74/5 акт опису й арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, іншими особами, які були присутні при накладенні арешту на майно.

Якщо описане майно передано на зберігання не боржникові, а іншій особі, то акт опису й арешту майна складається в трьох примірниках. Перший залишається в провадженні державного виконавця, а інші вручаються зберігачеві майна та боржнику під розписку (на першому примірнику).

Суд звертає увагу, що фактична відсутність зберігача під час здійснення опису й арешту майна, що підтверджено свідком у судовому засіданні, також вказує на порушення державним виконавцем порядку накладення арешту на майно боржника та ставить під сумнів фактичне проведення виконавчих дій.

При цьому, аналіз вищенаведених положень ст. 57 Закону №606 дозволяє зробити висновок про те, що державним виконавцем може накладатися арешт на майно боржника лише в межах суми, що стягується за виконавчим документом (з урахуванням суми витрат на проведення виконавчого провадження), за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Слід зазначити, що в рамках зведеного виконавчого провадження, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4487/11, виданого 11.06.2012 р. Ленінським районним судом АР Крим, про стягнення з боржника, ТОВ "БК "Кримзалізобетон", заборгованості на користь фізичної особи 269240,00 грн., державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Сімферопольського МУЮ ГУ МЮ України в АР Крим складено акт опису й арешту майна від 11.06.2012 р., згідно якого описано і накладено арешт на квартиру № 10, розташовану за адресою АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, буд. 4, корпус 3.

З матеріалів справи вбачається, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна боржника, зазначеної трикімнатної квартири, експертна оцінка якої становить 758608,00 грн., були призначені на 24.01.2014 р., про що, зокрема, свідчить лист філії 01 ПП «Нива - В.Ш.» вих. № 01-Н/2131 від 23.12.2013 р.

Суд звертає увагу, що вартість реалізованого на прилюдних торгах майна перевищує розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, яка існувала на момент проведення торгів, тобто на 24.01.2014 р.

Обґрунтовуючи правомірність проведення 13.02.2014 р. опису й арешту квартири АДРЕСА_1, представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що зазначені виконавчі дії були здійсненні державним виконавцем у зв'язку з відкриттям 10.02.2014 р. виконавчого провадження ВП № 41973655 з виконання наказу № 5002-2/2507-2011, виданого 17.08.2012 р. Господарським судом АР Крим про стягнення 945915,56 грн.

В той же час, пунктом 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 41973655 від 10.02.2014 р. встановлено п'ятиденний строк для добровільного виконання наказу Господарського суду АР Крим, тобто у строк до 15.02.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 27 Закону №606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Аналізуючи за змістом вищенаведені правові норми суд доходить висновку, що право державного виконавця на здійснення примусового виконання рішення (у тому числі складання актів опису та арешту майна) виникає після спливу строку, встановленого для добровільного виконання останнього.

З матеріалів справи вбачається, що арешт майна боржника шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту було здійснено державним виконавцем 13.02.2014 р., тобто в період п'ятиденного строку, наданого для добровільного виконання зазначеного наказу Господарського суду АР Крим, що з огляду на вищевикладене є порушенням встановленого Законом №606 порядку здійснення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Абзацом 2 частини другої ст. 11 Закону №606 передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірний акт опису й арешту майна від 13.02.2014 р., складений Державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління МЮ України в АР Крим Коваленко К.П. з порушенням положень чинного законодавства України, без дотримання встановленої процедури, що призвело до порушення майнових прав ТОВ "Будівельна компанія "Кримзалізобетон".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначених правових норм, відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності накладення арешту на квартиру № 51, розташовану за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, смт. Новоозерне, вул. Героїв Десантників, буд. 10, що є підставою для визнання спірного акта опису й арешту майна від 13.02.2014 р. протиправним та його скасування.

Крім того, суд розглянувши усне клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно державного виконавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення, при цьому постановлення останньої належить до виключної компетенції суду.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.

Враховуючи відсутність достатніх підстав для винесення окремої ухвали та враховуючи, що така процесуальна дія є правом, а не обов'язком суду та реалізується ним самостійно, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного усного клопотання представника позивача.

Сплачений позивачем судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 187,20 грн. підлягає стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 20.03.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.03.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати акт опису й арешту майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон", а саме: кв. АДРЕСА_1, складений 13.02.2014 р. Державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Головного управління МЮ України в АР Крим Коваленко Катериною Павлівною.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Москальова, 1, ідентифікаційний код 34459379) 187,20 грн. (сто вісімдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.