Постанова

від 17.03.2014 по справі 801/1117/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2014 року Справа №801/1117/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 2433,38 грн.,

Суть спору:

Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку в розмірі 2433,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує у встановлений законодавством строк грошові зобов'язання зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, в зв'язку з чим утворився податковий борг в розмірі 2433,38 грн., який позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника податкової інспекції.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, однак, поштова кореспонденція, яка направлялася на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, була повернута до суду з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до ч.11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, яки беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта .

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований 06.03.2012 р. в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку платників податків та зборів у Керченській ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим з 12.03.2012 р. за № 25228 згідно довідки про взяття на облік платника податків (а.с. 7), та здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування: за ставкою ставку єдиного податку на рівні 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, тобто 214,60 грн. - у 2012 р. та 229,40 грн. - у 2013 р.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплачує визначену суму єдиного податку і на момент подачі позову, з урахуванням часткового погашення в сумі 16,02 грн., має заборгованість зі сплати єдиного податку за період серпень 2012 р. - червень 2013 р. в сумі 2433,38 грн., в тому числі: за серпень 2012 р. - у сумі 198,58 грн. (214,60 грн. - 16,02 грн.), за вересень 2012 р. - у сумі 214,60 грн., за жовтень 2012 р. - у сумі 214,60 грн., за листопад 2012 р. - у сумі 214,60 грн., за грудень 2012 р. - у сумі 214,60 грн., за січень 2013 р. - у сумі 229,40 грн., за лютий 2013 р. - у сумі 229,40 грн., за березень 2013 р. - у сумі 229,40 грн., за квітень 2013 р. - у сумі 229,40 грн., за травень 2013 р. - у сумі 229,40 грн., за червень 2013 р. - у сумі 229,40 грн.

Розмір заборгованості підтверджується відповідною довідкою про наявність недоїмки (а.с. 17) та обліковою карткою платника податків за 2012 р. та 2013 р.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням визнається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому, п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що 25.09.2012 р. ДПІ у Ленінському районі АРК ДПС (правонаступником якої є позивач) була винесена податкова вимога на ім'я ОСОБА_1 про стягнення з останнього 413,18 грн. податкового боргу (а.с. 5).

Вимога була направлена податковим органом на адресу платника податків, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак була повернута поштовим органом з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 р. N 266 (який був чинний на час направлення вимоги) податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 5.8 Порядку № 266 якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з такими випадками:

1) незнаходженням посадових осіб,

2) їх відмовою прийняти податкову вимогу,

3) незнаходженням фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків,

то працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, у день повернення неврученої податкової вимоги розміщує її на дошці податкових оголошень (повідомлень).

День розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень (повідомлень) вважається днем вручення податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога розцінюється судом в якості належно врученої.

Згідно з п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав заперечення на позов, докази оскарження податкового повідомлення-рішення позивача або доказів сплати заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету Ленінського району, смт. Багерове (р/р 31517970700167, банк одержувача ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 37668945, код платежу 180504) заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 2433,38 грн. (дві тисячі чотириста тридцять три гривні тридцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.