Рішення

від 17.03.2014 по справі 922/291/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р.Справа № 922/291/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків до Комунального підприємства охорони здоров"я Центральна районна аптека № 69 с. Дворічна про стягнення 1275,89 грн. за участю представників сторін:

позивача - Приходько О.В., за довіреністю № 702 від 27.02.2014 року;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства охорони здоров"я Центральна районна аптека № 69 про стягнення 1275,89 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 09 Т-ПРФ 558-2013 від 28.12.2012 року щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 березня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.03.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківського області 13.03.2014 року представник позивача надав додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 8355), в яких зазначив, що акт приймання - передачі природного газу у березні 2013 року не був підписаний зі сторони відповідача, оскільки на момент підписання по зазначеному у договорі місцезнаходженню відповідача вже не знаходилось. Факт пред"явлення відповідачу для підпису примірників актів свідчить акт про відмову від підпису № 6 від 29.03.2013 року, складений за участю представників Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (доданий разом з поясненнями). Крім того, позивач зазначає про те, що обґрунтована відмова від підписання відповідачем акту приймання - передачі на адресу позивача, згідно п. 3.8 договору, не надходила.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.14р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. На адресу господарського суду Харківської області повернулась копія ухвали суду від 03.03.2014 року з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає", яка направлялась на адресу відповідача, вказану у витягу з ЄДРПОУ станом на 20.01.2014 року, що співпадає з адресою вказаною у позовній заяві.

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Харківгаз» (позивач) та Комунальним підприємством охорони здоров'я «Центральна районна аптека № 69» (відповідач) було укладено договір № 09 Т-ПРФ 558-2013 на розподіл природного газу, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об»єктів відповідача або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 3.6 договору обсяг транспортованого газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування газу ГРМ, що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку № 2 «Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживного обладнання» до цього договору.

Відповідно до п. 3.7 договору позивач до 5-го числа місяця, наступного за звітним, направляє відповідачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача.

Відповідно до п. 3.8 договору відповідач протягом двох днів з моменту одержання акта наданих послуг зобов»язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 1155,89 грн., що підтверджується актом про надання послуг з розподілу природного газу від 31.01.2013 року на суму 685,13 грн.; актом про надання послуг з розподілу природного газу від 28.02.2013 року на суму 456,28 грн.; актом про надання послуг з розподілу природного газу від 31.03.2013 року на суму 14,48 грн. (а.с. 16-18), в яких зазначена підстава договір № 09Т-ПРФ 558-2013.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов"язку оплатити надані позивачем послуги з транспортування природного газу, в строк, вказаний в п. 5.5. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 1155,89 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов"язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 09 Т-ПРФ 558-2013 на розподіл природного газу від 28.12.2012 року у розмірі 1155,89 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 32,23 грн. 3% річних та 3,94 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 32,23 грн. та інфляційні витрати в сумі 3,94 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 83,83 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 цього договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 83,83 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства охорони здоров»я «Центральна районна аптека № 69» (62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вул. Радянська, б. 21 ,р/р 26003406975001 в ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 01974750) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (61109, м. Харків, вул. Безлідівська, 1, р/р 26005124944001 в ПАТ «КБ «Надра» м. Київ ,МФО 380764, код ЄДРПОУ 03359500) 1155,89 грн. суму основної заборгованості, 83,83 грн. пені, 32,23 грн. 3% річних, 3,94 грн. інфляційних витрат та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/291/14