Рішення

від 11.03.2014 по справі 911/4796/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа № 911/4796/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "АНТАРЕС",

08411, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Вовчків, вул. Польова, 2

до Приватного підприємства "АДАРА-АГРО",

08436, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовп'яги, вул. Миру, 22

про стягнення 36 183,33 грн.

за участю представників:

позивача - Романенко І.В. (довіреність від 16.12.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "АНТАРЕС" (далі - позивач) до Приватного підприємства "АДАРА-АГРО" (далі - відповідач) про стягнення 36 183,33 грн., з яких: 31 915,40 грн. - основний борг, 20,26 грн. - інфляційні втрати, 822,81 грн. - проценти за користування коштами та 3 424,16 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 30.04.2013 № 04/5-13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.12.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.01.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 682/14 від 17.01.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2014 розгляд справи відкладено на 04.02.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2014 розгляд справи відкладено на 18.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2362/14 від 10.02.2014) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, з доказами направлення вказаної заяви відповідачу, відповідно до якої позивач розмежовує ціну позову, яка в прохальній частині позовної заяви визначена однією сумою та вказує окремо позовні вимоги, що ним заявлені: 31 915,40 грн. основної заборгованості, 20,26 грн. інфляційних втрат, 822,81 грн. процентів за користування коштами та 3 424,16 грн. пені.

З урахуванням відповідності такого розмежування ціни позову змісту позовної заяви та належне повідомлення про це відповідача, вказане прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.02.2014 розгляд справи відкладено на 25.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3182/14 від 24.02.2014) позивачем подано заяву про часткову відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 20,26 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 822,81 грн.

У судовому засіданні 25.02.2014 представником позивача надано усні пояснення щодо необхідності надання йому часу для виправлення описки у заяві про часткову відмову від позову, у зв'язку з чим, ним подано клопотання про продовження строку розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 на підставі частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2014 розгляд справи відкладено на 11.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3455/14 від 26.02.2014) позивачем подано заяву про виправлення описки у заяві про часткову відмову від позову, вказане прийнято судом.

У судовому засіданні 11.03.2014 судом встановлено, що заява, в якій викладено відмову позивача від позову в частині стягнення інфляційних втрат та процентів за користування коштами, підписана уповноваженим представником позивача - Романенко І.В., що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю від 16.12.2013.

Враховуючи те, що часткова відмова позивача від позову у даній справі відповідає вимогам частини 4 статті 22, статті 78 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, з огляду на частину 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також, зважаючи на те, що позивачу відомі наслідки часткової відмови від позову, про що ним зазначено у тексті заяви, часткову відмову позивача від позову прийнято судом.

У судовому засіданні 11.03.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та пені і просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.03.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "АНТАРЕС" (далі - позивач, продавець) та Приватним підприємством "АДАРА-АГРО" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу від 30.04.2013 № 04/5-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця кукурудзу (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.1., 3.3. Договору, кількість товару: кукурудза - 150 тонн по ціні 1 690,00 грн., в т.ч. ПДВ. Остаточна кількість товару визначається фактично при відвантаженні товару покупцю та зазначається у видатковій накладній.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, розрахунок за товар, що продається за даним Договором, проводиться протягом 5 банківських днів, після отримання даного товару покупцем, на розрахунковий рахунок продавця та/або готівкою.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання його умов (пункт 8.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданими разом з позовною заявою в матеріали справи видатковими накладними: від 30.04.2013 № 1, від 16.05.2013 № 161, від 21.05.2013 № 211, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, за довіреностями від 30.04.2013 № 9, від 07.05.2013 № 9 та від 21.05.2013 № 13, вказаний товар отримав. Крім того, підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що виписані позивачем на господарські операції за вищевказаними накладними, в яких зазначено, що вони складені на підставі спірного Договору.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 172 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківських установ, в яких відкрито поточні банківські рахунки позивача за весь період спірних відносин з відповідачем (копія у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 31 915,40 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

Докази повної оплати товару за видатковими накладними, стягнення боргу за якими є предметом позову, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, а, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 31 915,40 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 20,26 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 822,81 грн.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи; до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника.

Судом встановлено, що заява, в якій викладено відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу, підписана уповноваженим представником позивача - Романенко І.В., що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю від 16.12.2013.

Враховуючи те, що відмова позивача від частини позову у даній справі відповідає вимогам частини 4 статті 22, статті 78 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, з огляду на частину 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також, зважаючи на те, що позивачу відомі наслідки часткової відмови від позову, про що ним зазначено у тексті заяви, часткову відмову позивача від позову прийнято судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно з абзацом 2 пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини 6 статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Зважаючи на вищевикладене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 20,26 грн. та процентів за користування коштами у розмірі 822,81 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову і прийняттям відмови господарським судом.

Крім того, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 3 424,16 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати вартості товару, сторони у Договорі чи в іншому правочині у письмовій формі, не встановили.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 3 424,16 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АДАРА-АГРО" (08436, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовп'яги, вул. Миру, 22, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34218496) на користь Приватного підприємства "АНТАРЕС" (08411, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Вовчків, вул. Польова, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31383606) 31 915 (тридцять одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 40 коп. основної заборгованості та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення 20,26 грн. інфляційних втрат та 822,81 грн. процентів за користування коштами припинити.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.03.2014.

Суддя С.О. Саванчук