Рішення

від 11.03.2014 по справі 910/1420/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1420/14 11.03.14

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» дотовариства з обмеженою відповідальністю «НЕТ ЛАЙН» простягнення 29 023, 57 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Ткач В.Д. (довіреність № 1 від 03.01.2014)

відповідача: адвокат Каланчук Л.М. (довіреність від 18.02.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТ ЛАЙН» 29 023, 57 грн., (у тому числі: 28 522, 92 грн. - основного боргу, 406, 78 грн. - пеня, 93, 87 грн. - 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином розрахувався за надані транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 порушено провадження у справі № 910/1420/14 та призначено її розгляд на 04.03.2014.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.02.2014 представник Позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних. Крім того, у поданому клопотанні просить суд додатково стягнути з Відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 15, 56 грн.

У судовому засіданні з 04.03.2014 до 11.03.2014 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судовому засіданні вимоги, викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 11.03.2014 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на необґрунтованість доводів Відповідача, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні 11.03.2014 подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та пені.

Судом у відповідності з вимогами статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 21 березня 2013 року укладено договір № 93791, відповідно до якого Позивач зобов'язався надавати транспортно-експедиційні послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Відповідача автомобільним, морським, авіа та/або залізничним транспортом на території України або за її межами, а останній сплачувати їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою № 3 від 06.11.2013 про перевезення пластикових коробок та аксесуарів до них за маршрутом: Гастінгс (Великобританія) - м. Київ (Україна).

Надання транспортно-експедиторських послуг у листопаді 2013 Позивачем підтверджено наданою суду CMR, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, Позивач, в підтвердження виконання умов договору № 93791 від 21.03.2013 надав суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0003968 від 19.11.2013.

Відповідно до акту наданих послуг № ОУ-0003968 від 19.11.2013 складеного виконавцем-Позивачем, загальна вартість наданих послуг зазначена в сумі 28 522, 92 грн.

Відповідно до пункту 3.5 договору № 93791 від 21.03.2013 якщо відправлений Позивачем акт наданих послуг не підписаний і письмово не заперечений Відповідачем протягом п'яти днів з моменту отримання, він вважається прийнятим ним без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Згідно пункту 3.4 договору № 93791 від 21.03.2013 оплата за надані послуги та додаткові витрати в процесі виконання послуг здійснюється без урахування взаємних претензій через 30 календарних днів з моменту отримання клієнтом копій транспортних документів, рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Доказом направлення акту № ОУ-0003968 від 19.11.2013 та копій документів на адресу Відповідача Позивач надав суду реєстр документів, відправлених експрес доставкою.

Таким чином, доводи, викладені у відзиві стосовно відсутності документів, направлених на адресу Відповідача, визначених пунктом 3.4 договору № 93791 від 21.03.2013 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Дослідивши акт наданих послуг № ОУ-0003968 від 19.11.2013 на суму 28 522, 92 грн., суд встановив, що він підписаний лише Позивачем. Зі сторони Відповідача зазначений акт не підписаний. Докази мотивованої письмової відмови Відповідачем від підписання акту наданих послуг № ОУ-0003968 від 19.11.2013 суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачем були надані послуги на виконання договору № 93791 від 21.03.2013 загальною вартістю 28 522, 92 грн.

Відповідач несвоєчасно розрахувався за надані послуги та допустив виникнення заборгованості, яка на момент звернення Позивача до суду з позовом складала 28 522, 92 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наданого Позивачем платіжного доручення № 177 від 07.02.2014, (копія якого знаходиться в матеріалах справи) вбачається, що після порушення провадження у справі Відповідачем сплачена сума основного боргу у розмірі 28 522, 92 грн. Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині сплати коштів за надані послуги.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.9 договору № 93791 від 21.03.2013 встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи, що Відповідач порушив строки оплати, визначені пунктом 3.4 договору № 93791 від 21.03.2013, вимога про стягнення 488, 05 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовної вимоги про стягнення 3 % річних, суд встановив, що вимога Позивача в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю«ЕФ ЕС Маккензі-Україна» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 600, 67 грн.

Витрати, понесені Позивачем за отримання довідки задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України не відносяться до судових витрат.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору з урахуванням наявної на момент звернення Позивача до суду заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись статями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТ ЛАЙН» (03055, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 12, ідентифікаційний код 24722726) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» (04060, м. Київ, вулиця Ак. Щусєва, будинок 36, ідентифікаційний код 33835710) 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 05 коп. - пеня, 112 (сто дванадцять) грн. 62 коп. - 3 % річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 13.03.2014.

СуддяТ.Ю. Кирилюк