Ухвала

від 06.03.2014 по справі к/9991/10468/12-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/10468/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Маслія В.І.,

за участю секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

за участю представника відповідача Даниленка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут земельних інвестицій" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут земельних інвестицій" до Державного агентства земельних ресурсів України про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Інститут земельних інвестицій» звернулося до суду з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, в якому просило скасувати наказ відповідача № 181 від 03.10.2011 року про визнання недійсною ліцензії АВ №421012, видану позивачу 07.07.2008 року на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року, у задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельних інвестицій» до Державного агентства земельних ресурсів про скасування наказу № 181 від 03.10.2011 року відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції у справі, ТОВ «Інститут земельних інвестицій» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Інститут земельних інвестицій», є юридичною особою, зареєстровано 30.05.2008р., ідентифікаційний код юридичної особи: 35952001, місцезнаходження: 83017, Донецька область, м. Донецьк, пр-т Ілліча, буд. 24, кв. 4.

Головним управління Держкомзему у Донецькій області 02.09.2011 року здійснено позапланову перевірку додержання ліцензійних умов ТОВ «Інститут земельних інвестицій», за наслідками якої встановлено порушення ст.ст. 16, 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» з боку Товариства, а саме: зміна місцезнаходження ТОВ «Інститут земельних інвестицій» без переоформлення ліцензії (АВ №421012) у порядку та строки передбачені нормами чинного законодавства.

02.09.2011 року комісією здійснено виїзд за адресою, яка вказана в реєстраційних документах ТОВ «Інститут земельних інвестицій» - пр. Ілліча, 24, кв. 4, м. Донецьк. На місці було встановлено, що за даною адресою знаходиться житлове приміщення - квартира, яку придбали господарі два роки тому. Здійснити позапланову перевірку ліцензіата (позивача) виявилося неможливим через відсутність ТОВ «Інститут земельних інвестицій» за адресою зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи та ліцензії.

У звязку із вищезазначеним відповідачем, а саме комісією з питань ліцензування робіт із землеустрою, землеоціночних робіт та земельних торгів Держземагентства України ухвалено рішення про визнання недійсною ліцензії серії АВ № 421012 на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, видану ТОВ «Інститут земельних інвестицій» 07.07.2008 року. Підставою для визнання недійсною ліцензії є зміна місцезнаходження юридичної особи.

Наказом Держземагентства України від 03.10.2011 № 181 визнано вищезазначену ліцензію ТОВ «Інститут земельних інвестицій» (серія АВ №421012) недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі ст. 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а саме не переоформлення ліцензії у звязку із зміною місцезнаходження Товариства. Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним, оскільки Товариство не змінювало свого місцезнаходження з моменту реєстрації, що підтверджується статутними документами позивача, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи повинні містити відомості про місцезнаходження товариства.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Частинами 2, 5 статті 17 цього Закону встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи: місцезнаходження юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно із абзацом 3 частини 2, частин 11-14 статті 19 цього Закону якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вносяться у зв'язку із зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін.

Юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону інформація про зміну місцезнаходження юридичної особи підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Частиною 38 Закону встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Зміст вказаних норм закону дає підстави для висновку, що законодавець використовує наступні категорії: "місцезнаходження юридичної особи", "зміна місцезнаходження юридичної особи", "відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням".

Кожна з цих категорій наповнена певним правовим змістом щодо порядку їх встановлення, наслідків тощо. Встановлення цих категорій здійснюється в порядку визначеному цим Законом. Зокрема, зміст норми абзацу 3 частини 2 статті 19 Закону вказує на те, що зміна місцезнаходження юридичної особи відбувається за рішенням його уповноваженого органу управління. Таким чином, під зміною місцезнаходження господарського товариства слід розуміти вчинення його уповноваженими органами вольових дій, направлених на зміну адреси юридичної особи, шляхом прийняття відповідного рішення, звернення до державного реєстратора та вчинення відповідного запису останнім.

На думку колегії суддів, вказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" знаходяться в системному зв'язку із нормами Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", зокрема, і в питанні такої підстави для переоформлення ліцензії, як зміна місцезнаходження юридичної особи.

Таким чином, порушення вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" щодо не вчинення позивачем дій щодо переоформлення ліцензії у випадку зміни місцезнаходження юридичної особи матиме місце у випадку, якщо вчинивши для цього необхідні дії, товариство не надасть відповідні документи ліцензійному органу.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що факти встановлені позаплановою перевіркою не є достатніми підставами для прийняття рішення про визнання недійсною ліцензії.

На такі обставини у справі суди увагу не звернули та не перевірили, чи були у відповідача достатні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

З'ясування цих обставин має визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судами рішень без їх з'ясування та належної оцінки є помилковим.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись статтями 220, 221, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут земельних інвестицій" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: