Ухвала

від 06.03.2014 по справі 2а-7696/12/0170/7

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/9991/79054/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Маслія В.І.,

за участю секретаря судового засідання Загородньої М.О.,

за участю представника позивача Юзви В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3, як представника ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" до Сімеїзської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялті Автономної Республіки Крим, треті особи: Алупкінська міська рада, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Сімеїзської селищної ради, Управління Держкомзему в м. Ялті Автономної Республіки Крим, у якому просило визнати протиправними та скасувати п. 1 та п. 3 рішення Сімеїзської селищної ради 24 сесії 5 скликання від 10.09.2007 року №56, визнати протиправними дії Управління Держкомзему в м.Ялта АРК по погодженню проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, площею 0,04 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111949300:01:001:0171, визнати протиправним та скасувати п. 1.1 рішення Сімеїзської селищної ради 25 сесії 5 скликання від 30.07.2007 року №21, зобов'язати Управління Держкомзему в м.Ялта АРК скасувати у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №011194931000072 про реєстрацію видачі ОСОБА_5 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №229772 від 21.03.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано п. 1 та п. 3 рішення Сімеїзської селищної ради 24 сесії 5 скликання від 10.09.2007 року №56. Визнано протиправними дії Управління Держкомзему в м.Ялта АРК по погодженню проекту землеустрою щодо надання ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, площею 0,04 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111949300:01:001:0171. Визнано протиправним та скасувати п. 1.1 рішення Сімеїзської селищної ради 25 сесії 5 скликання від 30.07.2007 року №21. Зобов'язано Управління Держкомзему в м.Ялта АРК скасувати у книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі запис №011194931000072 про реєстрацію видачі ОСОБА_5 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №229772 від 21.03.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3, як представник ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.03.2007 року рішенням Алупкінської міської ради №29/2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна"наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 45 років для обслуговування будівель, що експлуатуються і будівництва рекреаційного комплексу за адресою: м. Алупка, буна №1 берегоукріплювальних споруд санаторію ім. А.А. Боброва.

На виконання зазначеного рішення позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було погоджено компетентними установами.

04.12.2009 року Алупкінською міською радою прийняте рішення №9/1, яким позивачу було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівель що експлуатуються і будівництва рекреаційного комплексу на землях Алупкінської селищної ради.

У відповідності із зазначеним рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна"передано в оренду строком на 49 (сорок дев'ять) років земельну ділянку площею 0,7000 га (кадастровий номер 0111970200:01:004:0199), розташовану за адресою: м. Алупка, буна №1 берегоукріплювальних споруд санаторію ім. А.А. Боброва.

Після прийняття Алупкінською міською радою рішення №9/1 від 04.12.2009, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна"і Алупкінською міською радою 24.02.2010 укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки.

02.03.2010 договір зареєстровано у Кримській регіональній філії "Центр державного земельного кадастру" за №041000700003.

30.07.2007 р. рішенням Сімеїзської селищної ради № 21 ОСОБА_5 дозволено складання технічної документації з коректування меж земельної ділянки без змін площі та цільового значення: площею 0,040 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1, державний акт на право приватної власності на землю 111-КМ №013446 від 21.11.2001 р. Відповідно до п.2.2 цього рішення передбачено не приступати до використання земельної ділянки до встановлення його меж в натурі та отримання правовстановлюючих документів, посвідчуючих право на землю.

10.09.2007 року рішенням Сімеїзської селищної ради № 56 ОСОБА_5 затверджено технічну документацію по землевпорядкуванню в частині коректування меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1.

Внаслідок прийняття цього рішення АР Крим, АДРЕСА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

28.09.2011 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу зареєстровано договір купівлі-продажу, відповідно до якого право власності на зазначену вище земельну ділянку перейшло до ОСОБА_4, про що на державному акті було зроблено відповідну відмітку.

З висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позову колегія суддів не погоджується, оскільки вони є необґрунтованими та передчасними.

Згідно з п. п. а, б частини 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку в порядку приватизації встановлено ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 вказаної вище статті громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з частинами 6-10 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Таким чином, чинне законодавство передбачає можливість органу місцевого самоврядування на розпорядження землями в межах наданих повноважень та в межах відповідного адміністративно-територіального утворення.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Сімеїзська селищна рада прийнявши оскаржене рішення передала у власність земельну ділянку, питання щодо якої повинна була б вирішувати Алупкінська міська рада, оскільки саме в її компетенції знаходиться питання щодо розпорядження землями в межах цього адміністративно-територіального утворення.

Визначення питання щодо перебування земельної ділянку у межах певного населеного пункту належить проводити з урахуванням такого.

Відповідно вимог статті 173 Земельного Кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів.

Частиною 1 статті 174 Земельного Кодексу України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.

Таким чином, законом регламентований порядок встановлення меж населених пунктів. Судам необхідно встановити, чи були встановлені межі населених пунктів у встановленому законом порядку, після чого з'ясувати, у межах якого з них перебуває спірна земельна ділянка.

Водночас, у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано на підставі належних та допустимих доказів питання, в межах якого населеного пункту розміщена спірна земельна ділянка та питання чи має місце факт накладання земельних ділянок.

З'ясування цих обставин на підставі належних та допустимих доказів має визначальне значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судами рішень без їх з'ясування та належної оцінки є помилковим.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, як представника ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 року у цій справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: