Ухвала

від 27.02.2014 по справі 823/2713/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/2713/13-а(у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 22.02.2012 року №0000732301,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012 року №0000732301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 622 841 грн. 00 коп..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма АКАНТ+К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт №2115/23-2/14207584 від 18.08.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги пп. 1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8, пп.5.4.10 п.5.4, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.4.4 п.8.4 ст.8, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 622 841 грн., в тому числі за 2009 рік - 533 392 грн. 00 коп. та за 2010 рік у сумі 89 449 грн. 00 коп..

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003202301 від 01.09.2011 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 643872 грн. 00 коп., в тому числі за 2009 рік - 554423 грн. 00 коп. та за 2010 рік - 89449 грн. 00 коп..

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящого податкового органу Державна податкова служба України рішенням №452/6/10-2315 від 10.01.2012 року податкове повідомлення-рішення №0003202301 від 01.09.2011 року скасувала в частині зменшення збитків за рахунок збільшення валового доходу на 21031 грн. 00 коп., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишене без змін.

Наведені вище обставини слугували підставою для прийняття відповідачем 22.02.2012 року спірного податкове повідомлення-рішення № 0000732301, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 622841 грн. 00 коп., в тому числі за 2009 рік в сумі 533392 грн. 00 коп. та за 2010 рік в сумі 89449 грн. 00 коп.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Апеляційна інстанція відзначає, що судом першої інстанції правомірно відмічено, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку з 01.04.2011 року та на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України.

За п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів, робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За даними попередньої планової документальної перевірки згідно акту від 29.12.2009 року № 2007/23-2/14207584 станом на 30.09.2009 року по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 297600 грн. 00 коп. та кредиторська заборгованість в сумі 16100 грн. 00 коп..

Відповідно до наданого для перевірки журналу-ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» на початок перевіряємого періоду - жовтень 2009 року, та оборотно-сальдової відомості по всім рахункам за 4 квартал 2009 року, станом на 01.10.2009 року дебіторська заборгованість становила 308652 грн. 00 коп., кредиторська заборгованість становила 30285 грн. 00 коп..

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186 та затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, за дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

Таким чином, не можливо не погодитися з доводами суду першої інстанції, що збільшення дебіторської заборгованості станом на 01.10.2009 року в сумі 11052 грн. 00 коп. (308652 грн. - 297600 грн.) відображає продажну вартість реалізованої продукції, яка не була включена товариством до складу доходу від продажу товарів (робіт, послуг) у попередньому перевіреному періоді та збільшення кредиторської заборгованості в сумі 14185 грн. 00 коп. (30285 грн. - 16100 грн.) відображає суму коштів, які надійшли від покупців та по першій події (даті отримання коштів) були включені до складу доходу від продажу товарів (робіт, послуг). Тобто, за даними перевірки збільшено дохід від продажу товарів (робіт, послуг) у 4 кварталі 2009 року в сумі 21031 грн. 00 коп..

У відповідності до п. 1.5 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 року за №271/7592, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п 16.4 ст. 16 Закону, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

За матеріалами справи у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 року відображено рядок 02.2 в сумі 149731 грн. 00 коп. з від'ємним значенням, у декларації за 2009 рік даний показник дорівнює нулю. Тобто, за даними перевірки за 2009 рік занижено рядок 02.2 декларації на суму 149731 грн. 00 коп. з від'ємним значенням.

В акті перевірки від 29.12.2009 року № 2007/23-2/14207584 про результати планової виїзної перевірки за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року зазначено, що відповідно до п.п.5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону позивач має право у наступних звітних податкових періодах включити до складу валових витрат витрати, не задекларовані за 3 квартали 2009 року в сумі 281705 грн. 00 коп..

Згідно положень вищевказаного Порядку суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання передбачено заповнення рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларації з податку на прибуток підприємства або подання уточнюючого розрахунку, що апелянтом зроблено не було.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

В свою чергу, в порушення вищезазначених норм Закону позивачем віднесено до складу валових витрат: у 2 кварталі 2010 року вартість консультаційних послуг в сумі 10 000 грн. 00 коп., наданих TOB «МЮК «Соломон-груп» на підставі акта №СГ-0000043 від 02.06.2010 року здачі-прийняття робіт (надання послуг), зміст якого не дає можливості визнати дані витрати, як витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності позивача; у 4 кварталі 2010 року витрати в сумі 212745 грн. 00 коп. по взаємовідносинах з ТОВ «АВК», СПД - ФО ОСОБА_6, TOB «КийАвіа», СПД-ФО ОСОБА_7, TOB «Дизайн-М», TOB «Олді-Трейд», СПД-ФО ОСОБА_9, СПД-ФО ОСОБА_10, СПД-ФО ОСОБА_8, СПД-ФО ОСОБА_11, ЗАТ «Юність», ПП «Фірма Ярал», які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Згідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типова форма вантажно-транспортної накладної, затверджена сумісним наказом Міністерства України, Мінстату України від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Згідно з п.2 вказаного наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

У відповідності до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі-правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

У 4 кварталі 2010 року позивач відніс до складу валових витрат вартість послуг по перевезенню вантажів, наданих СПД-ФО ОСОБА_3 в сумі 12750 грн. 00 коп. без підтверджуючих документів (відсутні акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні).

Наявні в матеріалах справи дорожні листи судова колегія не може розцінювати в якості належних доказів обґрунтування протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки з їх змісту неможливо визначити обсяг використаного палива та списання паливно-мастильних матеріалів, неможливо дослідити питання віднесення до складу валових витрат 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковим автомобілем на суму 43718 грн. 00 коп..

Відповідно до пп. 5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат - витрати на: придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 9.4 цього Закону.

Позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з будівництвом виробничого комплексу «Акант» за адресою: вул. Промислова, 15, м. Черкаси на суму 70531 грн. 00 коп. згідно актів здавання-приймання виконаних робіт від ЧФ ДП «Укрдержбудекспертиза», тоді як вказані роботи з будівництва (реконструкції) основного засобу в бухгалтерському обліку створюють або збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п. 7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному утриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

В свою чергу, з матеріалів справи слідує, що позивачем до складу інших доходів включено отримані TOB «Фірма АКАНТ+К» суми фінансової допомоги (Дт 311 Кт55, 6851) від ПФ «Акант-1», код 25211991 у 4 кварталі 2010 року в сумі 130000 грн. 00 коп., у 1 кварталі 2011 року в сумі 90000 грн. 00 коп. (позивачем 19.12.2010 року отримано від ПФ «Акант-1» поворотну фінансову допомогу в сумі 1280000 грн. 00 коп., яка не повернута станом на 31.03.2011 року та до складу валового доходу включено умовно нараховані відсотки на кінець звітного періоду) (для перевірки надано договір поворотної фінансової позики від 02.12.2010 року № 160/12/10, сума позики становить 1300000 грн. 00 коп.). Крім того, до складу інших доходів включено отримані на розрахунковий рахунок суми фінансових допомог у 1 кварталі 2010 року в сумі 200788 грн. 00 коп., у 2 кварталі 2010 року в сумі 236440 грн. 00 коп., у 3 кварталі 2010 року в сумі 185000 грн. 00 коп., у 1 кварталі 2011 року в сумі 20000 грн. 00 коп..

Слід зауважити, що в ході проведення планової виїзної документальної перевірки податковим органом було надіслано позивачу лист від 22.07.2011 року з вимогою надання первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, договорів, пов'язаних з фінансово - господарською діяльністю товариства, в тому числі договорів фінансових позик. В свою чергу, така вимога позивачем виконана не була, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції зауважено, що позивачем було надано лише заперечення до акту перевірки, без жодних документів, які б могли бути враховані відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення на підтвердження позиції апелянта, як платника податків.

Сума списаної кредиторської заборгованості по рахунках 631 та 6851 у 4 кварталі 2009 року в сумі 556689 грн. 00 коп. (1292000 грн. 00 коп. - 735311 грн. 40 коп.) та 4 кварталі 2010 року в сумі 5846 грн. 00 коп. (342538 грн. 95 коп. - 336692 грн. 68 коп.), яка попередньо була включена позивачем до валових витрат, є безповоротною фінансовою допомогою та підлягає включенню до складу інших доходів.

Згідно пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, значеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому пункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 % витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 4 від 17.02.1998 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 1998 року за № 149/2589 встановлено єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності.

Позивачем до складу валових витрат віднесено 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, використаних легковими автомобілями (50% вартості даного ПММ (відображено у таблиця 1 додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства у рядку «Запаси, використані не у господарській діяльності підприємства») на загальну суму 43718 грн. 00 коп., при цьому дорожні листи руху легкових транспортних засобів складались в цілому за місяць та не містять обов'язковим даних: показників спідометра при виїзді з гаражу, при поверненні, марку пального, кількість виданого палива, залишок при виїзді, при поверненні, витрати пального, пробіг, що не дає змоги визначити обсяг використаного палива та право на списання паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем віднесено до валових витрат витрати в сумі 63366 грн. 00 коп., не підтверджені первинними документами, та які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю товариства та здійснені фізичними особами для власних потреб (відсутні або неналежним чином оформлені посвідчення про відрядження, відсутність документів, які б підтверджували витрати на відрядження).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма АКАНТ+К» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.