Рішення

від 18.03.2014 по справі 910/689/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/689/14 18.03.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 111 403,14 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 26-12/13-1 від 26.12.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 111 403,14 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.04.2006 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25/ФО/К.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачеві кредит на загальну суму 134 000,00 грн.

В порушення умов договорів та норм чинного законодавства, відповідач не виконує свої зобов'язання по договору, у зв'язку з чим у останнього станом на 19.11.2013 року розмір заборгованість становить 78 856,81 грн., пеня - 5 392,51 грн., індекс інфляції в розмірі 16 148,43 грн. та три проценти річних в розмірі 11 005,39 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.01.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.02.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.02.2014 року розгляд справи відкладено на 03.03.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 03.03.2014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали від 22.01.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чино, але 03.03.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляд справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2014 року розгляд справи відкладено на 18.03.2014 року.

18.03.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2014 року.

В судове засідання 18.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 22.01.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 21.01.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.04.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (товариство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25/ФО/К.

Відповідно до п.1.1 договору, товариство зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді одноразового кредиту, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розмір кредиту: 134 000,00 грн. (п.1.2 договору).

Строк користування кредитом з 06.04.2006 року по 28.03.2009 року включно (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору, плата за користування кредитом: відсотки в розмірі 20 (двадцять) % річних від суми отриманого кредиту, за кожен день користування ним.

Погашення заборгованості за кредитом здійснюється відповідно до графіка, який проведений в додатку №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Кредит надається у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору позивач перерахував (надав) відповідачу кошти на загальну суму 134 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку за 06.04.2006 року.

30.11.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №25/ФО/К від 05.04.2006 року, відповідно до якої змінено п.1.4 договору, а саме: плата за користування кредитом: 25 % річних, а також внесено зміни до додатку №1 до договору (графік погашення заборгованості) шляхом викладення його у новій редакції.

Згідно з ч.1 статті 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною 2 статті 1056 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п.3.1 договору, відсотки за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру відсоткової ставки, встановленої згідно з п.1.4 цього договору від суми кредиту, з дня перерахування коштів на поточний рахунок позичальника до дати повернення кредиту, яка зазначена в цьому договорі (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

При цьому, враховується перший день та враховується останній день користування кредитом. Відсотки нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

Відсотки за користування кредитом нараховуються товариством щомісячно на дату їх сплати відповідно до умов цього договору за попередній місяць, виходячи із умови тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці (п.3.2 договору).

Остаточне погашення заборгованості за кредитом здійснюється до 28 березня 2009 року. Відсотки, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним погашенням заборгованості по кредиту. (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, при недостатності суми, сплаченої позичальником для погашення кредиту та відсотків, позичальник погашає в першу чергу пеню, відсотки за користування кредитом, і потім заборгованість за кредитом.

Згідно з п.8.7 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 20.11.2013 року факт наявності заборгованості за кредитним договором №25/ФО/К від 05.04.2006 року за кредитом в розмірі 32 210,90 грн. та за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 46 645,91 грн. (за період з 06.04.2006 року по 28.09.2012 року) відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором про надання кредиту №25/ФО/К від 05.04.2006 року позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом в розмірі 5 392,51 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 договору, позичальник за невиконання своїх грошових зобов'язань сплачує на користь товариства пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

Дії відповідача є порушенням вимог договорів, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків в розмірі 5 392,51 грн. (за період з 21.05.2013 року по 20.11.2013 року).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% проценти річних за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків у розмірі 11 005,39 грн. та індекс інфляції в розмірі 16 148,43 грн. (за період 29.03.2009 року по 20.11.2013 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком 3% процентів річних за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків у розмірі 11 005,39 грн. та індексу інфляції в розмірі 16 148,43 грн. (за період 29.03.2009 року по 20.11.2013 року).

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна інвестиційно-лізингова компанія" (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, будинок 119, літ. Е; ідентифікаційний код: 33052039) заборгованість за кредитом в розмірі 32 210 (тридцять дві тисячі двісті десять) грн. 90 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі 46 645 (сорок шість тисяч шістсот сорок п'ять) грн. 91 коп. пеню в розмірі 5 392 (п'ять тисяч триста дев'яносто дві) грн. 51 коп., індекс інфляції в розмірі 16 148 (шістнадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 43 коп., три проценти річних в розмірі 11 005 (одинадцять тисяч п'ять) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий