Постанова

від 12.03.2014 по справі 806/643/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 р. Житомир справа № 806/643/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

розглянувши в письмовому провадженні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Маркомі Лімітед"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2014 р. №0000122201 та №000011201,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "фірма "Маркомі Лімітед" звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 20.01.2014 р. № 0000122201, від 20.01.2014 р. № 000011201. В обгрунування позовних вимог зазначило, що вказані рішення прийняті на підставі акту перевірки від 18.12.2013 року № 4029/22-01/13565293/0100, за висновками якого підприємством в порушення норм Податкового кодексу України завищено суми доходів та валових витрат, а також завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість. Однак, позивач вважає, що спірні господарські операції підтверджені розрахунковими та платіжними первинними документами. Окремі формальні недоліки первинних документів, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу лише з формальних підстав є неправомірним Податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Вказав, що порушення, зазначені в акті перевірки є безпідставними, а тому спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, згідно якої позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання, просив перенести розгляд справи на іншу дату. В поданому клопотанні та додатку до нього зазначив, що представник відповідача, який супроводжує дану справу знаходиться на розгляді в іншому засіданні в Житомирському окружному адміністративному суді у справі № 806/755/14, розгляд якої також призначено на 12 березня 2014 року о 15 год. 20 хв..

В той же час судом встановлено, що у адміністративній справі № 806/755/14 представником відповідача також подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв"язку із його участю в іншому судовому засіданні. З огляду на встановлені обставини суд вважає, що відповідач не прибув до суду без поважних причин.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача на позовну заяву, у відповідності до приписів ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління Міндоходів у Житомирській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75.1 ст.75. пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 1405 від 03.12.2013 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "фірма "Маркомі Лімітед" з питань щодо правильності формування доходів, витрат, податкового кредиту та подальшого визначення податкового зобов'язання з ПДВ з окремими платниками податків за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт від 18.12.2013 року №4029/22-01/13565293/0100.

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені слідуючи порушення:

ст.135, ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ ( зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством завищено суму доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період на загальну суму 1024990 грн.;

п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період на загальну суму 1095320 грн., в т.ч. по періодам:

ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань на загальну суму 204998,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 219061,00 грн.;

п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15324,00 грн.;

п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14066,00 грн.

Як зазначено відповідачем в акті, в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та даних аналітичного, синтетичного бухгалтерського, фінансового, складського, матеріального та податкового обліку підприємства, аналізу укладених правочинів, матеріалів зустрічних перевірок та інших документів, які висвітлюють взаємовідносини із контрагентами встановлено взаємовідносини з контрагентами, які відповідно мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ "Крокус К" код 33345248; ТОВ "Айвар-МС" код 37426854; ПП "Олександрія 2007" код 34967640.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ "фірма "Маркомі Лімітед" з ТОВ "Крокус К" код 33345248, м. Київ, ТОВ "фірма "Маркомі Лімітед" надано для перевірки документи: договір №304 від 25.10.2011 р., видаткові накладні та податкові накладні. На адресу Житомирської ОДПІ було отримано акт від 02.11.2012 р. № 186/22-011/33345248 від Миронівської МДПІ "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Крокус-К" код ЄДРПОУ 33345248, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 за період липень - листопад місяці 2011 року". Згідно вказаного акта відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість (податкове зобов`язання та податковий кредит) та податком на прибуток ( валові доходи та валові витрати), так як операції ТОВ "Крокус-К" носили "транзитний" характер. У ТОВ "Крокус-К" за даними Декларацій з прибутку відсутні основні фонди для здійснення господарської діяльності.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ "фірма "Маркомі Лімітед" з ТОВ "Айвар МС" код 33345248, м. Київ, ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" надано для перевірки документи: договір № 24/02-11/3 від 24.02.2012 р., видаткові накладні та податкові накладні. На адресу Житомирської ОДПІ було отримано акт від 07.02.2013 року № 113/1520/37426854 від Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвар-МС" (код ЄДРПОУ 37426854) з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий-грудень 2011 року". В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що ТОВ "Айвар МС" з моменту реєстрації відсутня необхідна матеріальна база, для здійснення будь-якого виду діяльності, що робить фактичне виконання умов угод неможливим, тобто операції підприємством здійснювалися лише на папері, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Перевірено відповідність податкової адреси ТОВ "Айвар МС", в результаті чого податкову адресу не підтверджено, оскільки підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, що підтверджено записом до ЄДР від 14.08.2012 р. про відсутність за місцезнаходженням.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" з ПП "Олександрія 2007" код 34967640, м. Київ, ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" надано для перевірки документи: договір МО-39/Ю від 31.10.2011 р., видаткові накладні та податкові накладні. Реквізити, обов'язковість заповнення яких передбачено чинним законодавством, заповнені з грубим порушенням, а саме: не розшифровані підписи покупця та продавця товару, не вказано посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, тобто неможливо ідентифікувати посадових осіб які продавали та отримували товарно-матеріальні цінності.

В ході проведення перевірки та на підставі вищевикладеного податковим органом не встановлено факту постачання ТМЦ від ТОВ "Крокус К" код 33345248, ТОВ "Айвар-МС" код 37426854, ПП "Олександрія 2007" код 34967640 до ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" та в подальшому до контагентів-покупців.

Крім того, в ході перевірки не підтверджено факт поставок ТМЦ від ТОВ "Авіс Фарм", що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Крокус К" код 33345248, ТОВ "Айвар-МС" код 37426854, ПП "Олександрія 2007" код 34967640 та ТОВ Фірма "Маркомі Лімітед" здійснені без мети настання реальних наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 20.01.2014 р. № 0000122201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 14066,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3517,00 грн.

від 20.01.2014 р. № 000011201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 15324,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2236,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Зі змісту акта перевірки випливає, що спірні господарські операції підтверджені розрахунковими та платіжними первинними документами, податковими накладними.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом перевіреного періоду було укладено ряд господарських договорів. Так, з ТОВ "Айвар-МС" укладено договір № 24/02-11/3 від 24.02.2011 року, відповідно до якого останній зобов"язався поставити нафтопродукти позивачу. Аналогічні договори укладені з ТОВ "Крокус К" договір № 304 від 25.10.2011 року та з ПП "Олександрія 2007"договір № МО-39/10 від 31.10.2011 року.

Судом досліджені долучені до матеріалів справи регістри бухгалтерського обліку, завірені копії первинних бухгалтерських і розрахункових документів, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, якими оформлені факти здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Крокус К", ТОВ "Айвар-МС", ПП "Олександрія 2007", та на підставі аналізу яких суд дійшов висновку про реальність здійснення господарських операцій з спірними контрагентами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що окремі формальні недоліки первинних документів, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення таких документів сили податкового і бухгалтерського документа, а відтак висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту і витрат, лише з формальних підстав є неправомірним та суперечить вимогам статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлено превалювання сутності над формою, тобто, операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи із юридичної форми.

Окрім того, податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Статтею 22 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Приписами п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Для підтвердження факту проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів під час перевірки позивачем надані в повному обсязі первинні бухгалтерські документи і податкові накладні, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Податкові накладні, видані спірними контрагентами, відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Придбання товарів (робіт, послуг) відображено в бухгалтерському обліку позивача у відповідних відомостях по бухгалтерських рахунках, що підтверджуються долученими до матеріалів справи регістрами бухгалтерського обліку.

Товари реалізовані з націнкою іншим покупцям, тобто використані в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, що підтверджується змістом акта перевірки.

З акта перевірки також випливає, що постачальники позивача на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу були зареєстровані платниками ПДВ, мали свідоцтва платника ПДВ та індивідуальні податкові номери, задекларували свої податкові зобов`язання з ПДВ за спірними операціями в повному обсязі.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, податкова інспекція обумовлює висновками за актами позапланових невиїзних перевірок, якими зафіксовані відсутність за місцем реєстрації контрагентів, відсутність у них матеріальних і трудових ресурсів.

Однак, відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача не є імперативною ознакою протиправності діяльності позивача і його контрагента та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних між ними.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення права на податковий кредит у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього, а тому податковий орган не має права виносити рішення про нереальність здійснення операцій з придбання товарів, ставити під сумнів факт здійснення господарської операції виключно на вказаних підставах.

Факти виконання договорів підтверджуються видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними. Відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із поставок товарів, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладання трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Також, слід відмітити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, ті обставини, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням і не мають матеріальних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання товарів у спірних постачальників.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум податкового кредиту і витрат відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат сплачених сум та до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє позов підприємства в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Житомирській області від 20.01.2014 р. № 0000122201, від 20.01.2014 р. № 000011201.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос