Рішення

від 18.03.2014 по справі 911/371/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 911/371/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Відділу культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення боргу,

представники:

позивача: Тарасюк Л.В. (дов. № 570 від 11.12.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії до Відділу культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання телекомунікаційних послуг № 2050290 від 20.04.2006 та договором про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет від 08.05.2008.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.03.2014.

Ухвалою від 04.03.2014 розгляд справи було відкладено на 18.03.2014.

17.03.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача, в якому він просить змінити назву відповідача у справі з Відділу культури і туризму Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на Відділ культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про доцільність його задоволення, замінив назву відповідача на Відділ культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

В судовому засіданні 18.03.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

20.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") (підприємство зв'язку) та Відділом культури і туризму Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (Відділ культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області) (споживач) було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 2050290, відповідно до п. 1 якого підприємство зв'язку надає телекомунікаційні послуги, перераховані в додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2.

Згідно п.п. 4.1., 4.2., 4.5. послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозв' язку за спільно погодженою системою оплати - з поданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата у розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Крім того, 08.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Публічне акціонерне товариство "Укртелеком") (Укртелеком) та Відділом культури і туризму Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (Відділ культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області) (споживач) було укладено договір про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет, відповідно до п. 1.1. якого Укртелеком надає споживачу на платній основі послугу доступу до мережі Інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР-адреси, та інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через Систему самообслуговування.

Розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому (http://my.ukrtelecom.ua/ua/group_wide/dsl_init/tariff) і залежить від обраного споживачем тарифного плану. Укртелеком виставляє єдиний рахунок на оплату телекомунікаційних послуг. Нарахування вартості послуги входить окремим рядком до єдиного рахунку за телекомунікаційні послуги. Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітним. Оплата послуги проводиться в грошовій одиниці України. Додатково нараховується податок на додану вартість у розмірі, встановленому законодавством (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в період з березня 2013 року по жовтень 2013 року було надано відповідачу послуги загальною вартістю 6100,08 грн та виставлено відповідні рахунки на оплату (копії яких містяться в матеріалах справи). Отже, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов'язання, про що зокрема свідчить відсутність скарг або заперечень з боку відповідача.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач всупереч умовам договору, за надані послуги розраховувався несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 5032,04 грн. Вказаний факт підтверджується розрахунками наданими позивачем та банківськими виписками з рахунка позивача.

З врахуванням ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, однак останній не надав суду будь-яких заперечень проти позову.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення в відповідача 5032,04 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 80,16 грн пені, 13,27 грн втрат від інфляції, 44,42 грн 3% річних

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.8. договору про надання телекомунікаційних послуг № 2050290 від 20.04.2006 у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період,за який обраховується пеня.

Отже, у позивача виникло право нарахування пені за несвоєчасну сплату вартості послуг, наданих за договором № 2050290 від 20.04.2006. Водночас, суд встановив, що в договорі про надання послуги ADSL-підключення до мережі Інтернет від 08.05.2008 сторони не передбачили стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (Аналогічна правова позиція викладена в Роз'ясненні Вищого Арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»).

Отже, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням вищенаведених приписів. Крім того, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та втрат від інфляцій. За результатами перерахунку, судом було встановлено, що розмір пені, 3% річних та втрат від інфляції є більшим ніж заявлено позивачем в позовній заяві, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 80,16 грн пені, 13,27 грн втрат від інфляції, 44,42 грн 3% річних такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу культури, національностей та релігій Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 02228523) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (код ЄДРПОУ 01189910) 5032,04 грн боргу, 80,16 грн пені, 13,27 грн втрат від інфляції, 44,42 грн 3% річних, а також 1827,00 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз