Рішення

від 18.03.2014 по справі 913/86/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

18 березня 2014 року Справа № 913/86/14

Провадження №28/913/86/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" , м. Алчевськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех" м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 34206 грн 48 коп.

Суддя Семендяєва І.В.

Секретар судового засідання: Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кир`ян Є.В., довіреність № 01-026-2329 від 25.12.2013, провідний інженер юридичного відділу управління комбінату;

від відповідача: Зінкін М.В., представник за довіреністю № 1 від 20.01.2014.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 34206 гон. 48 коп. за невибраний об'єм рідкого азоту в четвертому кварталі 2012 за договором №0108/49 від 01.01.2012.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 27 від 17.01.2014 з позовними вимогами не погодився з наступних підстав. По-перше, відповідач зазначив, що розрахунок позову здійснений в порушення вимог ст.ст. 185, 188 Податкового кодексу України, порядок якого викладений у листі Державної податкової служби України від 19.11.2011 №6727/7/15-3417-26; по-друге, у додатку до позовної заяви, а саме у довідці про оплату - виборку позивач визнає отримання на свій рахунок суми 38858 грн 4 коп, що відповідає 30,84 тн рідкого азоту, який, як зазначив відповідач, не отримував; по - третє, відповідач зазначив, що позивач не відвантажив попередні партії товару загальною кількістю 30,84 тн рідкого азоту його підприємству, позивачем пропонувалось додатково отримати 15, 42 тн рідкого азоту, на які відповідачем була виписана та отримана довіреність. Відповідач також зазначив, що позивач при наявності отриманих та узгоджених сум попередніх оплат на 46,26 тн. рідкого азоту, даний товар не відвантажив. Відповідач також зазначив, що був згоден на оплату штрафу в сумі 89 грн 48 коп. рідкого азоту без надання зустрічних претензій, але у зв'язку з тим, що позивач не вірно здійснив розрахунок штрафу, з позовними вимогами не погодився.

Запереченням на відзив відповідача №026-102 від 03.02.2014 позивач зазначив, що лист Державної податкової служби України від 19.11.2011 №6727/7/15-3417-26 не стосується розрахунку штрафних санкцій, а вказує, що кошти, отримані як сума штрафу за затримку постачання є компенсацією вартості товару, яка включається до бази оподаткування податком на додану вартість. Посилаючись на "Узагальнюючу податкову консультацію щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість та складу витрат коштів, отриманих як сума штрафу за затримку оплати чи постачання товарів/послуг", затверджену наказом від 06.07.2012 №590 Державної податкової служби суми коштів, отримані як сума штрафу та/або неустойки чи пені, які покупець сплачує постачальнику, не змінюючи базу оподаткування ПДВ поставлених товарів. Також позивач вважає розрахунок розміру штрафних санкцій таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо невідвантаження передплаченої продукції у кількості 30,84 тн. позивач вказав, що відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору №0108/49 від 01.01.2012 відвантаження здійснюється в тару покупця, умови поставки товару FCA, склад постачальника, Тобто відповідальність щодо неотримання продукції в кількості 30, 84 тн. покладається саме на відповідача, який не надав тару та транспорт для її відвантаження.

Крім того, позивач вказав, що факт невиборки продукції (рідкого азоту) підтверджуєтья листом відповідача №997 від 12.11.2012 (а.с. 16), згідно з яким відповідач посилається на неможливість вибрати рідкий азот в повному об'ємі та просив замінити об'єм рідкого азоту - 200 тн. на рідкий кисень, на що позивачем було надано згоду та між сторонами укладено додаткову угоду № 7 від 10.12.2012 до договору; проте відповідач не вибрав навіть зменшений об'єм.

18.02.2014 відповідач подав клопотання б/н від 18.02.2014, в якому повідомив, про те, що між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №7 до договору №0108/49 від 01.01.2012, що на його думку фактично і є мировою угодою. При цьому , як вказав відповідач за наявністю вищезазначеної угоди, позивач виставив претензію на суму 84606 грн 48 коп. з порушенням вимог податкового законодавства; відповіддю на претензію, як вказує відповідач, було вказано на наявність мирової угоди, яке підтверджено договором.

06.03.2014 позивач надав лист №026-102/2 від 06.03.2014, в якому зазначив, що виробництво рідкого азоту відбувається бзпереривно, за виключенням періодів, коли воздухо-роздільні установки (обладнання, на яких виробляється рідкий кисень та азот) зупиняються на ремонти, тому графік роботи установок у нього відсутній; виробництво рідкого азоту, як зазначив позивач, відбувається на трьох воздухо-роздільних установках: КтА-40/30-1 №4, ВРУ-60 №7 та ВРУ-60 №8.

Також позивач вказав на те, що специфікація №2 до договору №0108/49 від 04.07.2013 була укладена сторонами на підставі звернення відповідача, який, після перемоги на тендерних торгах, надіслав на його адресу лист №823 від 27.09.2012 про відвантаження рідкої продукції відповідно до рішення тендерного комітету; з додатку №1 до протоколу № 3 засідання тендерного комітету, за результатами тендеру відповідачу мало бути реалізовано найбільшу кількість рідкого азоту - 400 т, тому саме від співробітництва з відповідачем позивач розраховував на значні доходи, які б реально одержав, якби відповідач виконав своє зобов'язання за договором; як зазначає позивач, порушення відповідачем зобов'язання по виборці продукції завдало йому збитки у вигляді неотриманого прибутку на суму вартості нереалізованої продукції.

18.03.2014 відповідач подав клопотання №129 від 18.03.2014, яким просив суд зменшити суму штрафу до 10000 грн. 00 коп., у зв'язку з важким фінансовим становищем, посилаючись на політичну та економічну ситуацію в країні, зменшення об'ємів реалізації продукції на експорт та що заявлений до стягнення штраф є високим в порівнянні з неотриманим доходом позивача на суму вартості не реалізованої продукції, у зв'язку з тим, що згідно довідкових даних протягом 4 кварталу 2013 року виробництво азоту складало від плану: жовтень -92,2%, листопад - 90%, грудень 84, 6%.

Листом від 18.03.2014 №026-102/3 позивач вказав, що неотриманий прибуток позивача на кінець 4 кварталу 2012 становить 146311 грн 20 коп., а також зазначив, що проти клопотання відповідача про зменшення штрафу до 10000 грн. 00 коп. не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін , встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладений договір № 0108/49 від 01.01.2012, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується відвантажити, а покупець (відповідач) оплатити та прийняти продукцію. Загальна сума договору складає орієнтовно 1363200 грн. 00 коп. з ПДВ. (п.1.1 договору).

Ціна сформована на умовах FCA, склад постачальника. Період поставки - перший квартал 2012 року (п.п. 1.2., 1.3.).

Відповідно до п. 2.2 договору форма оплати - 100% передоплата за кожну узгоджену партію продукції. Покупець після узгодження з постачальником проводить попередню оплату прямим банківським платежем за кількість продукції, що належить до постачання.

Згідно п. 3.1 договору постачання продукції проводиться протягом тридцяти днів після отримання попередньої оплати.

Відповідно до п. 5.2 договору за невибраний об'єм продукції к кількості та у строки, обумовлені договором, специфікацією, додатковою угодою або відмови покупця від отримання або оплати продукції покупець зобов'язан оплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості невибраної або неоплаченої продукції.

Строк дії договору - з моменту підписання сторонами та до 31.12.2012.

На підставі листа №823 від 27.09.2012 між сторонами була укладена специфікація №2 від 28.09.2012 до договору № 0108/49 від 01.01.2012, відповідно до якої позивач, як постачальник, зобов'язався відвантажити, а відповідач, як покупець - оплатити та прийняти в четвертому кварталі 2012 року на умовах FCA-склад постачальника: рідкий кисень у кількості 250 т, рідкий аргон у кількості 200 т та рідкий азот у кількості 400т. Що не обумовлено в цій специфікації, сторони керуються пунктами договору № 0108/49 від 01.01.2012 (п. 7 специфікації №2).

Як зазначив позивач, відповідно до умов специфікації №2 та листа №823 від 27.09.2012, на підтвердження узгодження партії рідкого азоту у кількості 400 т він надіслав відповідачу платіжну вимогу №70/125 від 01.10.2012 на суму 504000 грн 00 коп.

Листом від 12.11.2012 за № 997 (а.с.16) відповідач повідомив про неможливість виборки у повному обсязі рідкого азоту та просив узгодити отримання замість 200 т азоту - 200 т рідкого кисню. На цій підставі сторонами було укладено додаткову угоду № 7 від 10.12.2012.

Позивач вказав, що відповідно до специфікації №2, з урахуванням додаткової угоди №7 до договору №0108/49, відповідач у четвертому кварталі 2012 мав отримати 200 т рідкого азоту.

Відповідач не вибрав в повному об'ємі у встановлений договором термін рідкий азот: замість узгоджених 200 т продукції, отримав 64, 26 т, тобто на 135,74 менше (відповідно до рахунків-фактур позивача: №70/2846 від 29.10.2012 (а.с. 26); №70/3021 від 08.11.2012 (а.с. 29); №70/3039 від 13.11.2012 (а.с. 32); №70/3146 від 29.11.2012 (а.с. 35); №70/3248 від 25.12.2012 (а.с.38);

- №70/3306 від 31.12.2012 (а.с. 41).

Позивачем за невиконання умов договору та положень чинного законодавства за невиборку 135, 74 т рідкого азоту в четвертому кварталі 2012 року відповідачу нарахований штраф, який складає 34 206 грн 48 коп. (135, 74 х 1260 х 20% = 34206 грн 48 коп.

08.04.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 026-12 від 08.04.2013 про сплату штрафу, яку відповідач відхилив.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ч.1 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вимоги позову слід визнати обгрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що розрахунок суми штрафу проведений з порушенням вимог ст.ст. 185, 188 Податкового кодексу України, порядок якого викладений в листі ДПСУ №6727/15-3417 від 19.11.2011. Вказаний лист (а.с. 50) регулює податкові відносини при надходженні суми штрафу саме з позивачем і не стосується відповідача.

Щодо твердження відповідача про те, що він не зміг вибрати 200т рідкого азоту 25 та 27 грудня 2013 з причини, що позивач цю кількість не виготовив та не зміг передати відповідачу, суд зазначає, що ніяких документальних підтверджень щодо викладеного відповідач не надав, вину позивача в непередачі рідкого азоту не довів.

Відповідач клопотанням б/н від 18.03.2014 просить суд зменшити суму штрафу до 10000 грн. 00 коп., у зв'язку з важким фінансовим становищем.

У п. 3.17.4. постанови пленуму ВГС України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Пунктом 9.4 постанови пленуму ВГС України № 6 від 23.03.2012 передбачено, що у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, - господарськи суди повинні зазначати про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд вважає за можливе з урахуванням фінансового стану відповідача, згоди позивача про застосування ст. 233 Господарського кодексу України задовольнити клопотання № 129 від 18.03.2014 та зменшити нараховану позивачем суму штрафу і стягнути з відповідача штраф у сумі 10000 грн 00 коп.

За таких обставин, вимоги позову про стягнення штрафу у сумі 34206 грн. 48 коп. слід задовольнити частково, стягнути з відповідача штраф в сумі 10000 грн 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати стягуються з відповідача згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, ст. 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех", Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Первомайська, 126, ідентифікаційний код 21817142, на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" , Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, ідентифікаційний код 05441447, штраф у сумі 10000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 1720 грн 50 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех" штрафу у розмірі 24206 грн 48 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.03.2014.

Суддя І.В. Семендяєва