Рішення

від 14.03.2014 по справі 905/8572/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2014 Справа № 905/8572/13

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого Фурсової С.М.,

суддів Осадчої А.М., Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» (69050, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Космічна, будинок № 118-А; код ЄДРПОУ - 33273087)

про стягнення 273 186,95 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Сбоєва А.І. (довіреність б/н від 11.03.2014)

Шестаченко К.В. (довіреність б/н від 19.02.2014)

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» 156 286,84 гривень основного боргу, пеню у розмірі 21 888,35 гривень, 38 % річних у розмірі 58 596,29 гривень, 20 % штрафу у розмірі 31 257,20 гривень.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 526, 610-612, 615, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 188, 193, 230-232, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № А-00000035 від 22 травня 2012 року в частині розрахунків за поставлений товар.

На підтвердження своїх вимог позивачем подано у копіях: договір поставки палива № А-00000035 від 22 травня 2012 року, видаткові та товарно-транспортні накладні, договір відступлення права вимоги (цесії) № 4 від 19 грудня 2012 року, повідомлення про відступлення права вимоги від 19 грудня 2012 року, повідомлення про відступлення права вимоги (повторне) від 03 вересня 2013 року, претензію від 10 вересня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04 грудня 2013 року (суддя Соболєва С.М.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 грудня 2013 року (а.с. 1).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін.

10 січня 2014 року та 19 лютого 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшли заяви за № 11/01-14 та 11/02-14 про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог (а.с. 52-55, 82-85).

Склад суду змінювався.

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 19 лютого 2014 року справу № 905/8572/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Осадчої А.М., Сич Ю.В. (а.с. 79).

Розпорядженням за підписом голови господарського суду Донецької області від 11 березня 2014 року справу № 905/8572/13 передано на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого головуючим суддею визначено Фурсову С.М. (а.с. 90).

11 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області до початку розгляду справи по суті надійшла заява про уточнення позовних вимог за № 12/03-14, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» збільшуючи розмір позовних вимог та змінюючи предмет позову, просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» 299 674,34 гривень, з яких:

- основний борг - 156 286,84 гривень;

- інфляційні збитки - 3 125,74 гривень;

- 38 % річних - 74 541,83 гривень;

- 20 % штраф - 39 232,54 гривень;

- пеня - 26 487,39 гривень (а.с. 92-95).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 березня 2014 року розгляд справи призначено на 14 березня 2014 року (а.с. 91).

14 березня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за № 3, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» просить зменшити розмір позовних вимог на суму пені у розмірі 26 487,39 гривень; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» 273 186,95 гривень (а.с. 105-106).

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (пункти 3.10, 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про уточнення позовних вимог за № 12/03-14 від 11 березня 2014 року з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за № 3 від 14 березня 2014 року.

Представники позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві з урахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, відзиву на позовну заяву та доказів сплати стягуваних сум або припинення відповідних грошових зобов'язань у інший спосіб не надав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд розглядає справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

22 травня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (далі по тексту - первісний кредитор або продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено договір поставки палива № А-00000035 (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцю нафтопродукти (товар), зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у строк і в порядку визначений Договором (пункт 1.1 Договору) (а.с. 8-10).

Вимоги до якості, упакування та маркірування визначено у розділі 2 Договору.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що покупець зобов'язується сплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця вартість поставлених товарів протягом 17 календарних днів з дня отримання товару.

У пункті 9.1 Договору сторони домовились, що усі спори за цим договором вирішуються шляхом переговорів. У випадку неможливості досягнення згоди шляхом переговорів вони підлягають розгляду у господарському суді Донецької області.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року (пункт 7.1 Договору).

Договір на момент спірних поставок був чинним.

Вказаний договір № А-00000035 від 22 травня 2012 року є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Договір підписаний без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Згідно видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами та скріплених печатками підприємств, товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» передало у період з 22 травня 2012 року по 23 листопада 2012 року, а товариство з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» прийняло товар (нафтопродукти) на загальну суму 1 890 346,70 гривень.

Оскільки переданий товар відповідачем був оплачений частково на суму 1 734 059,86 гривень, залишок заборгованості за Договором становить 156 286,84 гривень.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки палива № А-00000035 від 22 травня 2012 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені статтею 512 ЦК України. Так, частиною першою цієї статті встановлено що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

19 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (первісний кредитор, цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (новий кредитор, цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 4 (далі по тексту - Договір цесії), за умовами якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває право вимоги, нележне цедентові, і стає кредитором за договором № А-00000035 від 22 травня 2012 року (а.с. 20-21).

За умовами Договору цесії товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (цесіонарій) набуває право вимагати від товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» (боржник) належного виконання наступних обов'язків:

а) стягнути з боржника суму боргу у розмірі 186 286,84 гривень за поставлений кредитором товар за договором № А-00000035 від 22 травня 2012 року;

б) стягнути з боржника усі штрафні санкції, в тому числі пені, штрафу та 38 % річних за умовами, що передбачені договором № А-00000035 від 22 травня 2012 року.

З наявної в матеріалах справи довідки публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» за вихідним № 26/3-1895 від 11 грудня 2013 року вбачається, що відповідачем після підписання Договору цесії здійснено часткову оплату вартості отриманого товару за договором № А-00000035 від 22 травня 2012 року на суму 30 000,00 гривень (а.с. 81).

19 грудня 2012 року та 03 вересня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» спільно з товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» направили на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» повідомлення про відступлення права вимоги з договором про відступлення права вимоги, про що свідчать копії цих повідомлень з копіями кур'єрських накладних (а.с. 22-24, 28).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Претензія про виконання грошового зобов'язання від 10 вересня 2013 року за № 10/09-13 міститься в матеріалах справи, а її направлення позивачем відповідачу, підтверджується долученою до справи копією накладної № 1587129 (а.с. 29-30).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати переданого товару, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 186 286,84 - 30 000,00 = 156 286,84 гривень, де:

- 186 286,84 гривень - вартість поставленого відповідачу товару за Договором;

- 30 000,00 гривень - сума оплаченого товару після підписання Договору цесії.

Відповідно до частини другої статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами поставки товару є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто документи, що підтверджують факт поставки позивачем товару визначеної вартості та факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Визначаючи обґрунтованість доводів позивача щодо поставки товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товару на спірну суму, господарський суд виходить з наявних в матеріалах справи первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують вказану обставину.

Зі змісту видаткових накладних вбачається, що переданий товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товар був прийнятий представником товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація», про що свідчать скріплені печаткою відповідача підписи у накладних.

Відтиск печатки відповідача, наявний на первинних документах (видаткових накладних), є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті переданого товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товару).

Повноваження ОСОБА_5 на отримання від товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товарно-матеріальних цінностей підтверджується дорученням № 60/1 від 01 листопада 2012 року (а.с. 13).

На момент прийняття рішення у цій справі, матеріали справи не містять доказів оплати спірної заборгованості у розмірі 156 286,84 гривень, а тому грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилося невиконаним.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 156 286,84 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 20 % штрафу у розмірі 39 232,54 гривень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частиною четвертою та шостою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина друга статті 343 ГК України).

Пунктом 4.7 Договору визначено, що у разі прострочення оплати з покупця стягується штраф у розмірі 20 % від суми поставленого товару з моменту прострочки платежу за кожний день прострочення до моменту повної сплати заборгованості.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Таким чином, визначений сторонами у договорі штраф, який нараховується за кожен день прострочення, прив'язується до суми заборгованості за кожен день прострочки та не визначений у фіксованому розмірі, за своєю правовою природою є пенею, яка не може стягуватися в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанова від 07 листопада 2011 року у справі № 5002-2/5109-2010), зазначаючи про те, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Оскільки передбачений пунктом 4.7 Договору штраф за своєю природою підпадає під визначення пені, то його розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Виходячи з того, що у Договорі передбачена можливість нарахування штрафу до моменту повної сплати заборгованості, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем штрафу за період, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З додатково наданого розрахунку штрафу вбачається, що позивач здійснював нарахування наступним чином:

- 69 840,04 х 20 % : 100 : 365 х 462 = 17 680,05 гривень;

- 86 446,80 х 20 % : 100 : 365 х 455 = 21 552,49 гривень (а.с. 94).

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу та виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, сума штрафу становить 27 403,43 гривень , з яких:

- 12 356,62 гривень за видатковою накладною № А-0000005049 за період з 04.12.2012 по 11.03.2014;

- 15 046,81 гривень за видатковою накладною № А-0000005161 за період з 11.12.2012 по 11.03.2014.

Звертаючись до господарського суду з даною позовною вимогою, позивач здійснив нарахування 38 % річних у розмірі 74 541,83 гривень та інфляційних нарахувань у розмірі 3 125,74 гривень.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Виходячи з положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Договором (пункт 4.7) визначено, що у разі прострочення оплати з покупця стягується 38 % річних.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на встановлений господарським судом факт прострочення відповідачем зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару, наявні правові підстави для стягнення відсотків річних.

З додатково наданого розрахунку 38 % річних вбачається, що позивач здійснював нарахування наступним чином:

- 69 840,04 х 38 % : 100 : 365 х 462 = 33 592,10 гривень (за видатковою накладною № А-0000005049 за період з 04.12.2012 по 11.03.2014);

- 86 446,80 х 38 % : 100 : 365 х 455 = 40 949,73 гривень (за видатковою накладною № А-0000005161 за період з 11.12.2012 по 11.03.2014) (а.с. 92-94).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 38 % річних, господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Частиною другою статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь - який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З додатково наданого розрахунку та письмових пояснень вбачається, що позивач здійснював нарахування інфляційних за період з грудня 2012 року по лютий 2014 року відносно 69 840,04 гривень та 86 446,80 гривень відповідно.

За здійсненим господарським судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу та враховуючи лист Верхового Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ» від 03 квітня 1997 року № 62-97р, сума інфляційних становить 2 350,48 гривень , з яких:

- 1 050,36 гривень за видатковою накладною № А-0000005049 за період з грудня 2012 року по лютий 2014 року включно;

- 1 300,12 гривень за видатковою накладною № А-0000005161 за період з грудня 2012 року по лютий 2014 року включно.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 01 листопада 2011 року, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що нова ціна позову становить 273 186,95 гривень, а отже судовий збір у відсотковому співвідношенні до ціни позову становить 5 463,74 гривень (273 186,95 х 0,02).

З доданих до позовної заяви платіжних доручень № 1954 від 03 грудня 2013 року, № 271 від 14 березня 2014 року та № 272 від 14 березня 2014 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 5 993,49 гривень, тобто судовий збір внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 529,75 гривень.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи те, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то сума судового збору у розмірі 529,75 гривень, сплаченого згідно платіжних доручень № 271 від 14 березня 2014 року на суму 339,90 гривень та № 272 від 14 березня 2014 року на суму 293,02 гривень підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Промінвестекскавація» (69050, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Космічна, будинок № 118-А; код ЄДРПОУ - 33273087, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 156 286,84 гривень основного боргу, 27 403,43 гривень штрафу, 74 541,83 гривень 38 % річних, 2 350,48 гривень інфляційних нарахувань та 5 211,86 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 529,75 гривень , сплаченого згідно платіжних доручень № 271 від 14 березня 2014 року на суму 339,90 гривень та № 272 від 14 березня 2014 року на суму 293,02 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19 березня 2014 року.

Головуючий суддя С.М. Фурсова

Суддя А.М. Осадча

Суддя Ю.В. Сич