Ухвала

від 13.03.2014 по справі 826/14431/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14431/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «БД Сенсорс», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 р. № 0004972270, яким ТОВ «БД Сенсорс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21 285 грн. та № 0004982270, яким ТОВ «БД Сенсорс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 26 606 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 23 квітня 2013 року по 26 квітня 2013 року відповідачем ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БД Сенсорс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Профінком» (код ЄДРПОУ 37378214) за весь період взаємовідносин.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 29.04.2013 р. № 283/1-22-70-36483225, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , щодо заниження ТОВ «БД Сенсорс» податку на додану вартість за грудень 2010 року та лютий 2011 року на загальну суму 21 285 грн., а також п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , щодо заниження ТОВ «БД Сенсорс» податку на прибуток за IV квартал 2010 року та І квартал 2011 року на загальну суму 26 606 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (грудні 2010 року та лютому 2011 року) позивач мав взаємовідносини з контрагентом: ТОВ «Профінком» (код ЄДРПОУ 37378214), щодо поставки (продажу) останнім на користь позивача товару: датчиків.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

від 17.05.2013 р. № 0004972270, яким ТОВ «БД Сенсорс» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 21 285 грн., з яких: 21 285 грн. - за основним платежем, та 3 862 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 17.05.2013 р. № 0004982270, яким ТОВ «БД Сенсорс» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 26 606 грн., з яких: 26 606 грн. - за основним платежем, та 4 827 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентом не носять реальний характер, а отримані послуги (товар) не використані в межах господарської діяльності, а тому відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємому періоді (грудні 2010 року та лютому 2011 року) позивач ТОВ «БД Сенсорс» мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Профінком» (код ЄДРПОУ 37378214), щодо поставки (продажу) останнім на користь позивача товару: датчиків.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем у грудні 2010 року та у лютому 2011 року було придбано у ТОВ «Профінком» товар (датчики) на загальну суму 127 707 грн., у тому числі ПДВ - 21 284 коп.

Згідно наявних матеріалів справи, придбання товару здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур від 01.12.2010 р. № 2 та від 01.02.2011 р. № 020113 що виписувались від імені ТОВ «Профінком» директором Батенко І.П.

Прийняття позивачем вказаного товару від його контрагента ТОВ «Профінком» здійснювалось шляхом підписання видаткових накладних від 01.12.2010 р. № 2 та від 01.02.2011 р. № 020113.

Також, на виконання зазначених господарських операцій, ТОВ «Профінком» було виписано на адресу позивача податкові накладні від 01.12.2010 р. № 2 та від 01.02.2011 р. № 020113 на загальну суму 127 707 грн., у тому числі ПДВ - 21 284 грн. Всі податкові накладні від імені ТОВ «Профінком» підписані директором ОСОБА_5

Оплату за придбані у ТОВ «Профінком» товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 127 707 грн. було здійснено позивачем у період з 29.12.2010 р. по 03.03.2011 р. у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаної юридичної особи.

За наслідками зазначених правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Профінком», витрати у загальному розмірі 106 423 грн. та податок на додану вартість у сумі 21 284 грн. були включені ТОВ «БД Сенсорс» до валових витрат у IV кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року, а також до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року та лютий 2011 року.

Однак, з приводу правомірності (чинності) зазначених правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Профінком», а також з приводу належності документів, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді в розрізі правовідносин із ТОВ «Профінком», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними доказами у справі підтверджується наступне.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-404/12 від 07.06.2012 року, встановлено, що ТОВ «Профінком» (контрагента позивача) було придбано гр. ОСОБА_3 та перереєстровано останнім з метою прикриття незаконної діяльності та отримання грошової винагороди, не маючи наміру здійснювати в подальшому фінансову-господарську діяльність, напевно знаючи, що товариство буде використовуватися іншими особами для прикриття незаконної діяльності.

Згідно зазначеної постанови суду по кримінальній справі, вину гр. ОСОБА_3, директора ТОВ «Профінком» (який підписував всю первинну документацію по взаємовідносинах із позивачем, в тому числі податкові накладні) було доведено (визнано винним останнього у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), однак звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв'язку з дієвим каяттям), що в свою чергу дає підстави вважати те, що контрагент позивача ТОВ «Профінком» здійснював протиправну (фіктивну) діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Отже, зважаючи на вищевикладене, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Профінком», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Профінком» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХГУ із змінами та доповненнями зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В той же час, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, суд першої інстанції обгрунтовано зазначено, що при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені позивачем з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначає, що вся первинна документація (рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Профінком» підписана з боку останнього невповноваженою особою по якій наявний вирок суду за ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а відповідно така первинна документація не може вважатися належним доказом по справі, а зазначені правочини містять ознаки нікчемності.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

В даному випадку всі первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Профінком», зокрема: рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні від імені ТОВ «Профінком» були укладені та підписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме укладені та підписані невповноваженою особою, відносно якої наявний вирок суду по кримінальній справі, та таку особу ОСОБА_3 (директора ТОВ «Профінком») було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а тому, такі правовідносини з контрагентом ТОВ «Профінком» є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Однак, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт відвантаження/транспортування товару, реквізити перевізника, розрахунки за відвантаження /транспортування товару та документи, які підтверджують якість товару у відповідності до діючого законодавства, до перевірки не надані також не надано актів прийому-передачі вказаного товару від контрагента позивача до позивача. Документи щодо якості, відповідності стандарту та походження товару (сертифікати виробника продукції, посвідчення якості на товар, документи, щодо транспортування товару тощо) суду не надано.

Разом з тим, контрагент позивача фактично не міг самостійно здійснювати господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Так, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Профінком», як встановлено вироком суду, здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності таким контрагентом позивача.

На переконання контролюючого орану, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Профінком» та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (паперовий, безтоварний варіант правочинів), оскільки без наявності будь яких матеріальних та трудових можливостей, жодна господарська діяльність здійснюватися не може.

З приводу зазначеного, позивачем не було допустимими доказами по справі доведено суду, яким саме чином його контрагент мав змогу виконувати послуги з поставки товару.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Профінком» здійснювало діяльність спрямовану на укладення правовідносин, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлень-рішень та в ході перевірки повноваження державної податкової інспекції використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сумлінність платника податків передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди законним шляхом.

Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою у випадках, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що необумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Отже суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БД Сенсорс" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.