Постанова

від 19.03.2014 по справі 812/893/14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/893/14

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Свергун І.О.,

за участю секретаря Северіної А.С.,

представників позивача - Мирчук В.В., Мирошниченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови від 17 січня 2014 року ВП № 37435559,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною дію державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови від 17 січня 2014 року ВП № 37435559;

- скасувати як винесену з істотними порушеннями діючого законодавства України постанову від 17 січня 2014 року ВП № 37435559.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 січня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області було прийнято постанову ВП № 37435559 про арешт транспортних засобів ПАТ «Краснолучвуглебуд». Підставою для винесення постанови стало знаходження у провадженні зведеного виконавчого провадження ВП № 37435559.

На думку позивача, зазначена постанова винесена з порушенням діючого законодавства України та підлягає скасуванню з наступних підстав.

За приписами Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання здійснюються державним виконавцем лише у разі невиконання рішення у наданий боржнику строк для його самостійного виконання. Строк самостійного виконання рішення встановлюється за відповідною постановою про відкриття виконавчого провадження, яка має бути спрямована боржнику державним виконавцем рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, в порушення зазначених норм права, на адресу ПАТ «Краснолучвуглебуд» окрім постанови про арешт майна, інших документів виконавчого провадження, передбачених Законом, не надходило. Таким чином, боржник ПАТ «Краснолучвуглебуд» був позбавлений можливості самостійного виконання рішень зведеного виконавчого провадження.

Через відсутність грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувачів, ПАТ «Краснолучвуглебуд» на теперішній час з метою запобігання зайвих затрат, пов'язаних з примусовою реалізацією майна в рахунок виконання рішень про стягнення заборгованості по трудовим правовідносинам, що перебувають у зведеному виконавчому провадженні, готове в самостійному порядку реалізувати належне йому майно. Проте, через наявність встановленої державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, заборони на будь-які дій стосовно майна (накладення арешту) - ПАТ «Краснолучвуглебуд» позбавлено гарантованого права боржника на самостійне виконання рішення.

Позивач зазначив, що відповідно до статуту ПАТ «Краснолучвуглебуд» засноване відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 12 вересня 1996 року № 439 шляхом перетворення Тресту «Краснолучвуглебуд» у державне акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» і від 07 лютого 1996 року № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості».

У відповідності до листа Фонду державного майна України у Луганській області від 03 жовтня 2013 року № 11-04-05041, частка держави у статутному фонді ПАТ «Краснолучвуглебуд» становить 50,492 %. В порушення зазначеного державним виконавцем не було повідомлено регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області про накладення арешту на майно боржника, чим позбавило Фонд належним чином здійснювати корпоративне управління правами держави.

Крім того, відповідно до листа від 12 вересня 2013 року № 11-04-04654, регіональне відділення Фонду державного майна України у Луганській області з метою забезпечення погашення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства надало згоду на реалізацію частини майна, що належить ПАТ «Краснолучвуглебуд».

Винесення постанови від 17 січня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження робить неможливим виконання рішення правління, що погоджено з регіональним відділенням Фонду державного майна України у Луганській області, та робить неможливим виконання гарантованого права боржника на самостійне виконання рішення.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17 січня 2014 року та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою суду від 12 березня 2014 року замінено відповідача по справі - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, належним відповідачем - управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву у відповідності із частиною 2 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом установлено, що постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження надійшла до позивача 05 лютого 2014 року за вхідним № 9, про що свідчить запис у книзі вхідної кореспонденції (арк. справи 15).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі посилання на норми Закону № 606-ХІV наводяться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону № 606-ХІV).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

У відповідності зі статтею 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 25 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 32 Закону № 606-ХІV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

До примусових заходів виконання рішення, серед іншого, відноситься арешт майна боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, у тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом установлено, що 17 січня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 37435559 про стягнення з ПАТ «Краснолучвуглебуд» боргу на користь юридичних та фізичних осіб, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зокрема, накладено арешт на 22 транспортних засоби, що належать ПАТ «Краснолучвуглебуд» (арк. справи 10-11).

Главою 5 Закону № 606-ХІV визначені особливості звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи.

Згідно з пунктом 2 статті 66 Закону № 606-ХІV у разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари));

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Відповідно до частини 3 статті 66 Закону № 606-ХІV у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Згідно пункту 1.1 статуту ПАТ «Краснолучвуглебуд» в новій редакції, затвердженого протоколом від 25 травня 2010 року № 1 загальних зборів акціонерів та зареєстрованого виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 28 грудня 2012 року за № 1 380 105 0016 000267 (надалі - статут), товариство засновано відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 12 вересня 1996 року № 439 шляхом перетворення Тресту «Краснолучвуглебуд» у державне акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» і від 07 лютого 1996 року № 116 «Про структурну перебудову вугільної промисловості» (арк. справи 6 на звороті).

Пунктом 4.1 статуту визначено, що засновником ПАТ «Краснолучвуглебуд» є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України (арк. справи 50).

Відповідно до пункту 8.116 статуту ПАТ «Краснолучвуглебуд» до реалізації в процесі приватизації більш ніж 50 % акцій держави у статутному капіталі підприємства, прийняті Правлінням рішення щодо вчинення правочинів з питань розпорядження (відчуження) майна підприємства, є правомочними лише у разі погодження таких рішень з органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави (арк. справи 51).

03 липня 2013 року ПАТ «Краснолучвуглебуд» провело засідання правління, на якому з метою зниження соціальної напруги у колективі, зменшення наявної заборгованості з заробітної плати та бюджету, вирішено реалізувати майно підприємства, а саме: автокран КС-3571, 1984 року випуску, інвентарний № 6626, державний номер 3006 ВГМ, номер двигуна 671275; бурову установку УКБ-500 з а/Урал, 1992 року випуску, інвентарний № 7626, номер двигуна а/м 817586, шасі № 178847; екскаватор АТЕК-881, 1994 року випуску, інвентарний № 7863, номер двигуна 34121493; двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Красний Луч, вул. Лутугіна, 22, інвентарний № 206, 1966 року випуску, за результатами якого складено протокол засідання від 03 липня 2013 року № 4 (арк. справи 32). Грошові кошти від реалізації вирішено направити на погашення заборгованості по заробітній платі працівникам підприємства та платежам до бюджету.

На виконання вимог статуту підприємство для погодження рішення про відчуження майна ПАТ «Краснолучвуглебуд» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області. Листом від 12 вересня 2013 року № 11-04-04654 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області з метою забезпечення погашення заборгованості по заробітній платі працівникам ПАТ «Краснолучвуглебуд» погодило рішення правління від 03 липня 2013 року, відображене протоколом за № 4, про реалізацію майна підприємства (арк. справи 33).

Крім того, з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 03 жовтня 2013 року № 11-04-05041 слідує, що Держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області є власником пакета акцій ПАТ «Краснолучвуглебуд», що становить 50,492 % від статутного капіталу товариства. Протягом 2006-2011 років пакет акцій пропонувався до продажу за конкурсом. У зв'язку з відсутністю заяв від претендентів конкурси визнано такими, що не відбулися. З 13 грудня 2012 року зазначений пакет акцій виставлений до продажу на фондовій біржі. Торги тривають (арк. справи 31).

Із аналізу вищезазначених норм Закону № 606-ХІV з урахуванням вимог статуту підприємства слід зробити висновок, що про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження ПАТ «Краснолучвуглебуд» державний виконавець повинен був повідомити Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області про накладення арешту на майно такого боржника та подати відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, до суду не надано доказів на спростування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем винесено постанову від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з порушенням вимог частини 3 статті 66 Закону № 606-ХІV.

Крім того, при вирішенні даної справи суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 3 статті 57 Закону № 606-ХІV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно з частиною 6 статті 52 Закону № 606-ХІV стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до положень статті 58 Закону № 606-ХІV визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

Жодного доказу відносно розміру суми стягнення в зведеному виконавчому провадженні ВП № 37435559 з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів та визначення вартості майна відповідачем суду не надано, доказів щодо залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки та визначення вартості транспортних засобів, на які накладено арешт постановою від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 суду також не надано, що є окремою підставою для скасування постанови від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови від 17 січня 2014 року ВП № 37435559, то вона залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, частково довів суду правомірність своїх дій та рішень, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 36,54 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання дій протиправними, скасування постанови від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17 січня 2014 року ВП № 37435559 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Краснолучвуглебуд» (94504, Луганська область, м. Красний Луч, вул. Лутугіна, 22, код 20164703) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено 24 березня 2014 року.

Суддя І.О. Свергун