Рішення

від 14.03.2014 по справі 916/248/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2014 р.Справа № 916/248/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Матвійчук К.В.,

від відповідача - Коваль О.В., Самолюк Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віді Автосіті Одеса" про стягнення 507 941,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 14.02.2013 р. та 03.04.2014 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віді Автосіті Одеса" про стягнення 507941,28 грн., посилаючись на наступне.

18 грудня 3013 р. між ТОВ „Системи кріплення" та ТОВ „Віді Автосіті Одеса" було укладено договір поставки № 18/12-2013АО, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані у специфікації до договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2 договору строк поставки товару становить 5 робочих днів з дати перерахування позивачем грошових коштів.

Так, за ствердженнями позивача, протягом періоду з 19 грудня 2013 року по 26 грудня 2013 року на виконання вказаного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача аванс в сумі 507 941,28 грн.

При цьому відповідно до п. 5.1 договору у випадку порушення постачальником встановлених строків поставки товару за умови, що покупцем здійснена на 100% попередня оплата вартості товару, постачальник зобов'язаний повернути попередню оплату покупцеві протягом робочого дня, наступного за днем закінчення строку поставки товару, визначеного цим договором. В цьому випадку вважається, що покупець відмовився від договору та укладення додаткових угод до договору не вимагається.

Як стверджує позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором на останнього з 02.01.2014 р. покладено обов'язок протягом робочого дня повернути позивачу попередньо сплачені кошти. У зв'язку з неповерненням суми авансових грошових коштів позивачем пред'явлено позов до суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/248/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Відповідач у поясненнях по справі (а.с. 23) визнав обставини, викладені в позовній заяві, та підтвердив, що розмір прострочених грошових зобов'язань відповідача перед позивачем становить 507 941,28 грн., про що надав копію підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків. Таким чином, відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

18 грудня 2013 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю „Віді Автосіті Одеса" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" (покупець) був укладений договір поставки № 18/12-2013АО (а.с. 7), відповідно до п. 1.1 якого відповідач як постачальник зобов'язується передати у власність позивачу як покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, що вказані у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених договором.

В п. 2.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах самовивозу EXW Міжнародних комерційний умов (Інкотермс) в редакції 2010 р., за адресою: 67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, буд. 15. Розвантаження товару здійснюється силами та за рахунок постачальника. Строк поставки товару становить 5 робочих днів з дати перерахування покупцем суми, визначеної п. 3.2.1 договору (п. 2.2. договору).

За умовами п. 2.3. договору у випадку порушення встановленого в договорі строку поставки товару постачальник зобов'язаний протягом 3 днів направити покупцю підписане уповноваженою особою та скріплене печаткою постачальника повідомлення, в якому вказати строк, на який затримується поставка товару та причини такої затримки.

Відповідно до п. 2.4 договору разом із товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактура (п. 2.4.1.), податкову накладну (п. 2.4.2), видаткову накладну (п. 2.4.3), сертифікат відповідності, якщо товар підлягає сертифікації (п. 2.4.4.), товаротранспортну накладну, якщо товар поставляється перевізником (п. 2.4.5). Якщо покупцем була здійснена попередня оплата за товар, документи, вказані в п. 2.4.1. і п. 2.4.2. договору, постачальник повинен надати протягом 3 робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати.

Згідно з п. 2.6. договору приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання акту приймання-передачі товару за якістю та комплектністю, який є невід'ємною частиною договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. При цьому ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару за якістю та комплектністю.

Загальна вартість товару, що поставляється за договором, визначена сторонами у специфікації і становить 507941,28 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 84656,88 грн. (п. 3.1. договору).

В п. 3.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару, визначеної в п. 3.1. договору, на підставі рахунків, наданих постачальником, в порядку 100% передплати. При цьому покупець сплачує вартість товару у розмірі 507 941,28 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 84656,88 грн., протягом 7 робочих днів з моменту підписання договору (п. 3.2.1. договору).

Вказаний договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 12 місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

При цьому, за ствердженнями позивача, відповідачем до теперішнього часу не було поставлено обумовлений договором товар, перелік, найменування та вартість якого вказана специфікації, що є додатком № 1 до вказаного договору (а.с. 9).

Так, за умовами п. 5.1 вказаного договору у випадку порушення постачальником встановлених договором строків поставки товару за умови, що покупцем здійснена 100% попередня оплата вартості товару, постачальник зобов'язаний повернути попередню оплату покупцеві протягом робочого дня, наступного за днем закінчення строку поставки товару, визначеного цим договором. В цьому випадку вважається, що покупець відмовився від цього договору та укладення додаткових угод до договору не вимагається.

Саме у зв'язку з невиконанням умов договору № 18/12-2013АО щодо поставки товару та неповерненням відповідачем вказаної суми передоплати позивач звернувся до суду із заявленим позовом про стягнення суми передоплати за договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки, до якого застосовуються правила купівлі-продажу, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 18/12-2013АО позивачем було перераховано відповідачу в якості передоплати 507941,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 845 від 19.12.2013 р. на суму 79500,00 грн., № 863 від 23.12.2013 р. на суму 79500,00 грн., № 864 від 23.12.2013 р. на суму 79500,00 грн., № 873 від 24.12.2013 р. на суму 79500,00 грн., № 892 від 25.12.2013 р. на суму 79500,00 грн., № 900 від 26.12.2013 р. на суму 110 441,28 грн.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Стаття 663 даного Кодексу передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу відповідно до умов п. 2.2 договору відповідач протягом п'яти робочих днів з дати перерахування позивачем як покупцем суми передоплати в розмірі 100% вартості товару був зобов'язаний поставити товар згідно специфікації № 1 до договору на умовах EXW (відповідно до Інкотермс 2010 - „франко-завод"). Вказане означає, що відповідач як продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Проте, як з'ясовано судом та визнається відповідачем, останній не виконав прийняті на себе зобов'язання по поставці товару згідно вказаного договору № 18/12-2013АО, при цьому доказів направлення позивачу повідомлення щодо затримки поставки товару та причин такої затримки, як це передбачено п. 2.3. договору, відповідач не надав. Також про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору свідчить відсутність документів, які відповідач мав передати разом із товаром згідно визначеного п. 2.4. договору переліку.

З огляду на встановлення судом факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором щодо поставки товару, суд доходить до висновку про порушення відповідачем умов вказаного договору, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати товар, на який він розраховував при укладенні контракту договору.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Наразі в п. 5.1 договору передбачено обов'язок відповідача як постачальника повернути попередню оплату протягом робочого дня, наступного за днем закінчення визначеного договором строку поставки, у випадку порушення вказаного строку.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Так, враховуючи те, що останній платіж по передоплаті позивачем було перераховано 26.12.2013 р. згідно платіжного доручення № 900, відповідно строк на поставку товару сплинув 06.01.2014 р. (5 робочих днів з урахуванням вихідних і святкових днів). В свою чергу відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати протягом робочого дня, наступного за днем закінчення строку поставки товару, тобто не пізніше 08.01.2014 р. (з урахуванням святкового дня - 07.01.2014 р.).

Однак, як встановлено судом, суму здійсненої позивачем передоплати відповідач не повернув, що підтверджується відповідачем у поясненнях по справі (а.с. 23), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми передоплати 507941,28 грн., про наявність якої свідчить складений сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.01.2014 р. (а.с. 25).

Відтак, враховуючи, що позивачем порушено строк поставки обумовленого договором товару, умовами договору не передбачено обов'язку здійснення поставки після спливу строку поставки, а виконання договору в подальшому втратило інтерес для позивача, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі передоплати, перерахованої на виконання вказаного договору у розмірі 507941,28 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Системи кріплення" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віді Автосіті Одеса" про стягнення 507941,28 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віді Автосіті Одеса" (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, буд. 15; код ЄДРПОУ 34882206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Системи кріплення" (03164, м. Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, буд.. 17-А, корпус К-01/К3, кімн. 301; код ЄДРПОУ 38591219) суму заборгованості з попередньої оплати в розмірі 507941/п'ятсот сім тисяч дев'ятсот сорок одна/грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10158/десять тисяч сто п'ятдесят вісім/грн. 83 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2014 р.

Суддя Петров В.С.