Постанова

від 20.03.2014 по справі 819/404/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/404/14-a

20 березня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представника позивача - Гураля Р.В.;

представника відповідача - Чорнописької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» від 28 січня 2014 року №333, визнання протиправними дій по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000592201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» (далі по тексту - ТОВ «Компанія ЛАН» або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» від 28 січня 2014 року №333, визнання протиправними дій по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000592201.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог пояснив, що в Тернопільської ОДПІ не було підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача оскільки, запит від 20.12.2013 року за №16689/7/22-01 направлявся для перевірки відомостей стосовно цивільно (господарсько)-правових відносин ТОВ «Компанія ЛАН» та ТОВ «Техно-Груп» і в ньому не тільки не зафіксовано реальні події або результати діяльності, які свідчать про порушення податкового, валютного та іншого законодавства, а взагалі відсутнє посилання про їх виявлення, запит повинен відповідати формі наведеній в додатку 2 до Методичних рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, а не надання на нього відповіді не є підставою для проведення документальної позапланової перевірки. Звідси, на думку представника позивача, випливає незаконність наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» від 28 січня 2014 року №333.

Крім того, представник позивача зазначив, що податковий орган взагалі не мав права приступати до проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки ним було порушено основну умову для проведення такої перевірки визначену п.п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України - отримання платником податків наказу про проведення перевірки до початку її проведення. Представник ТОВ «Компанія ЛАН» зокрема зазначив, що перевірка проводиласі з 29 січня 2014 року по 30 січня 2014 року, а наказ про проведення перевірки вручено позивачу тільки 3 лютого 2014 року.

Також представник позивача вважає безпідставним висновок контролюючого органу, зроблений в акті перевірки, щодо завищення податкового кредиту у зв'язку з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а саме в зв'язку з тим, що в єдиному державному реєстрі податкових накладних цифровий підпис на квитанції не відповідають підпису уповноваженої особи зазначеної в податковій накладній.

Свою позицію в цій частині представник позивача обґрунтував тим, що оскільки податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, та у Позивача відсутні підстави для подання заяви із скаргою (Додатком 8 до Декларації) на своїх контрагентів, а також для не включення податкових накладних до складу податкового кредиту.

З врахуванням викладеного, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також просив суд винести окрему ухвалу на посадових осіб Тернопільської ОДПІ за очевидні порушення норм Податкового кодексу України, що були допущені при проведенні позапланової невиїзної перевірки позивача.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти позову заперечили.

Представники Тернопільської ОДПІ пояснили, що перевірка позивача була проведена правомірно, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме було отримано податкову інформацію щодо можливого порушення платником податків ТОВ «Компанія ЛАН» податкового законодавства, а тому і наказ на проведення перевірки є правомірним.

Також представники відповідача вважають, що працівниками Тернопільської ОДПІ було правомірно проведено перевірку ТОВ «Компанія ЛАН», оскільки були дотримані всі умови проведення позапланової невиїзної перевірки, передбачені ст.79 Податкового кодексу України. Так, представники Тернопільської ОДПІ зазначили, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» від 28.01.2014 року № 333 разом із письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки, було надіслано платнику рекомендованим листом із повідомленням про вручення 29.01.2014 р. На думку, представників податкового органу, Податковий кодекс ставить у залежність проведення позапланових невиїзних перевірок від факту надіслання, а не факту отримання платником Наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Крім того, представники відповідача вважають, що оспорюване податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, податковий орган вважає, що не можна включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентами.

З врахуванням викладеного представники податкового органу просили відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛАН» за результатами якої складено Акт №467/22-10/32941987 від 30.01.2014 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» (код за ЄДРПОУ 32941987) по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» ( код за ЄДРПОУ 31840069) за період з 01.10.2013 р. по 31.10.2013 р.» (надалі по тексту - Акт перевірки).

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000592201, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 73 564,5 грн., в тому числі 49043 грн. основного платежу та 24521,5 грн. фінансових санкцій за порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1 ст.198 п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року (надалі по тексту - ПК України).

Досліджуючи підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та оцінюючи правомірність наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» від 28 січня 2014 року №333, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2013 року Тернопільською ОДПІ на адресу позивача було надіслано запит за №16689/7/22-01 про отримання податкової інформації (а.с.11). В запиті містилися посилання на п.п.73.3 ст.73 ПКУ, п.13 абзацу 2 та п.14 Постанови КМУ від 27.12.10 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (далі по тексту - Порядок 1245). Як видно зі змісту запиту, метою запиту була перевірка відомостей стосовно цивільно-правових відносин ТОВ «Компанія ЛАН» із ТОВ «Техно-Груп» проведених в жовтні 2013 року.

На вищенаведений запит позивачем були надані відповіді за №1301- 02 від 13.01.2014 року та №2101-01 від 21.01.2014 року (а.с.12-15), відповідно до яких повідомлялося, що вказаний запит був складений з порушенням встановлених вимог, тому відповідно до частини 5 п.73.3 ст.73 ПК України платник податків звільняється від обов'язку надавати на нього відповідь, однак, при цьому було повідомлено інформацію про господарські відносини та стан розрахунків з ТОВ «Техно-Груп» за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013 року та надано копії податкових накладних.

Порядком №1245 передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом, із зазначенням у запиті підстав надання інформації.

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України встановлено 6 різних підстав направлення запиту, кожна з яких визначена в окремому абзаці вказаного підпункту.

У надісланому відповідачем запиті не було зазначено жодної конкретної підстави його направлення.

Частиною 5 п.73.3 ст.73 ПКУ та п.16 Порядку №1245 передбачено, що у разі коли запит складено з порушенням вищеописаних вимог, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що були наступні підстави для надіслання запиту на адресу позивача:

- за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Досліджуючи питання наявності вищезазначених підстав, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкова інформація у цьому Кодексі вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Частиною першою ст. 16 Закону України «Про інформацію» встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, письмовий запит податкового органу має містити не тільки посилання на відповідну норму права, яка надає право податковому органу на надіслання відповідного запиту, а й безпосередньо на відомості і дані, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і на підставі яких податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Виявлення факту порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, передбачає фіксацію органом державної податкової служби в запиті реальної події або результату діяльності платника податку, що вказують на ці порушення.

До неналежно оформленого запиту прирівнюється недотримання умов визначених у п. 10 та п. 11 Порядку № 1245, а саме:

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.(п.10 Порядку №1245).

Перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку. (п.11 Порядку №1245)

У разі неналежно оформленого запиту (відсутність умов і підстав направлення запиту) платник податків звільняється від обов'язку надання податкової інформації.

З врахуванням вищенаведених вимог, суд вважає, що відсутність належних доказів стосовно порушення позивачем вимог відповідного законодавства, не дає органам державної податкової служби права на отримання інформації.

Таким чином суд прийшов до висновку, що оскільки в запиті від 20.12.2013 року за №16689/7/22-01 не зафіксовано реальні події або результати діяльності, які свідчать про порушення податкового, валютного та іншого законодавства, то такий запит є неналежним чином оформленим, а не надання на нього відповіді не є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи вищевикладені доводи, суд вважає, що неправомірним є і наказ на проведення позапланової виїзної перевірки позивача виданий 28 січня 2014 року №333.

Щодо правомірності дій Тернопільської ОДПІ по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН», суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене, обов'язковою умовою проведення документальної невиїзної перевірки платника податків є отримання платником податків наказу про проведення перевірки до початку її проведення. При цьому суд не приймає до уваги позицію податкового органу з приводу того, що Податковий кодекс ставить у залежність проведення позапланових невиїзних перевірок від факту надіслання, а не факту отримання платником Наказу та повідомлення про проведення перевірки, оскільки таке твердження суперечить вищенаведеній нормі, а також суперечить іншим нормам ПК України. Так, обов'язок податкового органу визначений п.79.2 ст.79 ПК України, кореспондує з передбаченими п.17.1.6 ст.17 Податкового кодексу України правами позивача як платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення.

З акту перевірки слідує, що перевірка проводилася з 29.01.2014 року по 30.01.2014 року. Зі штампу відділення зв'язку на поштовому конверті слідує, що поштове відправлення на адресу позивача здійснене 29.01.2014 року. Штрихкодовий ідентифікатор відправлення 4600305047580. Вказаним поштовим відправленням на адресу позивача направлено копію наказу №333 від 28.01.2014 року. При цьому письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки на адресу позивача не направлялося.

Згідно інформації on-line сервісу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 4600305047580 було відправлено з відділу поштового зв'язку «Тернопіль 3» 29.01.2014 року о 17 год. 36 хв., а вручене позивачу 03.02.2014 року о 14 год. 31 хв. (а.с.26).

Таким чином, позивач дізнався про проведення перевірки та отримав наказ про її проведення уже після того як перевірка була проведена. Внаслідок таких дій Тернопільської ОДПІ позивач був позбавлений можливості скористатися правами, передбаченими п.17.1.6 ст.17 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про проведення позапланової невиїзної перевірки, тобто не дотримано необхідну умову для її проведення.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем абзацу 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентом, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні видані ТОВ «Техно Груп», а саме: №6 від 01.10.2013 року, №43 від 04.10.2013 року, №52 від 07.10.2013 року, №74 від 09.10.2013 року, №75 від 09.10.2013 року, №152 від 17.10.2013 року, №161 від 18.10.2013 року, №175 від 21.10.2013 року, №195 від 23.10.2013 року, №236 від 28.10.2013 року, №258 від 30.10.2013 року та видаткові накладні №1740 від 01.10.2013 року, №1878 від 04.10.2013 року, №1887 від 07.10.2013 року, №1908 від 09.10.2013 року, №1909 від 09.10.2013 року, №1984 від 17.10.2013 року, №1993 від 18.10.2013 року, №2006 від 21.10.2013 року, №2025 від 23.10.2013 року, №2068 від 28.10.2013 року, №2088 від 30.10.2013 року, оформлені з порушенням вимог абз. 9 п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.

Суд з таким висновком податкового органу не погоджується виходячи з наступного:

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що в них були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.

Суд вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних, оскільки такий висновок, ґрунтується на вибірковому посиланні на частини норм Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).

Так, згідно абз. 5 п. 5 Порядку №1246 «Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця».

Відповідно до п. 1 Порядку №1246 цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. Тоді як, форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок №1379) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п.7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної .

Аналізуючи Порядок № 1246 повністю, а не вибірково, як це робить Відповідач, суд приходить до висновку, що надсиланням квитанції Державна податкова служба підтверджує, що вона перевірила електронний цифровий підпис на податковій накладній, податкова накладна не містить помилок та вважається прийнятою. Тобто, податкові накладні, складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України. Окрім цього, підтвердженням факту прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а тому висновок Тернопільської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 49 043 грн. є безпідставним, а відтак протиправним є податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2014 року №0000592201 яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 73 564, 50 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп» від 28 січня 2014 року №333.

3. Визнати протиправними дії Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанія ЛАН» по взаємовідносинах з ТОВ «Техно-Груп».

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 10 лютого 2014 року №0000592201.

5. Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ЛАН" 182 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 березня 2014 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.