Ухвала

від 11.02.2014 по справі 872/10761/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 лютого 2014 рокусправа № 804/821/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 19 грудня 2012 року №0006551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 50155 грн., у тому числі за основним платежем 50154 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо нікчемності та недійсності правочинів без зазначення в чому полягав намір позивача на безпідставне одержання податкової вигоди при здійсненні господарських операцій із зазначеними у акті перевірки контрагентами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані всі докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з купівлі-продажу продукції та надання послуг не взято до уваги наявність усіх первинних документів, які передбачені податковим законодавством.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ФОП ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом з 26 по 30 листопада 2012 року, з урахуванням матеріалів перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (Акт від 11.05.2011 року №574/233/37006165 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «СПЕЙСЕЗ ТУ РЕНТ», код ЄДРПОУ 37006165 в частині дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий 2011 року), ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (Акт від 12.04.2011 року №1619/23-1/37222683 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФІРМА ЮКВАР», код ЄДРПОУ 37222683 з питання правомірності нарахувань податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року), Кіровоградської об'єднаної ДПІ (Акт від 8 серпня 2011 року №677/1520/37231923 про проведення перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Алтея Транссервіс», код ЄДРПОУ 37231923 з питання правильності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року), Криворізькою південною МДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Спейсез Ту Рент» , ТОВ «Фірма «Юквар», ТОВ «Алтея - Транссервіс» за лютий 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 7 грудня 2012 року №979/172/2637811257, яким встановлено порушення позивачем:

- правочини, укладені між ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Юквар», ПП «Спейсез Ту Рент» та ФОП ОСОБА_1 у лютому 2011 року відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного Кодексу України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених статтями 655, 665, 656 Цивільного Кодексу України і в силу статті 216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий 2011 року на суму 50154,0 грн. по операціях з ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Юквар», ПП «Спейсез Ту Рент».

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року №0006551701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 50155 грн., у тому числі за основним платежем 50154 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 грн.

За висновками податкового органу господарські операції позивача з ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Юквар», ПП «Спейсез Ту Рент» були безтоварними, спрямованими на надання безпідставної податкової вигоди позивачу та, відповідно, несплату податків до бюджету.

Відмовляючи у задоволенні позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено факту надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з ТОВ «Алтея-Транссервіс» та ТОВ «Фірма Юквар», а також не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували рух товару з ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Юквар», ПП «Спейсез Ту Рент».

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність документів на підтвердження транспортування товару від ТОВ «Алтея-Транссервіс», ТОВ «Юквар», ПП «Спейсез Ту Рент» до позивача, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару їх прийняття та зберігання, здійснення розрахунків з контрагентами спростовують факт передачі товару. Крім того не підтверджено факту надання послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з ТОВ «Алтея-Транссервіс» та ТОВ «Фірма Юквар».

Враховуючи встановлені обставини справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність формування податкового кредиту за вказаними операціями, незважаючи на наявність у позивача доказів сплати вартості товарів, робіт/послуг.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене свідчить про те, що відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 14 лютого 2014 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова