Рішення

від 18.03.2014 по справі 914/388/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 р. Справа № 914/388/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання О.Корчинському, розглянув матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький», м. Одеса;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс», м. Львів;

про: стягнення 23 120 грн. 74 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гринчук Ю.В. - представник на підставі довіреності б/н від 14.02.2014 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 07.02.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» про стягнення 23 120 грн. 74 коп. Розгляд справи призначено на 18.02.2014 року.

У судовому засіданні 18.02.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 04.03.2014 року.

У судовому засіданні 04.03.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Судом відкладено розгляд справи на 18.03.2014 року.

У судовому засіданні 18.03.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав додаткові пояснення. Відповідач явки представника в судове засідання повторно не забезпечив.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.03.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно з договором поставки. Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Люксембурзький» (надалі по тексту рішення - позивач, продавець згідно з договором) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» (надалі по тексту рішення - відповідач, дистриб'ютор згідно з договором) про стягнення 23 120 грн. 74 коп. заборгованості, з яких 20 006 грн. 19 коп. сума основного боргу, 2 436 грн. 02 коп. - пеня, 678 грн. 53 коп. - 3 % річних.

На виконання умов договору відповідач зобов'язався приймати товар від позивача партіями згідно з заявкою по товарно-транспортних накладних. Однак, як стверджує позивач, всупереч умовам договору оплату вартості отриманого товару відповідач не здійснив, чим порушив умови договору.

Відповідач явки представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростував, докази його сплати повністю чи частково не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 08.06.2011 року позивач і відповідач уклали договір поставки № 85 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1 якого продавець зобов'язався передати дистриб'ютору продукцію - кондитерські вироби (надалі по тексту рішення - товар) у повному асортименті, партіями, згідно з попередньо погодженою з продавцем письмової заявки дистриб'ютора. Дистриб'ютор зобов'язався приймати товар від продавця партіями згідно зі своїми заявками по товарно-транспортних накладних для реалізації цього товару через свою мережу оптової, дрібнооптової та роздрібної торгівлі, гарантуючи продавцю своєчасну оплату за товар на умовах цього договору незалежно від результатів своєї господарської діяльності.

Під товаром розуміють кондитерські вироби в асортименті, що поставляються згідно з накладними. Орієнтовна кількість товару, що підлягає передачі продавцем дистриб'ютору, складає 240 тонн. Фактична кількість визначається підсумком переданої дистриб'ютору кількості товару в межах терміну чинності цього договору (п. п. 2.1-2.3 договору).

Пунктом 4 договору сторони обумовили ціну, порядок розрахунків та суму договору. Зокрема, ціна є договірною, справедливою ринковою ціною, визначеною без будь-якого примусу і встановлюється в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціна товару повідомляється дистриб'ютору продавцем при прийнятті від нього заявки та вказується в накладній на товар. Накладна, виписана на передачу дистриб'ютору партії товару, є підтвердженням домовленості сторін про ціну. розрахунки за кожну партію товару дистриб'ютор здійснює безпосередньо з продавцем на умовах передоплати за товар. Днем отримання товару вважається дата підписання представником дистриб'ютора накладної продавця про отримання цього товару, а у разі відсутності у накладній дати отримання товару - з моменту виписування продавцем цієї накладної. У платіжному дорученні дистриб'ютор повинен вказувати номер цього договору і номер накладної, по якій він здійснює оплату за товар.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу партію товару на суму 59 756 грн. 74 коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 5315 від 20.03.2013 року, строк оплати за якою становив 30 днів, та на суму 1 024 грн. 40 коп. згідно з товарно-транспортною накладною № 5315 від 20.03.2013 року. Загальна сума поставленого товару становить 60 781 грн. 14 коп.

Доказами оплати отриманого відповідачем товару є платіжні доручення № 431 від 15.05.2013 року на суму 10 000 грн., № 479 від 30.05.2013 року на суму 10 000 грн., № 496 від 05.06.2013 року на суму 10 000 грн., № 523 від 14.06.2013 року на суму 5 000 грн., № 591 від 04.07.2013 року на суму 10 000 грн., № 774 від 17.09.2013 року на суму 5 000 грн. Відтак, відповідачем здійснено оплату за отриманий товар частково, у зв'язку з чим заборгованість по отриманій партії товару становить 20 006 грн. 19 коп.

Докази здійснення оплати за отриманий товар згідно з накладними від 20.03.2013 року на загальну суму 20 006 грн. 19 коп. у матеріалах справи відсутні.

Наявність боргу відповідачем не спростована.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, сторони уклали договір поставки, яким визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Додатковою угодою № 1 від 08.06.2011 року до договору поставки № 85 (п. 4.4) сторони визначили, що розрахунки за кожну партію товару дистриб'ютор здійснює безпосередньо з продавцем на умовах передоплати за товар перші 30 календарних днів.

У товарно-транспортних накладних також вказаний строк здійснення оплати - 30 днів, які рахуються з дати підписання накладної, а якщо дата підписання не вказана, то обрахунок спливу строку для оплати починається з дати виписки накладної (п.4.4 договору). Як вбачається з товарно-транспортних накладних, дати підписання їх відсутні. Відповідно, дистриб'ютор повинен був оплатити товар протягом 30 днів з моменту отримання товару, тобто до 19.04.2013 року.

Згідно з платіжним дорученням № 431 від 15.05.201 3 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, перший платіж на суму 10 000 грн. було здійснено лише 15.05.2013 року, тобто з 20.04.2013 року, у відповідності з положеннями договору та Цивільного кодексу України, дистриб'ютор вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

При визначенні суми заборгованості судом враховано той факт, що за накладною № 5315 від 20.03.2013 року борг зменшився не на суму 10 000 грн., яка була сплачена згідно з платіжним дорученням від 15.05.2013 року, а лише на 774 грн. 95 грн., оскільки решта суми в розмірі 9 225 грн. 05 коп. була зарахована за ТТН з найдавніших поставок. Згідно з іншими платіжними дорученнями, описаними та дослідженими вище, борг зменшився на суму 40 774 грн. 95 коп., у зв'язку з чим на момент прийняття рішення несплаченою залишається заборгованість у розмірі 20 006 грн. 19 коп.

Наявними у справі доказами підтверджено факт порушення відповідачем умов договору поставки, зокрема, невчасне та неповне здійснення оплати за поставлений товар. Відтак, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача та задоволити позовну вимогу про стягнення суми основного боргу у заявленому позивачем розмірі.

Крім суми основного боргу, позивач з урахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України, заявляє до стягнення 678 грн. 53 коп. 3 % річних.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Здійснивши перерахунок вказаної позивачем суми 3 % річних у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що підстави та розмір нарахованих відсотків річних правомірні, відтак, до стягнення за прострочення виконання зобов'язання підлягає 678 грн. 53 коп. 3 % річних.

У відповідності зі ст. 218 Господарського кодексу України та п. 6.2 договору поставки позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 436 грн. 02 коп. за прострочення виконання зобов'язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором сторони визначили відповідальність за порушення терміну оплати товару. Зокрема, п. 6.2 договору передбачено, що у разі порушення терміну оплати товару дистриб'ютор зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої в оплаті суми за кожен день прострочення платежу.

Суд вважає підстави нарахування пені правомірними, а обрахунок здійснений математично правильно. Відповідно позовна вимога в частині стягнення пені підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс» (79066, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 301, код ЄДРПОУ 32181543) на користь Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» (65007, Одеська обл., місто Одеса, провулок 3-й Водопровідний, будинок 9, код ЄДРПОУ 32833932) 20 006 грн. 19 коп. боргу, 2 436 грн. 02 коп. пені, 678 грн. 53 коп. 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.03.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.